Історія справи

Постанова

Іменем України

17 березня 2020року

м. Київ

справа № 626/1736/17

провадження № 51-818км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченка М.С.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника Капельнікова В.Л.

(в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Капельнікова В.Л., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Велика Лопатиха Херсонської області та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу: вироком Володимиро-Волинського міського суду Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 4 ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК.

Згідно з вироком,ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 27 серпня 2017 року, близько 21:30 години, шляхом вільного доступу, через часткову відсутність паркану, проник на територію домоволодіння ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де, повторно, проник до сараю, що знаходився на території домоволодіння, та намагався здійснити крадіжку свійської худоби, а саме кобили, вагою 400 кг, вартістю 14 400 грн. Втім, коли ОСОБА_1 почав виводити кобилу з сараю в напрямку виходу з території домоволодіння, відійшовши приблизно на 5-7 м, тобто виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, він був затриманий працівниками СКП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області.

Ухвалою Апеляційного суду 15 січня 2019 року вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Капельніков В.Л., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати як вирок суду першої інстанції, так і ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є малограмотним та циганом за національністю, внаслідок чого не розумів українську мову, якою було складено всі процесуальні документи, чим було порушено його право на захист.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Капельніков В.Л. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить із обставин, встановлених у вироку.

Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в зв`язку із незалученням перекладача у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 є неспроможними.

Так, участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т.ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК) за мовними ознаками.

Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах «а», «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції), а саме:

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст. 64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК).

Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за його заявою було призначено захисника із Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв`язку з тим, що за відсутністю коштів він не може його залучити самостійно.

У подальшому судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за участю захисника Орєхової Н.В., яка надавала ОСОБА_1 правову допомогу.

Під час досудового розслідування та у суді, ні сам ОСОБА_1 , ні його захисник зауважень та клопотань щодо неволодіння чи недостатнього володіння ОСОБА_1 державною мовою, якою були складені процесуальні документи, не заявляли.

До того ж, під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не вказував на необхідність залучення перекладача. Складнощів у розумінні української мови у ОСОБА_1 не було, він самостійно висловлював свою думку, а також виступав у судових дебатах та з останнім словом.

За таких обставин і враховуючи те, що ні сам ОСОБА_1 , ні його захисник не вказували про необхідність залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні, у суду не було об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.

Крім того, засуджений ОСОБА_1 , як вбачається з копії паспорта громадянина України, народився у с. Велика Лопатиха Херсонської області, а згідно довідки, виданої виконкомом Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, ОСОБА_1 проживає на території цього села; раніше неодноразово судимий в Україні, останній раз: вироком Володимиро-Волинського міського суду Волинської області від 30 грудня 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 4 ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Як убачається із зазначеного вироку, судовий розгляд відбувався та вирок складено державною мовою і послугами перекладача ОСОБА_1 не користувався.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційній скарзі захисника.

Інших доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування чи зміни, касаційна скарга не містить. Враховуючи викладене, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 залишити без зміни, акасаційну скаргу захисника Капельнікова В.Л., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Л. Ю. Кишакевич С.С. Слинько В.В. Щепоткіна