Історія справи

Постанова ККС ВП від 20.06.2019 року у справі №1-1/2004
Ухвала ВП ВС від 18.04.2021 року у справі №1-1/2004
Постанова ККС ВП від 21.02.2019 року у справі №1-1/2004

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 1-1/2004

провадження № 51-6783зно18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Деруна А.І.,

захисника Вернера М.А.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву з доповненнями засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 05 жовтня 2004 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 02 квітня 2004 року ОСОБА_1 засуджено до покаранняза:

- п. п. «а», «е», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власність засудженого ОСОБА_1 ;

- п. п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 14 років;

- ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ст. 69 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого

ОСОБА_1 ;

- ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ч. 3 ст. 193 КК України (в редакції 1960 року) - у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 років;

- ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_1 ;

- ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- ч. 2 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 05 жовтня 2004 року вирок апеляційного суду Чернігівської області від 02 квітня 2004 року змінено. Виключено із вироку кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за п. п. «е», «і» ст. 93 КК України

(в редакції 1960 року) за епізодом умисного вбивства ОСОБА_2

Ухвалено вважати засудженого ОСОБА_1 на підставі ст. 70 КК України

(в редакції 2001 року) за сукупністю злочинів, передбачених п. «а» ст. 93,

п. п. «ж», «з», «і» ст. 93, ч. ч. 2, 3 ст. 142, ст. 69, ч. ч. 2, 3 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст.140, ч. 3 ст. 193 КК України (в редакції 1960 року), ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187,

ч. ч. 1, 2 ст. 263 ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції 2001) до покарання, призначеного судом першої інстанції, тобто до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Виключено із вироку таку кваліфікуючу ознаку крадіжки як заподіяння ОСОБА_1 потерпілій

ОСОБА_3 значної матеріальної шкоди.

Вимоги заяви і узагальнені доводи особи, яка її подала

У заяві з доповненнями засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 05 жовтня 2004 року.

При цьому зазначає, що нововиявленою обставиною, на його думку,

є порушення Верховним Судом України права на захист, яке він виявив після прийняття рішень Європейським судом з прав людини, зокрема у справі «Ніколаєнко проти України» від 15 листопада 2012 року, у справі «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року та у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник виступили на підтримку поданої заяви з доповненнями, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали справи, наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку, що заява з доповненнями не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Згідно з вимогами ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У той же час відповідно до пунктів 4, 5 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Крім того, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку і з іншими положеннями КПК України, у першу чергу, ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

При цьому, нормами ч. 1 ст. 461 КПК України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

З огляду на викладене, доводи заяви з доповненнями засудженого про наявність нововиявлених обставин через порушення права на захист, яке, на його думку, допустив Верховний Суд України при перегляді вироку апеляційного суду щодо нього, є неспроможними, оскільки вони, по-перше, не пов`язані з предметом доказування у кримінальній справі, а стосуються оцінки процедури розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції, по-друге, факт відсутності захисника під час перегляду справи у Верховному Суді України був відомий на час розгляду як суду, так і безпосередньо ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні, а відтак не може вважатися нововиявленим у розумінні ст. 459 КПК України.

Так само, чинний КПК України не відносить до нововиявлених обставин ухвалення Європейським судом з прав людини рішень у інших справах, тим більше, що рішення, на які посилається заявник, були прийняті цим міжнародним судом 21 квітня 2011 року («Нечипорук і Йонкало проти України»),12 січня

2012 року («Довженко проти України») та 15 листопада 2012 року («Ніколаєнко проти України»), тобто більш ніж 6 років до подачі ОСОБА_1 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене заява з доповненнями засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 05 жовтня 2004 року за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 459, 466, 467 КПК України, Суд

ухвалив:

Заяву з доповненнями засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 05 жовтня 2004 року за нововиявленими обставинами щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук М.В. Мазур В.В.Наставний