Історія справи

Постанова

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа № 713/785/17

провадження № 51-514 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Ємця І. І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 01 серпня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260060000544, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. КосмачКосівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання речового доказу та судових витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 01 серпня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 04 жовтня 2016 року приблизно о 17 год., керуючи власним транспортним засобом марки «Mercedes-Benz602 DKA»д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в межах населеного пункту с. Банилів Вижницького району Чернівецької області по вул. Гостинець, наближаючись до вул. Гагаріна, в умовах достатньої видимості, проявивши неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не виявив пішохода - неповнолітнього ОСОБА_2, який раптово вибіг з вул. Гагаріна та намагався перебігти проїжджу частину дороги вул. Гостинець, в результаті чого скоїв наїзд на останнього. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітній ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому склепіння з переходом на основу черепа, який, відповідно до висновку експерта, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі врахували конкретні обставини провадження та не застосували до засудженого ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, зазначених у вироку, кваліфікація його дій та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування на підставіст. 75 КК Україниу касаційній скарзі прокурором не оспорюється.

Водночас доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимогст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов'язковим для суду.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначені засудженому основного покарання та вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахував, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою вину повністю та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні трьох дітей, відшкодував шкоду в повному обсязі. Законний представник потерпілого будь-яких претензій до ОСОБА_1 не висував, просив суворо не карати. Прокурор у судовому засіданні в суді першої інстанції вважав за можливе призначити покарання ОСОБА_1 без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливість не призначати засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Доводи прокурора з приводу безпідставного незастосування до ОСОБА_1 такого додаткового покарання ретельно перевірив апеляційний суд і в межах своїх повноважень у порядку, визначеномуст. 404 КПК України, для спростування цих доводів навів у своїй ухвалі відповідні аргументи з дотриманням вимогст. 419 КПК України. Зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_1 проживає в сільській місцевості разом з дружиною та трьома дітьми, умови проживання сім'ї незадовільні, земельна ділянка, яка перебуває у власності, дає маленький дохід, потребує постійного користування транспортним засобом, оскільки працює по найму, а транспортний засіб може слугувати як засіб для забезпечення його матеріального становища. З урахуванням указаних обставин, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, поведінки після вчинення злочину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами - відповідає його особі та обставинам вчиненого ним злочину. З указаними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Отже, переконливих доводів про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції з касаційної скарги прокурора не вбачається.

Інших доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду, які могли би бути безумовними підставами для її скасування чи зміни, касаційна скарга прокурора не містить. Тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 01 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна