Історія справи

Постанова

іменем України

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 221/4554/19

провадження № 51-4021 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Волноваської окружної прокуратури Донецької області про відновлення матеріалів втрачених кримінальних проваджень № 12019050630000693 від 24 квітня 2019 року, № 120190506300001000 від 13 червня 2019 року, № 12019050630001876 від 20 листопада 2019 року, № 12019050630001920 від 30 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК.

Суддя Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 8 грудня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, прокурор посилаючись на практику Верховного Суду викладену у постановах від 31 січня 2019 року (справа № 183/6229/18, провадження № 51-8447 км 18), від 15 травня 2019 року (справа № 760/25546/18, провадження № 51-10332 км 18), від 5 липня 2022 року (справа № 757/27041-21-к, провадження № 51-3781 км 21), а також на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № № 237/1459/17 та 243/6674/17-к, вказує, що суд апеляційної інстанції повинен був відкрити апеляційне провадження та переглянути оскаржуване рішення, проте відмовивши у відкритті провадження, порушив вимоги ч. 6 ст. 9, п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження.

Крім того, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що вказане питання стосується рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, яке діючим КПК не передбачено, тому є таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Зазначає, що ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження безпідставно позбавляє прокурора можливості реалізації права на підтримання державного обвинувачення в суді, оскільки вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не набув чинності.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 531 КПК за недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз`яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Процедура вирішення питання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження передбачена розділом VIІКПК,при цьому КПК не встановлює права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, та надає особі право на повторне звернення із заявою за наявності для цього необхідних документів.

Водночас зі змісту ухвали суду, на яку була подана апеляційна скарга, вбачається, що, розглянувши клопотання в межах своєї компетенції, дотримавшись процедури розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження суддя у резолютивній частині постановила - відмовити, замість «закрити розгляд заяви».

Разом з тим, посилаючись на те, що у резолютивній частині ухвали місцевого суду зазначено про відмову у задоволенні клопотання прокурора про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, а не закриття розгляду заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, як це передбачено у ч. 3 ст. 531 КПК, прокурор не зазначає, яким чином наведене істотно вплинуло на реалізацію процесуальних прав прокурора, з огляду на те, що не залежно від формулювання змісту резолютивної частини, вбачається, що суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання прокурора, а відповідно до положень ч. 3 ст. 531 КПК сторона обвинувачення не позбавлена можливості повторно звернутися із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження за наявності необхідних документів.

За приписами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

На думку колегії, з огляду на зазначені положення судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З урахуванням зазначеного твердження прокурора про обмеження судом апеляційної інстанції прав сторони обвинувачення на оскаржувана судових рішень за результатами розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадженняє безпідставними, оскільки апеляційне оскарження такого рішення нормами КПК не передбачено.

Така позиція Суду в цілому узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа № 646/3986/19, провадження № 51-3335 кмо 20).

Водночас, висновок щодо застосування норм права, на який посилається прокурор і який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року зводиться до того, що суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за рішенням судді належить керуватися загальними приписами кримінального провадження, визначеними ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК, лише у тому разі, якщо суддя прийняв оскаржуване рішення, яке не передбачено КПК та яке не узгоджується з його повноваженнями, у решті ж випадків апеляційний суд повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.

Таким чином, таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали апеляційного суд,. не встановлено, а тому відсутні й підстави для скасування ухвали апеляційного суду та задоволення касаційної скарги прокурора ОСОБА_8 .

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3