Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 554/3801/22

Провадження № 51 - 4639 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022170420000266 від 05 березня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року щодо нього.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 127 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 152 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 153 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 вказано рахувати з 18 жовтня 2022 року.

Зараховано в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 час його затримання та перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні з 05 березня 2022 року по 18 жовтня 2022 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 10 329 грн 70 коп.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

04 березня 2022 року ОСОБА_6 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , протягом дня вживав спиртні напої. Цього ж дня близько 18 години на прохання своїх знайомих ОСОБА_6 через військові дії в місті Харкові надав згоду прихистити в своїй квартирі переселенку ОСОБА_8 , яка транзитом через місто Полтаву прямувала до Польщі. Після прибуття останньої в квартиру ОСОБА_6 продовжив вживати алкоголь та через надмірне вживання втратив ситуаційний контроль над своєю поведінкою, через що почав висловлювати безпідставні підозри причетності ОСОБА_8 до диверсійної діяльності проти України.

На ґрунті цього після 21 години ОСОБА_6 умисно застосовував протягом 3 годин до ОСОБА_9 фізичне та психологічне насильство, яке виразилося в тому, що після її виходу з ванної кімнати, він раптово ухопив її ззаду за шию та почав душити, затиснувши в ліктьовому згині руки, здавлюючи та перекриваючи шляхи для дихання, викликавши в неї фізичний біль та страждання.

Продовжуючи протиправні дії, ОСОБА_6 завдав кулаками рук не менше чотирьох ударів в обличчя ОСОБА_8 , спричиняючи такими побоями фізичний біль, та, демонструючи рішучість своїх намірів, для її залякування, дістав самозарядний пістолет «Форт-9Р», серійний номер НОМЕР_1 , призначений для відстрілу патронів, споряджених метальними снарядами «несмертельної» дії, калібру 9 мм, який за зовнішньою формою, видом, розмірами та конструктивними особливостями сприймався потерпілою як реальна вогнепальна бойова зброя, та здійснив постріл в її сторону, від чого вона злякалася за своє життя та здоров`я і почала просити припинити таке насильство. Незважаючи на це, ОСОБА_6 вхопив ОСОБА_8 за нижню кінцівку та потягнув з силою в коридор, де надавлював пальцями рук їй на очі, душив руками за шию, а далі здійснив постріл з вищевказаного пістолета в її нижню кінцівку, завдавши фізичного болю та страждань.

Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_6 прослідував за ОСОБА_8 на кухню, куди вона зробила спробу втекти після пострілу, де почав примушувати її до надання інформації про місця збору диверсійних груп, а також зізнатися у приналежності до складу збройних сил рф. Для цього з метою залякування та отримання такої інформації ОСОБА_6 , маючи спеціальну підготовку, отриману під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а також силову перевагу над потерпілою, тривалий час застосовував до ОСОБА_8 больові прийоми, що виразилося у загині її рук за спину, викручуванні пальців рук з одночасною погрозою в разі відмови повідомити вказані відомості застосувати до неї фізичне насильство і передати її представникам «Правого сектору», які б вчинили проти неї статеві злочини.

Внаслідок застосованого катування, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді гематоми м`яких тканин лівого плеча, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також крововиливів у шкіру зовнішньої поверхні верхньої третини лівого стегна, верхньої повіки лівого ока, нижньої щелепи зліва, ділянки грудини та припухлості, почервоніння шкіри тильних поверхонь кистей, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути пальці рук людини, в тому числі стиснуті в кулак, нога людини, чи будь який інший предмет з подібною характеристикою та не менш як від семикратної дії травмуючих факторів. Садно шкіри задньої поверхні середньої третини лівого стегна утворилося від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути і куля при пострілі з травматичної зброї, від однократної дії травмуючого фактору та яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Крім того, ОСОБА_6 , залякавши та подолавши за допомогою фізичного насильства, побоїв, мучення, інших насильницьких дій, а також погроз у їх застосуванні волю ОСОБА_8 до вчинення будь-якого опору, продовжуючи катування, користуючись тим, що остання у зв`язку з вказаним насильством була приведена в стан емоційної пригніченості, тривоги, беззахисності, морального страждання та вимушена була беззаперечно підкоритися і виконати будь-які його вимоги, висловив їй вимогу вступити з ним у статевий зв`язок через орогенітальний контакт.

Незважаючи на це, без добровільної волі ОСОБА_8 . ОСОБА_6 умисно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із оральним проникненням в її тіло з використанням своїх геніталій, при цьому схопив її за волосся, намотавши його на свою руку, чим спричинив їй фізичний біль.

Після цього ОСОБА_6 почав схиляти ОСОБА_8 до вступу з ним у статеві відносини шляхом вагінального проникнення в її тіло з використанням своїх геніталій, на що вона відмовила, проте він в ході цього, без її добровільної згоди, вчинив вагінальне проникнення пальцями рук у її тіло.

Вчинивши вищевказані дії, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 152 КК України, ОСОБА_6 умисно, продовжуючи використовувати стан беззахисності потерпілої ОСОБА_8 , попередньо викликаного катуванням та погрозами насильства, через які вона підкорилася його вимогам, оскільки сприйняла їх такими, що могли бути реально реалізовані, за допомогою насильницьких дій, без її добровільної згоди, примусив її до сексуальних дій, не пов`язаних із проникненням в її тіло, а саме до здійснення мастурбації його геніталій.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, із врахуванням доповнень, засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не погоджується із висновками судів обох інстанцій щодо доведеності його вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки, на його думку, в матеріалах справи немає жодного об`єктивного доказу вчинення ним дій сексуального характеру відносно потерпілої. Надаючи власну оцінку доказам кримінального провадження, вважає, що сукупність зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів, не доводить поза розумним сумнівом обставини висунутого йому обвинувачення та його вини у скоєнні злочинів, передбачених ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про допит потерпілої ОСОБА_8 , що протирічить загальним засадам кримінального провадження, передбаченим ст. 7 ч. 1 п. 2, ст. 9 КПК України, та позбавило його права на захист. Допит потерпілої проведений в порядку ст. 225 КПК України вважає неповним і недостатнім, оскільки на день її допиту він не був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і йому не були відомі усі обставини справи. Також зазначає, що йому необґрунтовано відмовлено у виклику і допиті в судовому засіданні судово-медичних експертів, які мали б надати відповіді на питання щодо складеного ними висновку, зокрема щодо відсутності у ОСОБА_8 ознак зґвалтування, можливості давати потерпілою неправдиві покази із врахуванням наявного в неї діагнозу щодо психічного розладу, а також щодо відсутності у неї скарг на біль в руках та горлі під час проведення експертизи. Не погоджується із наданою судом першої інстанції оцінкою судово-криміналістичній експертизі № 647 від 12.05.2022 року, оскільки судом не було встановлено належність досліджуваних волосин потерпілій ОСОБА_8 , так як її волосся коротше і будь-яких даних, які б вказували на довжину волосся у потерпілої матеріали кримінального провадження не містять. Також вважає, що суд мав визнати неналежним доказом протокол огляду його телефону, оскільки будь-яких процесуальних документів, які б вказували на шлях потрапляння цього телефону до працівника поліції ОСОБА_10 в матеріалах кримінального провадження немає. Звертає увагу на розбіжності у часі видачі довідки Першої міської клінічної лікарні м. Полтави № 2433 від 05.03.2022 року об 11 год 30 хв, протоколу огляду цієї довідки, складеного 05.03.2022 о 10 год 30 хв, а також те, що висновок експерта № 180 від 05.03.2023 почав складатись також о 10 год 30 хв. При цьому огляд довідки та судово-медична експертиза проводились за різними адресами у місті Полтаві. Також ні досудовим слідством, ні судом не досліджувалось питання індивідуальних особливостей потерпілої щодо можливості давати хибні покази, зважаючи на наявність у неї діагнозу, пов`язаного з професією та попередніми невдалими відносинами з чоловіками. Наголошує на тому, що матеріали справи не містять даних про те, що потерпіла гола і боса вибігла на вулицю, хоча прокурор вказує на такі обставини в обвинувальному акті і в подальшому суд переніс це твердження у вирок. Вказує на розбіжності і суперечності в показаннях потерпілої з аудіозаписами розмов, які надійшли на лінію «102», розмови між диспетчером «102» і співробітниками лінії «102», а також із висновками експертиз щодо відсутності на трусах і спортивних штанах слідів його сперми. Також звертає увагу на те, що працівники поліції порушили вимоги ст. 7 ч. 1 п. 6 КПК України щодо недоторканості житла, оскільки протягом 5 годин до проведення санкціонованого обшуку мали безперешкодний доступ до його помешкання. Вважає, що висновок дактилоскопічної експертизи № 2646-Д від 22.03.2022 року не може бути доказом будь-яких протиправних дій з його боку по відношенню до ОСОБА_8 . Заперечує висновки суду щодо оцінки висновків імунологічних експертиз № 648, № 649 про належність ОСОБА_8 слідів РБК з кров`ю людини на сантехніці у ванній кімнаті та склянці, вилучених під час обшуку, оскільки у неї згідно висновку судово-медичної експертизи № 180 не було виявлених ніяких тілесних ушкоджень, які могли б супроводжуватися кровотечею. Вказує на те, що ці сліди крові вірогідніше належать йому, оскільки з 2007 року він хворіє на хронічне захворювання - гіпертонію і має 2 групу інвалідності, через що у нього часто трапляється кровотеча. Також звертає увагу на те, що висновки імунологічних експертиз № 648, № 649 заперечують наявність слідів сперми на сантехніці у ванній кімнаті, у якій згідно показів ОСОБА_8 вона та він змивали залишки сперми, а на вилучених у нього штанах не було виявлено таких слідів, що підтверджує неправдивість та вигаданість показань ОСОБА_8 . Крім того, вказує, що показники його слини та крові на 100 % співпадають з показниками слідів та залишків слини і крові, знайдених на його одязі та на речах і предметах, у зв`язку із чим вважає помилковими висновки сторони обвинувачення, що залишені сліди слини та крові на спортивних штанах чорного кольору, чоловічих трусах сірого кольору, на рушникові у ванній кімнаті, на чотирьох змивах з ванної кімнати, на склянці, вилученій в коридорі, належать ОСОБА_8 . Також суд першої інстанції не звернув увагу і не дав оцінки тому факту, що відеозапис під час слідчого експерименту системно переривався. Вказує на помилкове посилання у вироку на висновок експерта № 647 щодо виявленого на чоловічих трусах волосся довжиною 63, яку позначено під № 5.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки зазначеним порушенням та не застосував положення ст. 410 ч. 1 п. 1 КПК України. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що заява потерпілої про слухання справи за її відсутності надана у спосіб, який унеможливлює її ідентифікацію, оскільки вона подана через електронну пошту і не містить її електронного цифрового підпису та даних про те, що електронна пошта належить саме потерпілій, а тому ця заява могла бути подана іншою особою. Також апеляційний суд не перевірив наявність в матеріалах кримінального провадження належного повідомлення потерпілої про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку із чим мала бути застосована ст. 412 ч. 2 п. 5 КПК України. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень і відхилив його посилання про сильне душевне хвилювання, оскільки у суду без спеціальних знань в галузі психології відсутні повноваження щодо встановлення такого стану.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений в судовому засіданні вважали касаційну скаргу обґрунтованою та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України: катування, тобто, умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити отримати від потерпілої відомості чи визнання, а також з метою її залякування; дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмету, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування); будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 152 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, врахував позицію та версію сторони захисту щодо обставин подій за участю ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 , навівши мотиви з яких визнав їх версію розвитку подій необґрунтованою, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень у вироку обґрунтовано послався на такі докази.

Потерпіла ОСОБА_8 , будучи допитаною в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави, за участю ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 , 07 березня 2022 року надала показання щодо обставин, за яких вона вимушена була евакуюватися з міста Харкова та потрапила до помешкання ОСОБА_6 в місті Полтаві, де останній скоїв відносно неї вищезазначені злочини. ОСОБА_8 повідомила, що з ОСОБА_6 раніше знайома не була і підстав його обмовляти не мала. Через знайомих їй було запропоновано зупинитися на одну ніч в місті Полтаві в квартирі ОСОБА_6 , куди вона прибула 04 березня 2022 близько 18 години. Близько 20 години ОСОБА_6 запропонував їй прийняти душ. У ванній кімнаті вона переглянула СМС - повідомлення в своєму телефоні і в цей час туди заглянув ОСОБА_6 , на що вона зробила йому зауваження. Через деякий час ОСОБА_6 знову заглянув у ванну, що більше обурило її, а як тільки вона вийшла з ванної кімнати, ОСОБА_6 . зненацька наскочив на неї, обхопив її шию загибом ліктя руки, почав душити, а далі кулаком наніс три - чотири удари зліва в щелепу, лоб, губу. Від таких дій вона присіла на підлогу, а ОСОБА_6 відійшов та вже наблизився з пістолетом, з якого здійснив постріл. Він називав її диверсанткою, вимагав зізнатись у приналежності до збройних сил рф та висловлював погрози в її сторону. Надалі ОСОБА_6 схопив ОСОБА_8 за ногу та потягнув у коридор, де катував, а саме продовжив душити, бив, виламував пальці рук, заламував руку за спину, завдаючи цим фізичного болю. Вона намагалася заспокоїти ОСОБА_6 та перевести розмову, проте останній продовжував насильство, вказуючи, що залишить її живою при умові, що вона виконає його вимоги, а далі здійснив ще один постріл з пістолета, яким поранив їй ногу та пошкодив їй джинси. Такі дії ОСОБА_6 викликали у неї стан істерики, переляк, хвилювання за своє життя та здоров`я і вона запитала про те, що він від неї хоче. ОСОБА_6 на це повідомив, що для збереження життя вона повинна вступити з ним у статеві відносини оральним способом, на що вона відмовила. Далі ОСОБА_8 повідомила детально і послідовно яким чином ОСОБА_6 у своєму помешканні скоїв відносно неї зґвалтування та сексуальне насильство, після чого дозволив їй залишити квартиру, що вона і зробила. ОСОБА_6 провів її через двір. Далі через мережу Інтернет вона написала про вчинений стосовно неї злочин в додатку Телеграм своїй знайомій ОСОБА_13 та направила дані геолокації свого місця знаходження, по яким її знайшли працівники поліції, яких викликали знайомі.

У зв`язку із введенням в державі воєнного стану та виниклої у ОСОБА_8 необхідності вимушено виїхати за межі України, вона була допитана на стадії досудового розслідування слідчим суддею, в присутності підозрюваного та його захисника і цей допит був предметом дослідження в судовому засіданні, що відповідає вимогам ст. 225 КПК України.

Суд першої інстанції відхилив доводи захисника ОСОБА_14 про порушення принципу змагальності через незабезпечення стороні захисту можливості допитати потерпілу ОСОБА_8 безпосередньо в судовому засіданні, вказавши, що захисник не мотивував перед судом, які саме обставини він бажав би з`ясувати чи уточнити, які невідповідності чи суперечності ним виявлені в її показаннях, яка ступінь їх важливості для загального розуміння обставин правопорушення та які саме питання він хотів задати останній. Під час допиту ОСОБА_8 в порядку ст. 225 КПК України 07 березня 2022 року був присутній ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 , яким було забезпечено можливість задавати питання ОСОБА_8 щодо повідомлених нею обставин події, проте ОСОБА_6 не задав жодного питання потерпілій щодо наданих нею показань.

Крім того, в суді першої інстанції була озвучена заява потерпілої ОСОБА_8 про те, що вона просить здійснювати судовий розгляд у її відсутність, надані нею показання під час досудового розслідування вона повністю підтримує, а в питанні покарання просила суд призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі згідно закону (т. 1, а.с. 36).

Аналогічні за своїм змістом показання щодо обставин події потерпіла ОСОБА_8 надала і вказала під час проведеного із нею слідчого експерименту 06 березня 2022 року, протокол проведення якого та фототаблицю з переглядом відеозапису якого було також досліджено в судовому засіданні та враховано судом. Слідчий експеримент переривався, про що вказує засуджений у касаційній скарзі, проте будь-яких порушень процесуального закону щодо проведення цієї слідчої дії при цьому допущено не було. Переривання проведення слідчого експерименту вперше відбулось у зв`язку із тим, що спеціаліст, яка проводила відеозйомку, почувалась погано, у зв`язку із чим була замінена, а вдруге - через погане самопочуття однієї з понятих. Слідчий експеримент з потерпілою ОСОБА_8 проведено з дотриманням вимог ст. 240 КПК України.

В обґрунтування вироку суд також послався на досліджені письмові докази у кримінальному провадженні, які відповідають і узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин події, про які вона повідомляла суду щодо вчинення відносно неї кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції проаналізував висновки судових медичних експертиз потерпілої ОСОБА_8 та встановив, що сукупність виявлених у неї тілесних ушкоджень, їх локалізація, характер та кількість відповідала показанням потерпілої, а застосоване проти неї насильство мало агресивний характер.

Зокрема, суд першої інстанції надав оцінку та врахував висновок експерта № 180, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_8 зафіксовано ряд гематом, крововиливів в шкіру, припухлостей та почервонінь переважно на обличчі, кистях рук, стегні, які утворились не менше як від 7 кратної дії травмуючих факторів. Оцінюючи вказаний висновок, суд першої інстанції у вироку звернув увагу на особливості вказаних тілесних ушкоджень, зокрема крововиливів в ділянці зовнішнього кута верхньої повіки лівого ока в потерпілої, які мають округлу форму в діаметрі 1,7 см, подібні тілесні ушкодження в ділянці нижньої щелепи в проекції 4-5 зуба, тобто є масивними і їхнє спричинення долонею руки у виді ляпаса є малоймовірним. Також цим висновком зафіксовано наявність у ОСОБА_8 в ділянці лівого плеча гематоми розміром 9.5 на 7.4 см та крововилив овальної форми діаметром 5.3 см в ділянці середньої третини грудини, спричинення яких виключається дією долоні руки. Припухлості та почервоніння шкіри потерпілої ОСОБА_8 в ділянці п`ясткових кісток правої та лівої кисті рук на загальній площі 4,5 см можуть відповідати механізму їх утворення, повідомленим потерпілою, при її утриманні, викручуванні пальців рук, кистей, в тому числі загину рук за спину. Крім того, відповідно до цього висновку ОСОБА_8 повідомляла про те, що ОСОБА_6 вчинив відносно неї дії викручування рук та тиснення на очі, що заподіяло їй фізичний біль, а також вона скаржилася на больові відчуття в ділянці лоба.

Застосоване ОСОБА_6 насильство проти ОСОБА_8 у вигляді обхвату її шиї загибом ліктя руки, душіння, нанесення кулаком 3- 4 ударів в щелепу, лоб, губу, виламуванні пальців рук, заламуванні руки за спину із завданням фізичного болю, а також стрільба та поранення ноги розцінене судом як таке, що було направлено виключно на подолання її волі до опору та змушування ОСОБА_8 вступити з ним у статеві зносини без її добровільної згоди.

Врахувавши такі дані висновку експертизи, суд визнав такими, що не підтверджуються матеріалами провадження показання ОСОБА_6 про те, що він наніс ОСОБА_8 лише два ляпаси рукою по обличчю, щоб заспокоїти її.

Проаналізувавши протокол проведеного огляду відеозаписів з камер відеоспостереження від 22 квітня 2022 року у період часу з 04 березня 2022 року по 05 березня 2022 року, що розміщені в помешканні ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , суд першої інстанції встановив, що відповідно до таймера на камері спостереження потерпіла ОСОБА_8 прибула до помешкання ОСОБА_6 о 17 год 56 хв, а о 01 год 29 хв наступної доби ОСОБА_8 в супроводі ОСОБА_6 покинула це помешкання, та дійшов висновку, що катування ОСОБА_8 було тривалим.

Врахувавши період часу, протягом якого ОСОБА_6 застосовував насильство стосовно ОСОБА_8 , суд визнав його тривалим, вчиненим при значній кількості дій, спрямованих на заподіяння фізичного болю та психічного страждання, кваліфікувавши їх як такі, що мають характер катування та мордування.

Також суд у вироку надав оцінку і обґрунтовано відхилив показання ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 не заходила до спальної кімнати, пославшись на протокол обшуку за місцем вчинення кримінального правопорушення від 05 березня 2022 року, яким зафіксовано, що в спальній кімнаті на тумбочці, поруч з ліжком, виявлено пістолет з набоями, а під шафою - чоловічі труси, що узгоджується із показаннями потерпілої про місце, де ОСОБА_6 оголився, щоб вчинити її зґвалтування. Цим же протоколом зафіксовано порушення обстановки речей в квартирі, про що свідчать розкидані речі, сліди РБК на окремих речах та стріляні гільзи по квартирі. Також в результаті цього обшуку виявлено та вилучено пістолет марки Форт 9Р, стріляні гільзи, волосся як окремо, так і на різних предметах, РБК на склянці та у ванній кімнаті, пляшку олії (масла для масажу), графін, постільну білизну, рушники, що є речовими доказами в справі. Зазначений обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2022 року за участю власниці житла ОСОБА_15 у відповідності з вимогами ст. 233 234 КПК України і оформлено протоколом відповідно до ст. 104 КПК України, у якому наявні підписи усіх осіб, які були присутні під час проведення цієї процесуальної дії та будь-яких зауважень або доповнень до нього не мали.

На вилучених у ході обшуку чоловічих трусах на виворотній поверхні середньої частини спереду були виявлені помарки сірувато-білуватого кольору, різноманітної форми, розмірами від 0,1х0,1 см до 1,5х0,7см, які згідно висновку судової цитологічної експертизи № 165 ідентифіковані як слина.

Суд у вироку вказав, що наявність слини в цьому місці узгоджується із показаннями ОСОБА_8 щодо здійсненого її зґвалтування ОСОБА_6 .

Також на цих трусах виявлено волосини, три з яких згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 647 мали довжину від 195 до 370 мм, походять з голови людини та судом першої інстанції з врахуванням інших даних зазначеного висновку визнані такими, що могли походити від ОСОБА_8 . Крім того, суд зазначив, що на виявленій на цих трусах волосині, яку позначено в експертному висновку під № 5 довжиною 63 мм, відповідно до дослідження цієї експертизи встановлено наявність дрібних залишків вагінальних оболонок. За таких обставин,доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є безпідставними.

На спортивних штанах, вилучених у ОСОБА_6 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України, також були виявлені переривчасті плями і помарки сіруватого кольору, в результаті експертного дослідження яких було встановлено, що це слина, яка могла походити від ОСОБА_8 (висновок експерта № 166). Вказані сліди слини на штанах виявлено на лицьовій поверхні посередині, тобто в проєкції статевих органів, плями і помарки розташовані на достатньо об`ємній площі, що не характерно для випадкового потрапляння їх окремих крапель під час розмови. За таких обставин, суд визнав безпідставним посилання ОСОБА_6 та його захисника на те, що потерпіла могла плюнути в обвинуваченого і таким чином слина потрапила йому на штани. Показання потерпілої ОСОБА_8 в свою чергу пояснюють яким чином її слина могла потрапити на штани і труси ОСОБА_6 .

Показання ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 щодо здійснених ОСОБА_6 двох пострілів з пістолету відрізнялися між собою щодо часу та місця їх здійснення і цьому суд у вироку також дав належну оцінку, навівши мотиви з яких відхилив версію захисту.

На підтвердження застосування ОСОБА_6 травматичної зброї для вчинення психологічного та фізичного тиску під час катування ОСОБА_8 , суд у вироку послався на те, що в ході обшуку в будинку було виявлено стріляні гільзи та безпосередньо пістолет Форт 9Р, який не перебував в спеціальному для цього сховищі (сейфі). Також на місці події виявлено 2 стріляні гільзи, які згідно висновку балістичної експертизи № СЕ-19/117-22/2579-БЛ від 25.03.2022 відстріляні саме з пістолету ОСОБА_6 . Висновком судової криміналістичної експерти № 84 зафіксовано виявлені по задній поверхні лівої штанини брюк потерпілої ОСОБА_8 два розриви тканини, які утворились від тупого обмежувального предмету, яким міг бути полімерний компонент снаряду травматичної зброї, на що також вказують виявлені на контактограмах навколо пошкоджень тканини крапкоподібні накладення сполук свинцю та що дає підстави стверджувати про їх утворення при здійсненні пострілу з травматичної зброї, яким міг бути пістолет Форт 9Р.

При проведенні вказаного обшуку помешкання ОСОБА_6 одна гільза з пістолету була виявлена в кімнаті, а інша в коридорі, у зв`язку із чим суд першої інстанції визнав неправдивими показання ОСОБА_6 в тій частині, що для припинення істерики потерпілої, він узяв пістолет та одночасно двічі з нього вистрелив, оскільки гільзи були виявлені в різних місцях. При цьому, згідно показань потерпілої ОСОБА_8 перший постріл був здійснений після того як ОСОБА_6 схопив її за шию та бив її в одній з кімнат, далі витягнув за ногу в коридор, де знову став бити, а потім ще раз вистрелив, пошкодивши ногу, що узгоджується із даними протоколу обшуку та місцями виявлення гільз.

Встановлення розриву в часі між пострілами надали суду підстави вважати, що фізичне насильство, застосоване до ОСОБА_8 було триваючим, яке підкріплювалося демонстрацією та використанням зброї.

Крім зазначених доказів суд першої інстанції дослідив та врахував при постановленні вироку докази наявності волосся потерпілої ОСОБА_8 в різних місцях квартири, де згідно її показань ОСОБА_6 здійснював відносно неї насильство, в тому числі хапав рукою за волосся. Зокрема, волосся було вилучено на кухні, у ванні в отворі для зливу, а також експертом під час проведення імунологічних експертиз № 182 та № 165 на підковдрі зі спальні та на трусах, які були під шафою в тій же спальні.

Походження виявленого в квартирі волосся від однієї людини підтверджено висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 647, згідно якої все волосся має одні і ті ж ознаки: довжина 195-411 мм, товщина від 0,064-0,099 мм, злегка хвилястої форми, коричневого кольору, оптичний край дрібно зазубрений, і схоже між собою за морфологічними ознаками та походить з голови людини. Цим же висновком встановлено, що 19 із 25 відібраних для дослідження зразків волосин могли бути відокремленні внаслідок механічної дії, що узгоджується із показаннями потерпілої про те, що ОСОБА_6 з силою накручував її волосся на руку.

При цьому суд у вироку навів мотиви, з яких відхилив версію сторони захисту про те, що вказане волосся могло належати онуці ОСОБА_6 або його цивільній дружині, належним чином обґрунтувавши свій висновок, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також судом були досліджені обставини того, що під час обшуку в ванній кімнаті на сантехніці та на склянці з коридору виявлено сліди РБК. Відповідно до висновків судових імунологічних експертиз № 648 та № 649 виявлена на вказаних предметах РБК є кров`ю людини, що може походити від ОСОБА_8 .

Висновки вказаних експертиз оцінені судом в сукупності з показаннями потерпілої ОСОБА_8 про те, що внаслідок нанесених ОСОБА_6 ударів в її обличчя їй було пошкоджено зуб та слизову оболонку внутрішньої частини ротової порожнини.

На підтвердження обставини того, що ОСОБА_6 здійснив відносно ОСОБА_8 насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням у її тіло, суд у вироку послався на висновок судової імунологічної експертизи № 746, відповідно до якого на підковдрі з візерунками у вигляді квітів, вилученій за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено сперму, що може походити від ОСОБА_6 .

Також суд першої інстанції врахував та дав оцінку іншим доказами у кримінальному провадженні, а саме: заяві потерпілої ОСОБА_8 від 05.03.2022, в якій вона повідомила, що 04 березня 2022 близько 21 год за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_6 вчинив стосовно неї зґвалтування неприродним шляхом із застосуванням насильства та наніс їй тілесні ушкодження; ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.03.2022, якою задоволено клопотання слідчого про проведення допиту потерпілої ОСОБА_8 в порядку ст. 225 КПК України за участю підозрюваного ОСОБА_6 і захисника; висновку щодо результатів медичного огляду, проведеного лікарем - наркологом Полтавського обласного центру терапії залежностей ПОР, відповідно до якого станом на 05 годину 40 хвилин 05.03.2022 у ОСОБА_8 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено; довідці № 2433 від 05.03.2022, виданій КП «1 МКЛ м. Полтави», згідно якої в ОСОБА_8 виявлено забій лобної ділянки зліва та обох кистей, саден стегна; протоколу огляду довідки № 2433 від 05.03.2022; висновку судової медичної експертизи № 292 від 27.04.2022, яким встановлено, що показання потерпілої ОСОБА_8 , дані нею 06.03.2022 в ході проведення слідчого експерименту за її участі, не суперечать об`єктивним даним її судової медичної експертизи № 180 від 07.03.2022; протоколу огляду від 05.03.2022, у ході якого слідчим проведено огляд мобільного телефону «XIAOMI REDМI 6А», який належить ОСОБА_8 та який остання добровільно надала для огляду слідчому зі скріншотами листування щодо здійсненого відносно ОСОБА_8 зґвалтування та насильства ОСОБА_6 ; протоколу огляду від 05.03.2022 з фототаблицею, в ході якого потерпіла ОСОБА_8 добровільно видала належні їй джинсові штани темно - синього кольору з пошкодженнями та двома білими плямами; протоколу отримання слідчим зразків крові, нігтьових пластин та відбитків пальців рук на дактилокарту ОСОБА_8 від 05.03.2022; протоколу перегляду відеозапису обшуку квартири АДРЕСА_4 та відеозапису від 06.03.2022; висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 , відповідно до якого останній 05 березня 2022 о 05 год 21 хв перебував у стані алкогольного сп`яніння; протоколу від 05.03.2022, яким підтверджено затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України 05 березня 2022 о 13 год 24 хв; протоколу відібрання слідчим зразків крові, слини, відбитки пальців рук на дактилокарту ОСОБА_6 від 05.03.2022; протоколу огляду мобільного телефону «SAMSUNG GALAXY NOTE10» від 07.03.2022; протоколу отримання від ОСОБА_6 зразків крові та букального епітелію від 13.04.2022; висновку судової дактилоскопічної експертизи № 2646-Д від 22.03.2022; висновку судової балістичної експертизи № 2579-БЛ від 25.03.2022; висновку судової комп`ютерно - технічної експертизи № 25-80/КТ від 19.04.2022; протоколу проведеного тимчасового доступу до речей і документів від 10.05.2022, а саме до копій аудіо записів вхідних та вихідних телефонних з`єднань, в яких зафіксовані повідомлення про правопорушення стосовно ОСОБА_8 на лінію «102» за період з 02 год по 03 год 49 хв 05 березня 2022; протоколу огляду від 10.05.2022 аудіозаписів розмов, які надійшли на лінію «102» за період з 02 год по 03 год 49 хв 05 березня 2022; висновку судової цитологічної експертизи № 165 від 05.04.2022; висновку судової цитологічної експертизи № 167 від 05.04.2022; висновку судової цитологічної експертизи № 180 від 08.04.2022.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 скоїв відносно ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачені ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України. При цьому суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив усі докази, на які послався у вироку, забезпечивши стороні захисту можливість давати пояснення, показання з приводу обвинувачення, збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку та користуватись своїми правами.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик і допит експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які проводили судову медичну експертизу № 180, є необґрунтованими з огляду на таке.

В судовому засіданні 01 вересня 2022 року стороною захисту усно було заявлено таке клопотання у зв`язку із тим, що засуджений і захисник не погоджувалися із кількістю тілесних ушкоджень, про нанесення яких повідомила потерпіла ОСОБА_8 . Зазначене клопотання було вирішене головуючою суддею відповідно до вимог процесуального закону, яка, вислухавши обґрунтування сторони захисту щодо необхідності проведення такого допиту, відмовила у його задоволенні, навівши мотиви такого рішення.

При цьому питання щодо виклику експертів з підстави з`ясування можливості давати потерпілою ОСОБА_8 неправдиві показання з врахуванням наявного в неї діагнозу щодо психічного розладу стороною захисту не порушувалось і таких клопотань не заявлялось, а судом за результатом перегляду відеозапису допиту потерпілої ОСОБА_8 сумнівів щодо вказаного питання встановлено не було.

Висновки експертів у цьому кримінальному проваджені призначені відповідно до вимог КПК України, проведені уповноваженими особами, попередженими відповідно до вимог ст. 102 ч. 2 КПК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, передбачену ст. 384 385 КК України, та відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII.

Доводи касаційної скарги про розбіжності у часі складання довідки № 2433 від 05.03.2022 року та її отримання стосуються фактичних обставин кримінального провадження, що не є предметом перевірки та дослідження касаційним судом. При аналізі та оцінці доказів суд у вироку послався на висновок судової медичної експертизи № 180, яким зафіксовано виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій сторона захисту про наявність таких можливих розбіжностей не заявляла і обставини отримання та складання цієї довідки нею в судах не оспорювались.

Заперечення засудженим ОСОБА_6 у касаційній скарзі наданої судом оцінки висновку експерта № 180 щодо виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та його власна оцінка наданих експертом відповідей не може свідчити про неправильність висновків суду першої інстанції та про незаконність вироку суду. Сама по собі відсутність тілесних ушкоджень у ділянках тіла потерпілої, на які вказує засуджений, не спростовує встановлені судом обставини того, що у ОСОБА_8 згідно висновку експерта були виявлені тілесні ушкодження, отримані нею внаслідок дій ОСОБА_6 , а тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині також є безпідставними.

Щодо доводів про відсутність протоколу вилучення у ОСОБА_6 його мобільного телефону та порушення вимог ст. 103 ч. 1 п. 1 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки рапортами оперуповноваженого ОСОБА_18 (а.с. 137 т. 1) та слідчого СВ Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_19 зафіксовано виявлення мобільного телефону «Samsun Galaxy Note 10 Life», залишеного ОСОБА_6 , який повідомив пароль для його розблокування. Також в матеріалах кримінального провадження є протокол огляду цього мобільного телефону від 07 березня 2022 року з додатками до нього у виді фототаблиці і постанова про визнання та приєднання його як речового доказу в кримінальному провадженні № 12022170420000266 від 05.03.2022 року (а.с. 140-145, 146, т. 1).

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.

Судовий розгляд щодо ОСОБА_6 проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а доводи касаційної скарги засудженого в цій частині також є безпідставними, оскільки як в обвинувальному акті, так і у вироку не встановлювались обставини того, що потерпіла гола і боса вибігала на вулицю.

Питання щодо переривання проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 , невикористання висновку експерта № СЕ-19/117-22/4511-БД від 02.05.2022, протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_6 та допущених працівниками поліції порушень вимог щодо недоторканості житла, а також щодо довжини волосся потерпілої ОСОБА_8 не порушувались стороною захисту під час розгляду справи судом першої інстанції та відповідно не уточнювалось судом, оскільки судом підстав для такого дослідження встановлено не було, а засуджений у касаційній скарзі не наводить мотивів того, яким чином ці обставини вплинули на законність та обґрунтованість ухваленого вироку. Вказані питання, а також питання оцінки висновків експертів у кримінальному провадженні стосуються фактичних обставин кримінального провадження та не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження і перевірки касаційним судом.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При призначені покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, їхню суспільну небезпечність, конкретні обставини їх вчинення, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, на обліку в лікаря - психіатра, - нарколога, - невролога не перебуває. Вчинення злочину з використанням воєнного стану, а також особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, судом визнано обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , а обставин, що пом`якшують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України, яке буде достатнім для його виправлення та перевиховання.

Остаточне покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, а також попередження нових кримінальних правопорушень. Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 374 КПК України.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, частина з яких аналогічна доводам його касаційної скарги, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо допущених порушень вимог процесуального закону через проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 не безпосередньо на місці злочинів, а в службовому кабінеті поліції, та без залучення експерта, навівши ґрунтовні мотиви свого рішення.

Пославшись на позицію касаційного суду, сформульовану в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа №607/12407/16-к, провадження № 51- 5986 км 20) апеляційний суд вказав, що положення ст. 240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочинів. Вищевказана слідча дія була проведена з ОСОБА_8 з метою відтворення механізму, характеру, кількості й способу насильницьких дій ОСОБА_6 , що можливо продемонструвати без прив`язки до місця вчинення злочинів, а тому в даному конкретному випадку проведення слідчого експерименту не на місці події не поставило під сумнів допустимість отриманих за його результатами доказів. Крім того, апеляційний суд зазначив, що проведення цієї слідчої дії супроводжувалося повною відеофіксацією її обставин та участю двох понятих, усі учасники слідчого експерименту будь-яких доповнень або зауважень не мали, засвідчили правильність установлених у протоколі слідчого експерименту даних своїми підписами. Залучення експерта в ході слідчого експерименту є правом, а не обов`язком слідчого, про що суд апеляційної інстанції також зазначив в ухвалі.

Крім цього, апеляційний суд вказав, що відтворені ОСОБА_8 в процесі слідчого експерименту обставини були предметом дослідження й оцінки при проведенні відповідних експертиз, через що сама по собі відсутність експерта під час цієї слідчої дії не вплинула на повноту досудового розслідування й судового розгляду. Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 292 від 27 квітня 2022 року продемонстровані потерпілою в ході слідчого експерименту обставини не суперечать об`єктивним даним її судової медичної експертизи.

Відхилив також апеляційний суд і доводи апеляційної скарги засудженого про порушення місцевим судом вимог КПК України через відмову в проведенні допиту судово-медичного експерта, наголосивши, що в матеріалах кримінального провадження наявні відповідні експертні висновки, які узгоджуються та не містять суперечностей між собою. В цих висновках детально встановлені дані, на підставі яких місцевим судом було встановлено обставини вчинення ОСОБА_6 злочинів, у зв`язку із чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для виклику експерта, в тому числі із судово-медичною спеціалізацією, з метою допиту в судовому засіданні. У ході всього апеляційного розгляду сторона захисту також не заявляла клопотань про виклик і допит експерта в суді апеляційної інстанції.

Перебування особи під впливом сильного душевного хвилювання передбачає, що у такої особи до початку вчинення злочину (або принаймні до його закінчення) раптово виник стан фізіологічного афекту, який був зумовлений систематичністю певних дій потерпілого, що мають багаторазовий характер.

Для наявності цієї обставини необхідно встановити, що: 1) стан сильного душевного хвилювання був викликаний неправомірними, тобто, такими, що порушують норми права, діями (фізичним або психічним насильством, образою наклепом тощо) або аморальними, тобто, такими, що порушують норми загальнолюдської моралі, діями (наприклад, демонстративна подружня зрада, принизливе ставлення, знущання над релігійними почуттями віруючого); 2) злочин вчинено щодо саме тієї особи, неправомірні або аморальні дії якої викликали в обвинуваченого стан душевного хвилювання.

Доводи апеляційної скарги щодо перебування ОСОБА_6 в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 у стані сильного душевного хвилювання були належним чином оцінені апеляційним судом і на них була дана мотивована відповідь. За встановлених судом першої інстанції обставин, апеляційний суд вказав про відсутність у ОСОБА_6 стану сильного душевного хвилювання, оскільки він умисно і раптово вчинив насильницькі злочини щодо потерпілої ОСОБА_8 , яка попередньо не здійснювала жодних неправомірних щодо нього.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 1 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги ОСОБА_6 , а доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень в частині оцінки його стану сильного душевного хвилювання є безпідставними.

Потерпіла ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду та, із врахуванням її заяви про можливість здійснення апеляційного розгляду у її відсутність, апеляційний суд здійснив розгляд без неї, оскільки її участь не була обов`язковою. При цьому доводи касаційної скарги про залишення апеляційним судом поза увагою того, що заява потерпілої про слухання справи за її відсутності надана у спосіб, який унеможливлює її ідентифікацію, є безпідставними, оскільки така заява потерпілої підписана електронним цифровим підписом, про що в матеріалах провадження наявний відповідний протокол. (т. 2, а.с. 136).

Отже, доводи касаційної скарги засудженого про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 127 ч. 1, ст. 152 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. ст. 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3