Історія справи

Постанова

Іменем України

19 березня2020 року

м. Київ

справа № 675/813/19

провадження № 51-4874 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кравченка С. І., Слинька С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240150000114, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019240150000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у спричиненні легких тілесних ушкоджень 02 квітня 2019 року близько 01 год в приміщенні квартири АДРЕСА_2 своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_2 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд першої інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України не врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 06 грудня 2017 року. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

В надісланих на адресу касаційного суду заявах ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 зазначають про примирення між собою та заперечують проти задоволення касаційної скарги прокурора. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 вказала, що від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у формі приватного обвинувачення відмовляється.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому, згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.

Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 , тобто злочин пов`язаний з домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року№ 2229-VIII визначено, що домашнє насильство- це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року№ 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017 року № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК України п. 61 відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_2 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і всупереч вимогам статей 370, 419 КПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, аналогічних наведених у касаційній скарзі, не надав вичерпних та переконливих відповідей на них.

Вказані судами порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним і такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення,і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дати належну оцінку з урахуванням усіх обставин та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити.

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. .

Судді:

В. І. Остапук С. І. Кравченко С. С. Слинько