Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р.

м. Київ

Справа № 127/10498/17

Провадження № 51-616 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Кузьминці Гайсинського району

Вінницької області,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року, кримінальне провадження № 32016020000000131 щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав касаційну скаргу, просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити мотиви, з яких він виходив при її постановленні, положення закону, яким він керувався, і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є безпідставними.

Згідно зі статтею 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Частиною 4 статті 96-2 КК України визначено, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого, судом прийнято на підставі заявленого прокурором відповідного клопотання. При цьому прокурор просив вирішити долю речових доказів і застосувати спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунках фіктивних підприємств і на які накладено арешт.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, вказав, що оскільки інкриміновані ОСОБА_1 злочини вчинені у співучасті з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, питання вирішення долі речових доказів у даному випадку є передчасним.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, аналогічну за змістом до його касаційної скарги, на ухвалу суду першої інстанції, проаналізував викладені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду в цілому відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні через його закриття у зв'язку зі смертю ОСОБА_1, оскільки докази стороною обвинувачення не представлялися, обставини, пов'язані з набуттям грошових коштів, визнаних речовими доказами, не встановлювались.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено, не було їх наведено й у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич