Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 715/419/17

провадження № 51-2757 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Зінорук В.В.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року у кримінальномупровадженні щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки та жителя АДРЕСА_1),

кримінальне провадження стосовно якоїапеляційний суд закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, а вимоги про стягнення моральної шкоди залишив без розгляду.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в умисному вчиненні насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Як установив суд, 18 липня 2009 року близько 9:00 на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 сіпала за одяг ОСОБА_2 та штовхала її у груди, завдавши цим фізичного болю.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 26 липня 2017 року скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у суді і вичерпання можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав неумисними дії ОСОБА_1 і, залишивши поза увагою докази, досліджені місцевим судом, неправомірно закрив кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК. Таким чином, на думку прокурора, було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційні вимоги сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судом.

У поданій касаційній скарзі прокурор, серед іншого, по суті не погоджується з установленими апеляційним судом фактичними обставинами справи, заперечує повноту апеляційного розгляду, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

За матеріалами справи ОСОБА_1, не погодившись із вироком місцевого суду, подала на нього апеляційну скаргу, в якій, наводячи аргументи, просила скасувати це рішення і закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи сторони захисту, провівши з додержанням вимог ст. 404 КПК часткове судове слідство, при цьому повторно допитав обвинувачену, потерпілу і дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження. За наслідками проведеного слідства, проаналізувавши всі зібрані фактичні дані в логічному взаємозв'язку й оцінивши їх відповідно до правил ст. 94 КПК, згаданий суд дійшов умотивованого висновку, що зібраними у справі доказами не спростовано показань ОСОБА_1 про неумисне під час її падіння відштовхування потерпілої, а винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, не доведено.

У поданій касаційній скарзі не міститься аргументів щодо порушення судом норм процесуального права, які регламентують процедуру апеляційного перегляду та визначають правила оцінки доказів у кримінальному провадженні. Також сторона обвинувачення не ставить вимоги скасувати оспорюване рішення через істотне порушення кримінального процесуального закону (п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК).

Тому в силу положень ч. 2 ст. 433 КПК у колегії суддів немає правових підстав піддаватисумніву наведений висновок, оскільки апеляційний суд, виконуючи приписи ст. 94 цього Кодексу, оцінив зібрані докази, в тому числі з точки зору достатності та взаємозв'язку, для прийняття відповідного процесуального рішення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання. Отже, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до закріпленого у ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог кримінального процесуального закону. Всупереч посиланням прокурора у скарзі рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення цей суд не приймав.

Твердження прокурора про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність не можна визнати прийнятними, адже сторона обвинувачення свою позицію пов'язує лише із закриттям кримінального провадження і не наводить в аспекті ст. 413 КПК доводів про допущення апеляційним судом таких порушень норм матеріального права, які тягнуть за собою скасування оспорюваної ухвали на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу.

Істотних порушень норм права, які би були безумовною підставою для скасування оскарженого рішення при розгляді провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Таким чином, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григорєва С.С. Голубицький