Історія справи

Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/6501/14

провадження № 51-4402 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Пантєлєєва С. В.,

захисника Чайки М. М.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270010001340, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Славутич Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років 2 місяці позбавлення волі.

Вирішено цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року вирок суду першої інстанції змінено. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України зараховано ОСОБА_2, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення з 31 березня 2014 року по 15 січня 2015 року, включно, та з 29 вересня 2015 року по 4 січня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вироку суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що 31 березня 2014 року близько 17.30 год., він, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, наніс ОСОБА_5 не менше 20-25 ударів молотком в область голови та намагався задушити її руками, внаслідок чого потерпілій було спричинено тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці. Після цього, ОСОБА_2 заволодів належними ОСОБА_5 грошовими коштами, а також майном на загальну суму 13300 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що за наявних у справі даних про особу ОСОБА_2, який щиро не розкаявся у скоєному, не попросив вибачення у них та не висловив жодних співчуттів з приводу втрати близької людини, за час перебування в слідчому ізоляторі зарекомендував себе незадовільно, йому має бути призначено більший розмір обраного у виді позбавлення волі покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 надіслав заперечення з доповненнями на касаційну скаргу потерпілих, в яких просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник Чайка М.М., який діє в інтересах засудженого, посилаючись на безпідставність, на його думку, наведених потерпілими доводів, просив її залишити без задоволення.

Під час касаційного розгляду засуджений та його захисник підтримали доводи поданих раніше заперечень на касаційну скаргу потерпілих і просили ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу потерпілих задовольнити, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжке, дані про особу ОСОБА_2, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебував, на момент вчинення злочину навчався в 11 класі Спеціалізованої загальноосвітньої школи № 2 м. Чернігова, де характеризувався посередньо, як учень з середнім рівнем навчання, часто пропускав шкільні заняття та не мав мотивації до навчання, з грудня 2013 року ОСОБА_2 перебував на шкільному обліку. Вирішуючи питання покарання суд взяв до уваги позитивну характеристику ОСОБА_2 за місцем проживання, дослідив акт обстеження житлово-побутових умов від 16 червня 2014 року ОСОБА_6, відповідно до якого останній мешкав разом з батьком та матір'ю, мав окрему кімнату і був забезпечений належними умовами для життєдіяльності та всебічного розвитку.

Дослідивши всі дані про особу ОСОБА_2 суд установив, що за час його перебування в Чернігівському слідчому ізоляторі, останній зарекомендував себе незадовільно, мав сім стягнень.

Визнавши обставинами, які пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, вчинення злочину неповнолітнім та врахувавши все наведене, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України в розмірі, наближеному до максимального.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання у касаційній скарзі потерплих не наведено, в зв'язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого підстав не вбачається. При цьому, як видно з вироку, обставини, про які вказують у касаційній скарзі потерпілі були враховані судом при призначенні засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання та обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів та підстав для призначення більш суворого покарання, як про це ставлять питання потерпілі, не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог потерпілих немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна