Історія справи

Постанова ККС ВП від 21.03.2019 року у справі №711/3133/17

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 р.

м. Київ

Справа №№711/3133/17

Провадження № 51-8478км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М. В., Марчука О. П.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Дронової І. С.

засудженого ОСОБА_2,

захисника Амеліної О. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Амеліної О. С. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010006156 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Ухвалено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування:

-витрат на лікування - 800 грн;

- майнової шкоди - 8786,72 грн;

- моральної шкоди - 10000 грн.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року вказаний вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

25 липня 2016 року приблизно о 07:50 год. ОСОБА_2,керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos ТF69Y», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись вул. Гоголя від вул. Б. Хмельницького в напрямку до вул. Гуржіївська у м. Черкаси, при виїзді на перехрестя з вул. Пастерівська, неподалік будинку № 24, проявив неуважність та всупереч вимогам п. 2.3.б), п. 16.11, дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до перехрестя нерівнозначних доріг та виїзді на вказане перехрестя з другорядної дороги вул. Гоголя, не зупинив керований ним автомобіль перед перехрестям для надання переваги в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі по вул. Пастерівська, та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», а продовжив рух та виїхав на перехрестя вулиць Гоголя та Пастерівська, після чого зупинився, в результаті чого своїми необережними діями створив аварійну ситуацію для водія мотоцикла «Yamaha 3YF ХТZ 660», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, який рухався по вул. Пастерівська від бул. Шевченка, який з метою уникнення зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos ТF69Y» застосував екстрене гальмування та здійснив падіння на лівий бік власного мотоцикла на проїзну частину, внаслідок чого отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Амеліна О. С. просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та закрити щодо нього провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. На обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення незмінності складу суду, недопустимість як доказів запису з камер відео спостереження, наданих ПАТ «Кредобанк» без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, висновку повторної судово-медичної експертизи. Посилаючись на однобічність судового розгляду, зазначає про безпідставність неврахування висновків судової автотехнічної експертизи, відповідно до якої в діях ОСОБА_4 встановлено порушення Правил дорожнього руху, що перебувають в причинному зв'язку з ДТП. Зазначає про неправильність вирішення цивільного позову в частині вирішення питання про відшкодування ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди. Зазначає про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, який не надав відповіді на доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 і захисник Амеліна О. С. підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити.

Прокурор Дронова І. С. вважала за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку з цим доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо однобічності судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з підстав яких сторона захисту просить скасувати оскаржувані судові рішення не знайшли свого підтвердження.

Твердження захисника щодо незмінності складу суду необґрунтовані.

З матеріалів провадження вбачається, і це не заперечується у касаційній скарзі, що судовий розгляд провадження, передбачений главою 28 КПК України, був проведений незмінним складом суду, при цьому розгляд провадження було проведено спочатку, а учасникам належно роз'яснено права, у тому числі і право відводу суду.

Та обставина, що підготовче провадження було здійснено суддею, заміна якого відбулася відповідно до вимог ст. 35 КПК України у зв'язку з закінченням строку повноважень судді, не свідчить про незаконність складу суду, який розглянув провадження, оскільки обов'язку проведення повторного підготовчого засідання діючим КПК України не передбачено в такому випадку.

Доводи щодо недопустимості як доказу запису з камер відеоспостереження, наданих ПАТ «Кредобанк» без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, не знайшли свого підтвердження, оскільки цей запис був виданий товариством добровільно, а у судовому засіданні після дослідження цього доказу учасники судового розгляду не заперечували проти його допустимості, про що свідчить технічний запис судового засідання.

Також є безпідставними доводи щодо недопустимості як доказу повторної судово-медичної експертизи. У цьому провадженні не призначалась та не проводилась повторна судово-медична експертиза, яка мала проводитися кількома експертами, як про це йдеться у касаційній скарзі. Додаткова судово-медична експертиза, висновками якої підтверджується заподіяння потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, була проведена відповідно до вимог законодавства та містить докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта.

При цьому з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався за ч. 1 ст. 286 КК України і це обвинувачення місцевий суд визнав доведеним. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та залишив без зміни вирок місцевого суду.

Помилкове зазначення в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, тоді як потрібно було зазначити ч. 1 ст. 286 КК України є опискою, яка може бути виправлена в установленому законом порядку і не тягне скасування ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

У касаційній скарзі не оспорюється правильність вирішення питання про стягнення з ОСОБА_2 800 грн на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_4

Посилання сторони захисту на неправильність вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4 є безпідставні.

Так, вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд, керуючись вимогами ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України виходив із засад розумності і справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних і психічних страждань, завданих внаслідок отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, фізичного болю, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 тієї ж статті передбачає обов'язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.

При цьому ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілий, подавши до суду цивільний позов, підтвердив обґрунтованість заявлених ним вимог певними доводами (в частині стягнення моральної шкоди) та доказами (в частині стягнення матеріальної шкоди та витрат на лікування).

Одночасно сторона захисту, не погоджуючись з обґрунтованістю поданого цивільного позову, зокрема в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, маючи можливості до ефективної реалізації своїх процесуальних прав, не заявляла клопотання про проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, на необхідності проведення якої вказано в касаційній скарзі.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 у частині підтверджених ним завданих йому матеріальних збитків, то доводи сторони захисту на неправильність вирішення цивільного позову в цій частині також безпідставні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України Суд

ухвалив:

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни касаційну скаргу захисника Амеліної О. С.- без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний М. В. Мазур О.П. Марчук