Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 723/2133/18

провадження № 51-61 км 20

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор`євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ширмер О.О.,

прокурора Вараниці В.М.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 4 грудня 2019 року щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

кримінальне провадження щодо якого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинених за обставин, викладених у вироку.

Як установив місцевий суд, на початку жовтня 2015 року ОСОБА_1 під час зносу будинку АДРЕСА_1 , в якому раніше проживав його покійний батько, виявив на горищі мисливський карабін «PARKER-HALE LTD» калібру 270W(заводський номер 17756), переніс цю зброю до місця свого проживання за вказаною адресою і там зберігав, а 20 жовтня 2015 року добровільно здав працівникам правоохоронних органів.

Чернівецький апеляційний суд за скаргою сторони захисту ухвалою від 4 грудня 2019 року скасував обвинувальний вирок, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому незаконного поводження зі зброєю підтверджується зібраними у справі доказами, яких апеляційний суд усупереч статтям 23, 86, 94 вказаного Кодексу безпосередньо не дослідив та належно не оцінив, унаслідок чого неправомірно скасував обвинувальний вирок і закрив кримінальне провадження. Також прокурор посилається на порушення ст. 22 КПК у зв`язку з відмовою стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження довідки про звернення до органу дозвільної системи. Вважає, що оспорювана ухвала не відповідає приписам ст. 370 КПК.

На скаргу захисник Баршаков О.В. подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про неспроможність касаційних вимог прокурора та законність рішення апеляційного суду. Крім того, захисник поінформував, що він не бажає брати участь у касаційному розгляді.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції (далі - Суд) прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За нормативним визначенням, незаконне поводження зі зброєю, передбачене диспозицією ч. 1 ст. 263 КК, характеризується умисною формою вини (ч. 1 ст. 24 цього Кодексу), що в силу ст. 91 КПК також належить до предмета доказування. При цьому згідно з правилами ч. 3 ст. 263 КК виключається притягнення до кримінальної відповідальності особи, котра добровільно здала органам влади зброю. Водночас, виходячи із закріплених у ст. 7 вказаного Кодексу загальних засад кримінального провадження та положень статей 17, 373 КПК обвинувачення має бути сформульовано конкретно, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до приписів ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Як убачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу, апеляційний суд керувався саме наведеними законодавчими положеннями. Провівши часткове слідство й безпосередньо дослідивши докази, оцінка яких не суперечить статтям 84, 94 КПК, згаданий суд належним чином умотивував своє рішення про скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 і закриття кримінального провадження.

У ході апеляційного провадження, виконуючи вимоги статей 2, 404, 405 вказаного Кодексу,суд ретельно перевірив доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим допитав обвинуваченого й дослідив, серед інших наявних у справі документів, висновок № 2906 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , заяву останнього про добровільну видачу мисливського карабіну «PARKER- HALE LTD», акт добровільної видачі зброї та боєприпасів від 20 жовтня 2015 року, квитанцію № 109 від 20 жовтня 2015 року про прийняття слідчим зброї, судово-балістичну експертизу № 0505-К від 30 березня 2018 року, а також виданий 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 дозвіл № А-40 на право зберігання і носіння вказаного карабіну.

Зіставивши та проаналізувавши отримані фактичні дані, суд дійшов переконання, що сторона обвинувачення не довела наявності в ОСОБА_1 умислу на незаконне поводження зі зброєю, адже останній добровільно здав її правоохоронним органам, звернувся із заявою про надання йому дозволу зберігати й носити карабін, і у жовтні 2015 року такий дозвіл надавався. Зазначені обставини в касаційній скарзі не заперечуються.

Між тим, вони у поєднанні з обставинами, за яких було знайдено карабін, відомостями про місце його зберігання (будинок за тією ж адресою) безспірно ставили під сумнів законність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК й унеможливлювали з юридичної точку зору залишення в силі обвинувального вироку стосовно нього.

Аргументи прокурора у поданій скарзі про те, що знайдену зброю не було здано у п`ятиденний строк (як це передбачено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622), не можна визнати прийнятними, оскільки згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів 20 жовтня 2015 року, а точної дати придбання ним у жовтні цього ж року карабіну слідчим органом не встановлено.

Не залишився поза увагою апеляційного суду й той факт, що у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення раніше зверталася до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК, але через категоричне заперечення останнім своєї провини вказане клопотання було повернуто прокурору.

З огляду на викладене твердження у касаційній скарзі про незаконність рішення суду апеляційної інстанції є непереконливими та неспроможними.

Зміст оспорюваної ухвали відповідає статтям 370, 419 КПК.

Що стосується посилання скаржника на відхилення апеляційним судом клопотання сторони обвинувачення, то таке саме собою не можна вважати порушенням ст. 22 вказаного Кодексу в розумінні її положень та ст. 412 КПК у їх взаємозв`язку.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, при перевірці кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подану прокурором касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 4 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григор`єва Т.В. Шевченко