Історія справи

Постанова ККС ВП від 12.11.2024 року у справі №199/6828/22
Постанова ККС ВП від 12.11.2024 року у справі №199/6828/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 199/6828/22

провадження № 51-1836км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вироки Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 травня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022040000000048, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Душанбе Республіки Таджикистан, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК.

Вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 114-2 КК, ч. 1 ст. 263 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 114-2 КК - на строк 10 років; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вироком апеляційного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду скасовано в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 114-2 КК та призначення покарання за ч. 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК, та призначено останньому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 111 КК - на строк 15 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, в умовах дії воєнного стану, 30 березня та 3 квітня 2022 року з використанням свого мобільного телефону Xiaomi», модель «Росо Х3 NFC» (з номерами телефону НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) надіслав у месенджері «Viber» представнику військового підрозділу іноземної держави - громадянину РФ ОСОБА_8 , котрий є співробітником головного розвідувального управління Генерального штабу РФ, що використовує нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_14» (з номером телефону НОМЕР_3 ), скріншоти місця знаходження будівель військової частини № НОМЕР_4 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходяться у АДРЕСА_9 відеозапис наслідків ракетного обстрілу залізничної станції «ІНФОРМАЦІЯ_10» ( АДРЕСА_2 ), який завдано 2 квітня 2022 року підрозділами збройних сил РФ, та відеозапис місця розташування зенітного ракетного комплексу «С-300П» у кількості 6 одиниць у АДРЕСА_3 , тобто надав представнику іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК.

Крім цього, ОСОБА_7 діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, придбав корпус гранати типу Ф-1, яка є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1, що відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗГРМ, що відноситься до категорії вибухових пристроїв, які надалі переніс до свого транспортного засобу марки «Renault», моделі «Logan», розташованого на автопарковці ( АДРЕСА_4 ), де і зберігав до 13 квітня 2022 року без передбаченого законом дозволу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що наявні в матеріалах справи докази є недопустимими, зокрема протоколи обшуків, оскільки їх проведено без участі захисника, мобільний телефон та всі похідні докази, оскільки, на його думку, наявні ознаки маніпуляцій з вказаним речовим доказом. Зазначає, що судами не було допитано свідків, а винуватість засудженого за ч. 1 ст. 263 КК взагалі не доведена. На думку захисника, апеляційний суд не в повному обсязі дослідив доводи апеляційної скарги сторони захисту, безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також безпідставно та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 114-2 КК на ч. 2 ст. 111 КК. Відтак рішення судів є незаконними і підлягають скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарг.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі сторони захисту, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону в повній мірі дотримано.

Що стосується доводів захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, в частині безпідставної та необґрунтованої, на його думку, перекваліфікації дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 114-2 КК на ч. 2 ст. 111 КК, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до диспозиції ст. 111 КК державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Водночас надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо. Таким чином, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Слід зазначити, що ч. 2 вказаної статті передбачає ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком районного суду ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 114-2 КК та ч. 1 ст. 263 КК.

При цьому суд, допитавши ОСОБА_7 та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що надані докази отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, є належними, допустимими, достовірними та вони не викликають у суду сумнівів.

Однак, на думку місцевого суду, органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 було помилково кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК, а тому він перекваліфікував їх на ч. 3 ст. 114-2 КК, виключивши з обвинувачення посилання на причетність останнього до державної зради.

Обґрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що із досліджених доказів видно, що дії ОСОБА_7 були вчинені з прямим умислом, під час дії воєнного стану, останній добровільно за допомогою «Viber» каналу надавав співробітнику головного розвідувального управління Генерального штабу РФ інформацію про місця дислокації, озброєння, пересування підрозділів та військової техніки ЗСУ, місцезнаходження інфраструктурних об`єктів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у поширенні інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, чи незаконним збройним формуванням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК.

Не погодившись з таким рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 114-2 КК, та ухвалив новий вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК. Разом з цим, скасовуючи вирок місцевого суду в цій частині, апеляційний суд свої висновки належним чином обґрунтував з наведенням конкретних мотивів.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції формально послався лише на визначення об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 111 КК, її трьох форм (перехід на бік ворога, шпигунство та надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України), об`єкт та предмет цього злочину, та жодним чином не мотивував своїх висновків щодо відсутності в діях обвинуваченого цього складу злочину, в чому полягає невідповідність викладених та встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин інкримінованого обвинуваченому злочину його юридичній формулі та яким чином дослідженні судом докази спростовують версію обвинувачення. Крім цього, суд дійшов помилкового висновку, що предметом злочину, передбаченого ст. 111 КК можуть бути лише відомості, що становлять державну таємницю. Оскільки такі відомості можуть бути предметом вказаного злочину лише за об`єктивної сторони у формі шпигунства.

З матеріалів справи убачається, що у суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 вину у вчинені злочинів не визнав, та пояснив, що десь наприкінці березня 2022 року, він виїжджав на огляд місця розміщення обладнання для потреб Національної Гвардії України, а проводив зйомку на місцевості, оскільки це було необхідно для його роботи. 30 березня 2022 року він відвідував вишку «Водафон» і на території Національної гвардії не перебував, а робив скріншоти для того, щоб зорієнтуватись з точками прийняття сигналу і він їх нікому не відправляв. Потім, через декілька тижнів, він знаходився у батьків в м. Павлоград, та разом з батьком поїхав до вокзалу для того, щоб з`ясувати відносно поїздки у м. Слов`янськ, однак станція була зачинена. Коли повертались, перебуваючи на мосту, що проходить над залізничними коліями, переймаючись за думку громади, щоб встановити чи все виконується правильно, увімкнув відеозапис на телефоні та зробив декілька відеозаписів, на яких було видно проведення ремонтних робіт будівельниками, пусті та пошкоджені вагони. Пояснив, що цього ж дня, коли рухався на власному автомобілі з м. Павлоград у напрямку м. Дніпро по вул. Донецьке шосе у районі ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », приблизно о 16:00 стаціонарно перебувала колона комплексів ІНФОРМАЦІЯ_15, та хвилюючись, що вони стоять на узбіччі біля житлових будинків, вирішив зняти їх на камеру свого телефону. Зазначив, що фото та відео він робив, однак нікому не відправляв та ні з ким з РФ не спілкувався, й що він ніколи не заходив у чати ЛНР/ДНР, а з приводу переписки з «ІНФОРМАЦІЯ_14» пояснив, що вона сфальсифікована та він ніколи з людиною під таким нікнеймом не спілкувався. На запитання суду щодо можливого передання його державі-агресору, в порядку обміну, висловив своє побажання увійти до списку осіб, яких може бути передано до РФ, в порядку обміну, мотивуючи це тим, що хоче на волю та до своєї сім`ї.

Проте, суд розцінив таку позицію ОСОБА_7 , як спосіб захисту, викликаний бажанням пом`якшити свою відповідальність за вчинене.

Водночас, допитавши ОСОБА_7 , повторно частково дослідивши докази у порядку ч. 3 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.

Зокрема, суд зазначив, що вина ОСОБА_7 підтверджується наступними доказами: протоколом обшуку від 13 квітня 2022 року (було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , виявлено та вилучено речі); протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 20 та 21 липня 2022 року (вилучено інформацію у ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна»); висновком експерта № 80 від 24 травня 2022 року (досліджено мобільний телефон «POCO», виявлено програмне забезпечення. Історія обміну повідомленнями з використанням П13 Viber з абонентом « НОМЕР_5 » ( НОМЕР_3 ) збережена у файлі «ІНФОРМАЦІЯ_16», який скопійовано до каталогу «2 питання». Історія обміну повідомленнями з особою під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» або «ІНФОРМАЦІЯ_17» у програмному забезпеченні Telegram відсутня (видалена). Файли, а саме скріншоти, фотозображення, відеозаписи, підрозділів ЗСУ, їх командних центрів, правоохоронних органів, важливих об`єктів критичної інфраструктури (залізничні вокзали та нафтобази/сховища та інше), пересування військової техніки та її місце розташування, об`єктів військової інфраструктури та/або їх координат, блокпости, скріншоти розташування військових об`єктів та військової техніки та інші відомості вищевказаного змісту, виявлені на досліджуваному телефоні, скопійовані до каталогу «3 питання». Історію відвідування веб-сторінок з використанням наявних інтернет-браузерів збережено у каталозі «Браузери»); протоколом огляду від 17 червня 2022 року з фото-таблицею (оглянуто диск на який записано інформацію, отриману за результатом проведення судової експертизи комп?ютерної техніки та програмних продуктів від 24 травня 2022 року, предметом дослідження якої був мобільний телефон марки «Хаомі», модель «Росо Х3 NFC», з сім-карткою операторів мобільного зв?язку ПрАТ «Київстр» з номером телефону НОМЕР_1 та ПрАТ «Водафон Україна» з номером телефону НОМЕР_2 , який належить особисто ОСОБА_7 . Оглянуто відеофайл на якому зафіксовано листування у месенджері «Viber» між ОСОБА_7 з особою під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5», що містить у собі інформацію (скріншот) щодо розташування територіального управління Національної гвардії України у АДРЕСА_9 об`єктів критичної інфраструктури АДРЕСА_2 , місця розташування військової техніки 3СУ та інші відомості вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, зокрема: скріншот із зображенням, координатами та умовними позначеннями у вигляді стрілок місця розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване у м Дніпро, відеозапис залізничного вокзалу м. Павлоград, на якому зафіксовано результати ракетного обстрілу здійсненого підрозділами збройних сил РФ по зазначеному вокзалу, відеозапис місця розташування зенітно-ракетного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_18 Надалі, відкрито папку «3 питання», виявлено файли на яких зображено будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване у м. Дніпро; зображено розташування резервуарів нафтобази; зображена військова техніка, яка схожа за зовнішніми ознаками на зенітно-ракетний комплеко C-300. Також, здійснено перегляд відеофайлів, на яких зображено залізничний вокзал, військову техніку, а саме зенітно-ракетний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_19 та інша військова техніка з військовими номерними знаками, яка розташована на узбіччі дороги, військовий транспортний засіб, який рухається по дорозі, зображено поле, на якому наявна вирита земля та зафіксовано блокпост, що розташований на автомобільній дорозі та через який здійснюється рух транспорту, зафіксовано протитанкові їжі, що розташовані на узбіччі дорозі. Далі здійснено перехід до папки «Screenshots» в якій знаходиться файли, які були зроблені з використанням програмного додатку «Google Maps», та на яких зображено координати місця розташування схоже за зовнішніми ознаками військової частини та координати місця розташування нафтосховища. В папці «Telegram Images» виявлено файли з фотозображеннями пошкоджених залізничних вагонів); протоколом огляду від 16 серпня 2022 року з фото-таблицею (оглянуто оптичний диск, на якому містяться відомості щодо руху транспортного засобу марки «Renault» моделі «Logan» (державний номерний знак НОМЕР_6 ), який належить ОСОБА_7 , у період часу з 17:17 по 20:34 3 квітня 2022 року у м. Дніпро. Встановлено, що вказаний транспортний засіб рухався по АДРЕСА_3 та, як встановлено досудовим розслідуванням, в цей час, по бічній стороні вказаної вулиці розташовувався ЗРК «С-300П».); протоколами проведення слідчих експериментів від 11 та 15 липня 2022 року (на пропозицію слідчого ОСОБА_7 добровільно погодився та показав місце, де перебувала військова техніка у АДРЕСА_9 яку він зафіксував на свій мобільний телефон шляхом здійснення відеозйомки. Продемонстрував, як він безпосередньо, з використанням свого мобільного телефону здійснював відеозйомку на вокзалі станції ІНФОРМАЦІЯ_10. Зазначив, що здійснював відеозаписи для особистих цілей); протоколами огляду від 18 серпня 2022 року (проведено огляд веб-сторінки встановлено, що за наявною інформацією сайту «Миротворець», зазначена особа « ОСОБА_8 » є ІНФОРМАЦІЯ_4 , країна походження - РФ, адреса - АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_7 , НОМЕР_3 . Вказано, що ОСОБА_8 , є співробітником ГУР ГШ РФ, проходив службу в т. зв. «Республіканській гвардії ДНР». Проведено огляд сайтів «Вконтакте», «Одноклассники»); протоколом огляду від 8 серпня 2022 року (оглянуто диск з написом « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що є додатком до протоколу тимчасового доступу В ПрАТ «ВФ Україна» від 3 липня 2022 року, щодо деталізації телефонних з`єднань. Встановлено, що 30 березня 2022 року абонент з номером телефону НОМЕР_2 перебував в районі перехрестя АДРЕСА_10 в/ч НОМЕР_8 Національної гвардії України та центрального територіального управління Національної гвардії України. 3 квітня 2022 року абонент перебував в районі залізничної станції «ІНФОРМАЦІЯ_10», а також в районі тимчасової стоянки колони військової техніки з комплексом ПО ІНФОРМАЦІЯ_19. Оглянуто диск, що є додатком до протоколу тимчасового доступу в ПрАТ «Київстар» від 3 липня 2022 року. Встановлено, що відповідно до деталізованого переліку телефонних з?єднань абонент з номером телефону НОМЕР_1 3 квітня 2022 року перебував в районі АДРЕСА_6 - район тимчасової стоянки колони військової техніки з комплексом ПТО ІНФОРМАЦІЯ_19); відповіддю на запит від 12 травня 2022 року (встановлено, що під вказаними у запиті військовими номерними знаками станом на 3 квітня 2022 року зареєстрована техніка, яка належить до зенітного ракетного комплексу (ЗРК) НОМЕР_9 і знаходиться на озброєнні зенітних ракетних військ Повітряних Сил ЗСУ. 3 квітня 2022 року вказана техніка перебувала у АДРЕСА_7 та прямувала до визначеного району для виконання бойового завдання); відповіддю на запит від 29 червня 2022 року (на місцевості, яка позначена координатами, що зазначені в запиті, розташоване військове містечко на якому базується 2 зенітний ракетний дивізіон та технічна батарея в/ч. Станом на 1 квітня 2022 року на даних підрозділах була розташована техніка, що знаходилась в боєздатному стані, яка готова до виконання бойових завдань, а також особовий склад. У відповіді також зазначено, що 24 лютого 2022 року збройними силами РФ був нанесений ракетний удар по позиціям військового містечка); відповідями на запити від 30 серпня 2022 року (зазначено, що внаслідок ракетного удару (обстрілу) здійсненого підрозділами збройних сил РФ по залізничній станції ІНФОРМАЦІЯ_10 мали місце пошкодження низки об`єктів балансової приналежності регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» тощо).

З протоколу огляду від 2 травня 2022 року з фото-таблицею вбачається, що було оглянуто мобільний телефон «Xiaomi», модель «Росо Х3 NFC», з сім-картками операторів мобільного зв?язку ПрАТ «Київстр» з номером телефону НОМЕР_1 та ПрАТ «Водафон Україна» з номером телефону НОМЕР_2 , який належить особисто ОСОБА_7 . При огляді встановлено, що паролі блокування екрана телефону відсутні, на телефоні наявні браузери, месенджери та інші мобільні додатки. У месенджері «Telegram» виявлено обліковий запис під нікнеймом « ОСОБА_9 » з номером телефону НОМЕР_2 . В ході огляду листування були виявленні проросійські налаштовані групи. Далі було відкрито меменджер «Viber» та виявлено обліковий запис під нікнеймом « ОСОБА_10 » з номером телефону НОМЕР_2 , яким безпосередньо користується ОСОБА_7 . Серед листувань, зокрема виявлено листування ОСОБА_7 під нікнеймом « ОСОБА_10 » з особою під нікнейм «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка використовує номер телефону НОМЕР_3 .

Так, 11 березня 2022 року, особа під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» надсилає повідомлення: « Добрый день Вы предлагали помощь свою?! Как обстановка у вас?» (11:12). ОСОБА_7 відповідає: «Добрый день. У нас пока спокойно. От помощи не отказываюсь» (15:30).

В ході листування 30 березня 2022 року ОСОБА_7 надсилає цій особі координати зазначаючи наступне: «Приветствую. Примите к сведению координаты ІНФОРМАЦІЯ_6 ». До зазначеного повідомлення ОСОБА_7 надіслав скріншот, який зроблений схоже з програмного додатку «Google Maps», на якому зображено ІНФОРМАЦІЯ_2 та позначками у вигляді «стрілок» зеленого кольору вказано на будівлі, де розташований військовий зв`язок територіального управління Національної гвардії України.

Далі, 3 квітня 2022 року особа під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» надсилає повідомлення: «Добрый день. Вчера отработали по ж/д узлу в Павлограде, где оружие везли. Хорошо бы посмотреть результаты». На що ОСОБА_12 відповідає: «Приветствую. Как раз в ОСОБА_13 . Чуть позже смогу посмотреть» (12:55). Далі, ОСОБА_7 надсилає повідомлення: «Сейчас сброшу видео. Урон не большой. И уже все работает» (15:16). ОСОБА_7 надсилає особі під нікнейм «ІНФОРМАЦІЯ_5» відеозапис на якому зображено залізний вокзал АДРЕСА_2 на якому розташовані потяги та вагони, біля яких працівники залізничного вокзалу проводять роботи. Крім цього, на відеозаписі зображено вагони з пошкодженнями, на яких наявні отвори різного розміру, заподіяні ймовірно від ракетного обстрілу.

Далі ОСОБА_7 надсилає повідомлення: «К сведению, на Донецком шоссе в направлении ІНФОРМАЦІЯ_7 . Думаю на ремонте. Видео прилагаю (17:28). ОСОБА_7 надсилає особі під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» відеозапис, що відзнятий с середини автомобіля на якому він рухався. На вказаному відеозаписі зображена військова техніка, а саме зенітно-ракетний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_19 у кількості 3 одиниці та інша військова техніка, що розташовувалася на узбіччі дороги. На запитання особи під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» чи зможе він їх відследити, ОСОБА_7 надсилає повідомлення: «До наступления комендатского часа» (17:58). Потім ОСОБА_7 надсилає повідомлення: «Кстати я сейчас на вьезде в Павлоград со стороны Днепра и комплексов ІНФОРМАЦІЯ_19 Я не вижу» (19:34).

В подальшому, здійснено перехід у розділ «Медиа, ссылки и файлы» вищевказаного листування ОСОБА_7 з особою під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5» та виявлено 2 вищезазначені відеозаписи, які ОСОБА_7 надсилав у листуванні останньому. Вказані відеозаписи були переглянуті. На першому відеозаписі зображено зенітно-ракетний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_19 у кількості 3 одиниць та інша військова техніка з військовими номерними знаками, а на другому відеозаписі зображено залізничний вокзал АДРЕСА_2 , на якому працівники вказаного вокзалу здійснюють обслуговування залізничних вагонів. Після чого виявлено скріншот від 30 березня 2022 року, зроблений з використанням програмного додатку «Google Maps», на якому позначками у вигляді «стрілок» зеленого кольору вказано на 3 будівлі, де можливо знаходиться військовий зв`язок ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Далі, вказаний мобільний телефон було підключено до ноутбуку та здійснено огляд файлів шляхом використання відповідного фільтру з наступним копіюванням зображень та відеофайлів, які містяться в інформаційному наповненні мобільного пристрою. Так, в ході огляду вказаного телефону у папці «DCIM» виявлено папку «CAMERA» в якій знайдено файли, зокрема за період з 30 березня по 3 квітня 2022 року, які надалі були скопійовані та записані на оптичний диск.

Отже, дослідивши докази, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим апеляційним судом та повністю доводять винуватість ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, а саме державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вчинив вказаний злочин за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 з використанням свого мобільного телефону з сім картками операторів мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» (номер телефону НОМЕР_1 ), та ПрАТ «Водафон Україна» (номер телефону НОМЕР_2 ) у месенджері «Viber» зареєстрував свій обліковий запис під нікнеймом « ОСОБА_10 » (з номером телефону НОМЕР_2 ).

Далі, ОСОБА_7 під час дії в Україні воєнного стану, діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, у невстановлені час та місці, але не пізніше 11 березня 2022 року, в невстановлений спосіб, запропонував представнику іноземної держави надання ним інформації з метою здійснення підривної діяльності проти держави Україна.

Цього ж дня, у месенджері «Viber» особа під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_14» з номером телефону російського оператора мобільного зв`язку, який використовує громадянин РФ ОСОБА_8 , котрий є співробітником головного розвідувального управління Генерального штабу РФ, надіслав повідомлення ОСОБА_7 , з метою перевірки та підтвердження його бажання допомагати у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання необхідної інформації, на що ОСОБА_7 , підтвердив своє бажання у наданні вищезазначеної допомоги ОСОБА_8 , як представнику військового підрозділу іноземної держави - РФ.

30 березня 2022 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з використанням свого мобільного телефону, створив за допомогою програмного додатку «Google maps» скріншот, на якому позначками у вигляді «стрілок» вказав на 3 будівлі, де, як він достовірно усвідомлював та розумів, розташовуються підрозділи військового зв?язку ІНФОРМАЦІЯ_8 , вказавши координати цих місць розташування. Далі, ОСОБА_7 у месенджері «Viber» о 18:48 надіслав цей скріншот особі під нікнеймом « ОСОБА_14 », який використовує громадянин РФ ОСОБА_8 .

За вказаними ОСОБА_7 координатами ( АДРЕСА_8 ) станом на 30 березня 2022 року, розташована будівля, що позначена зеленою стрілочкою на скріншоті, в якій розміщується та проживає особовий склад в/ч № НОМЕР_4 Національної гвардії України та приміщення їдальні. Інші будівлі за вказаними координатами, які позначені стрілочками на скріншоті, належать в/ч № НОМЕР_4 Національної гвардії України, в одній з яких розташоване управління частини, а в іншій - розміщується ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 30 березня 2022 року у вказаних будівлях знаходився особовий склад в/ч ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Після цього, о 10:54 3 квітня 2022 року особа під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5», який використовує ОСОБА_8 , у месенджері «Viber» надіслала ОСОБА_7 , завдання щодо перевірки результатів ракетного удару по залізничному вузлу у АДРЕСА_2 , завданого 2 квітня 2022 року підрозділами ЗС РФ.

Для цього ОСОБА_7 , виконуючи завдання ОСОБА_8 , приблизно о 15:00 3 квітня 2022 року, перебуваючи на вокзалі залізничної станції « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ( АДРЕСА_2 ), з використанням свого мобільного телефону здійснив відеозйомку території Північного парку залізничної станції - місця ракетного удару, зафіксувавши при цьому проведення ремонтних робіт по відновленню електропостачання контактної мережі та пошкодження деяких залізничних вагонів, та о 15:16 у месенджері «Viber» надіслав особі з нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5», який використовує ОСОБА_8 , вищезазначений відеозапис, де вказав, що шкода, завдана внаслідок ракетного удару, є незначною та дана залізнична станція продовжує працювати.

Крім того, ОСОБА_7 , керуючи власним транспортним засобом марки «Renault», моделі «Logan», (державний номерний знак НОМЕР_10 ), у період часу з 17:00 по 18:00 3 квітня 2022 року, рухаючись у напрямку АДРЕСА_9 по АДРЕСА_11, колону військової техніки, яка на його думку є комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_19», що використовується для забезпечення протиповітряної оборони та має важливе значення для обороноздатності України, яку вирішив зафіксувати на свій мобільний телефон шляхом здійснення відеозйомки.

Далі ОСОБА_7 проїхав приблизно 300 м уперед та здійснив поворот ліворуч, тим самим виїхавши на протилежну дорогу, і, рухаючись по вул. Донецьке Шосе, здійснив відеозйомку вказаної військової техніки з ідентифікуючими ознаками у вигляді номерних знаків, а також іншої військової техніки, яка перебувала на узбіччі дороги. Після цього, ОСОБА_7 , у месенджері «Viber» о 17:28 надіслав особі під нікнеймом «ІНФОРМАЦІЯ_5», який використовує ОСОБА_8 , відеозапис вищезазначеної військової техніки з повідомленням про те, що вказана техніка є комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Встановлено, що станом на 3 квітня 2022 року вищезазначена військова техніка, яка перебувала у АДРЕСА_3 , належить до зенітного ракетного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_20» знаходиться на озброєнні зенітних ракетних військ в/ч НОМЕР_11 Повітряних Сил ЗСУ, який 3 квітня 2022 року прямував для виконання бойового завдання.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що умисні дії ОСОБА_7 були спрямовані саме на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України та знищення військових об`єктів, військовослужбовців і військової техніки ЗСУ та об`єктів критичної інфраструктури.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що жоден з досліджених доказів не свідчить про те, що ОСОБА_7 поширював зазначену інформацію з метою її надання державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, в той час як обставини провадження доводять, що ОСОБА_7 саме надавав вказану інформацію представнику іноземної держави, отримував прямі завдання і їх добровільно виконував, а також проявляв ініціативу, зокрема повідомляв інформацію про об`єкти, які могли бути цікавими спецслужбам РФ для підривної діяльності. При цьому, є очевидним, що всі рішення приймалися ним особисто та свідомо, а відтак останній надавав іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Суд звернув увагу на те, що зібрана ОСОБА_7 і передана представнику іноземної держави інформація не є інформацією із загальним доступом, становить першочерговий розвідувальний інтерес та спрямування спецслужб РФ в умовах триваючої масштабної збройної агресії та могла заподіяти шкоду державній безпеці України, оскільки знижує ступінь захищеності даних об`єктів, підвищує їх диверсійну уразливість, може призвести до загрози життю і здоров`ю громадян.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК (державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану), доведена поза розумним сумнівом. Кваліфікація дій засудженого є правильною, а оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, доводи захисника про те, що апеляційним судом було безпідставно та необґрунтовано перекваліфікувано дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 114-2 КК на ч. 2 ст. 111 КК, не заслуговують на увагу.

Що стосується тверджень сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, то вони перевірялись судами попередніх інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Так, суд першої інстанції у вироку зазначив, що дослідженими доказами повністю підтверджено придбання, носіння та зберігання ОСОБА_7 вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Зокрема, це підтверджується протоколом обшуку транспортного засобу «Renault», моделі «Logan» (державний номерний знак НОМЕР_10 ), який належить на праві власності ОСОБА_7 . З матеріалів справи убачається, що під час обшуку під сидінням автомобіля було виявлено та вилучено запал з маркуванням «НОМЕР_12» і корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «НОМЕР_13» у паперових згортках.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи сторони захисту щодо безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК та зазначив, що висновки суду про доведення винуватості засудженого у вчиненні вказаного злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є законними, обґрунтованими та підтверджуються сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколом обшуку від 13 квітня 2022 року, протоколом обшуку від 14 квітня 2022 року з фото-таблицею, а також висновком експерта від 3 травня 2022 року.

Зокрема, з вказаного висновку експерта вбачається, що предмети вилучені 13 квітня 2022 року ході обшуку транспортного засобу ОСОБА_7 , та надані на дослідження являються: конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, a саме: спорядженим корпусом ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин; запалом типу УЗРГМ, який відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення. Надані на дослідження споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення та запал типу УЗРГМ промислового виготовлення придатні для здійснення вибуху.

Колегія суддів вважає, що суди належним чином вмотивували свої висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, з якими вона погоджується.

Крім того, апеляційним судом перевірялись твердження захисту про те, що запал та гранату можливо було підкинуто в ході обшуку автомобіля, проте вони визнані неспроможними. Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на зміст протоколу обшуку, з якого видно, що ОСОБА_7 було роз`яснено права та обов`язки, які йому були зрозумілі. Обшук проводився за участю ОСОБА_7 , під водійським сидінням виявлено та вилучено предмети у паперових згортках, схожі на запал та корпус гранати. Суд наголосив на тому, що вказаний обшук було проведено з дотриманням порядку, встановленому статтями 234-236 КПК, уповноваженою особою, у присутності понятих та за участю ОСОБА_7 , а хід слідчої дії фіксувався на відеокамеру. Перед початком обшуку всі учасники представилися на відеокамеру та слідчий роз`яснив їм їхні права. При цьому, на початку обшуку ОСОБА_7 запропонували самостійно відкрити двері та увімкнути світло, що ним і було зроблено. В ході обшуку від ОСОБА_7 надходили зауваження, зокрема, з приводу відчиненого бардачку в машині та задніх пасажирських дверей з правої сторони, однак самі предмети були виявлені та вилучені під водійським сидінням з лівої сторони. Виявлені в ході огляду речі працівниками поліції було вилучено, упаковано та скріплено підписами понятих.

Також, суд вказав, що за наявності обґрунтованих підстав сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно у порядку, визначеному законом, звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів для проведення відповідної перевірки, проте не реалізовувала свої права, передбачені КПК для обстоювання правової позиції в цій частині.

Крім цього, у разі виникнення будь-яких сумнівів щодо законності проведеної слідчої дії, сторона захисту, мала право в суді першої інстанції заявити клопотання про виклик та допит учасників слідчої дії. З вищевказаних підстав апеляційний суд відхилив доводи захисту з приводу можливої фальсифікації матеріалів кримінального провадження.

З вироку вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника (щодо недопустимості доказів, проведення обшуку без участі захисника, здійснення на засудженого психологічного та фізичного тиску органом досудового розслідування, про відмову у допиті свідків та інші), і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків, з якими погоджується й Верховний Суд.

Так, перевіряючи твердження про те, що обшук було проведено за відсутності захисника, що на думку сторони захисту, є порушенням, суд зазначив, що ст. 236 КПК не містить обов`язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість, закон передбачає лише те, що слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, в ході обшуку ОСОБА_7 не наполягав на участі захисника при проведенні даної слідчої дії та своїм правом на залучення захисника не скористався. При цьому, про бажання мати захисника він повідомив лише по закінченню обшуку, в той час коли відмовився від підписання протоколу, що і було зафіксовано у протоколі та на відеозаписі. Суд також звернув увагу на те, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 квітня 2022 року, про затримання ОСОБА_7 було повідомлено Регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, яким о 00:45 14 квітня 2022 було призначено адвоката ОСОБА_15 для здійснення захисту ОСОБА_7 , яка було присутня під час складання протоколу затримання.

Крім того, суд зазначив, що 13 квітня 2022 року з 20:00 до 21:47 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), після чого в період часу з 22:19 до 00:30 (14 квітня 2022 року) було проведено обшук транспортного засобу засудженого за адресою: АДРЕСА_4 . В ході проведення вказаних слідчих дій ОСОБА_7 не перебував у статусі затриманого, він вільно пересувався по квартирі та самостійно відчиняв двері автомобіля. Лише після виявлення та вилучення у ОСОБА_7 предметів, які схожі на запал та корпус гранати, його було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, про що складено протокол о 1:45, в якому зазначено, що його затримано о 00:30.

До того ж, сторона захисту стверджувала, що як до затримання так і після нього ОСОБА_7 був підданий психологічному тиску та фізичному впливу з боку працівників СБУ з метою отримання від нього показань, які б викривали його у вчиненні злочинів, та він був вимушений підписувати всі протоколи та обмовляти себе. При цьому, засуджений не зазначав під час проведення яких саме слідчих дій відбувалися вказані дії.

Разом з тим, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження. Виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме: застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27 28 Конституції України, є обов`язковим.

Отже, відхиляючи вищевказані твердження сторони захисту, суд апеляційної інстанції вказав, що жодний досліджений доказ не містить визнавальних показань ОСОБА_7 , та навпаки, під час проведення, зокрема слідчих експериментів, останній заперечував факт листування з представником іноземної держави та наполягав на тому, що відео та фотознімки він робив виключно для себе в особистих цілях і нікому їх не відправляв. Крім цього, ОСОБА_7 під запис відмовився підписувати протокол обшуку та висловлював свої заперечення з приводу проведення слідчих дій, які були зафіксовані у протоколах.

Також, ОСОБА_7 зазначав, що працівники СБУ вимагали від нього пароль від телефону, та він, побоюючись за своє життя, надав його, однак це спростовується матеріалами справи. З досліджених судом доказів убачається, що телефон ОСОБА_7 не мав паролю, а при проведенні обшуків та затриманні ОСОБА_7 поводив себе спокійно, не зазначав про побоювання за своє життя та його загальний стан не свідчив про можливий тиск чи примушування працівниками СБУ до вчинення будь-яких дій, а сам телефон після вилучення був упакований та опечатаний зі скріпленням підписами учасників. Вказане також підтверджує неспроможність доводів сторони захисту про наявність ознак маніпуляцій з мобільним телефоном засудженого.

З урахуванням наведеного суд зазначив, що ОСОБА_7 хоча і вказує на застосування до нього заходів психічного впливу, однак доцільність перевірки відсутня, оскільки жодні показання про визнання обставин, що б свідчили про визнання ним вини, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, не надавалися.

Суд звернув увагу, що будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_7 чи його захисник зверталися до компетентних органів з приводу застосування недозволених методів ведення слідства, або іншим чином інформували державні органи про таке поводження, матеріали кримінального провадження не містять, і захисником не надано, як і не наведено посилань на обставини, які заважали протягом кількох місяців, до початку судового розгляду, повідомити компетентним органам про погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Будь-яких доказів, що підтверджують існування вказаних обставин стороною захисту суду не надано.

Водночас, вказуючи на наявність таких обставин, сторона захисту не просила суд ініціювати проведення перевірки заявлених фактів, а зазначала, що це є позицією в суді з приводу оцінки доказів. Враховуючи наведене, посилання захисту не містять достатньої інформації, яку можна було би перевірити, а тому суд не може вважати, що захисник достатньою мірою обґрунтував свої твердження про погане поводження із обвинуваченим, щоб вважати їх «небезпідставними» та яка, в свою чергу, була б підставою для проведення відповідної перевірки.

Відтак, твердження захисника про здійснення фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_7 є неспроможними.

Так само суд визнав безпідставними твердження захисту про неможливість використання в якості доказів протоколів слідчих експериментів зазначивши, що проведені слідчі дії 11 та 15 липня 2022 року повністю відповідають вимогам ст. 240 КПК, а протоколи, складені за наслідками їх проведення, відповідають вимогам ст. 104 КПК. Слідчі експерименти були проведенні за участі ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_16 , в присутності понятих, які жодних зауважень до протоколів не мали.

Перевіривши твердження захисту про неможливість використання даних із сайту «Миротворець» та соціальних мереж, суд зазначив наступне. Так, дані сайту «Миротворець», соціальних мереж «Вконтакте» та «Одноклассники», розміщені в публічному доступі мережі Інтернет та зафіксовані протоколом огляду від 18 серпня 2022 року щодо встановлення особи ОСОБА_8 . Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК.

Водночас, за наявною інформацією сайту «Миротворець», є « ОСОБА_8 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , країна походження - РФ, адреса - АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_7 , НОМЕР_3 . Вказано, що ОСОБА_8 , є співробітником головного розвідувального управління Генерального штабу РФ, проходив службу в т. зв. «Республіканській гвардії ДНР».

При цьому, будь-яких розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, ці докази не містять. А доводи обвинуваченого про те, що він не контактував з ОСОБА_8 , який є співробітником ГРУ ГШ РФ та проходив службу в т. зв. «Республіканській гвардії ДНР» й не передавав йому будь яку інформацію, спростовується сукупністю досліджених судом доказів.

На думку Суду, матеріали кримінального провадження містять належні та допустимі докази, якими встановлено особу ОСОБА_8 , а тому твердження захисту про зворотнє не заслуговують на увагу.

Предметом перевірки апеляційного суду були твердження сторони захисту про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, в частині встановлення порядку дослідження доказів та безпідставну відмову у проведенні допиту свідків, які суд визнав необґрунтованими. Зокрема, суд зазначив, що з технічного запису та журналу судового засідання від 7 грудня 2022 року вбачається, що суд, з урахуванням думки сторін, визначив порядок дослідження доказів, про що постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, згідно з якою, було прийнято рішення про допит обвинуваченого та дослідження письмових доказів, без допиту свідків. Проти встановлення вказаного порядку дослідження доказів не заперечували ні обвинувачений, ні захисник, в той же час судом, а потім захисником обвинуваченому було роз`яснено суть такого порядку та наголошено, що свідків допитано не було. При цьому, докази суд досліджував із дотриманням визначеного порядку, а відтак суд апеляційної інстанції порушень вимог КПК не встановив.

Суд також звернув увагу на те, що захисник вказував, що не було допитано свідків ОСОБА_17 (керівника технічного центру "Дніпро" ПрАТ «Водафон України») та ОСОБА_18 (начальника Павлоградської станції електропостачання «Придніпровська залізниця»), однак не зазначав про які обставини можуть повідомити ці свідки, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Крім того, щодо понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій, то ні в апеляційній скарзі ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторона захисту не вказує, задля уточнення яких відомостей їх допит був необхідним.

Так само судом перевірялись твердження захисника про те, що його клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів не було вирішено судом. Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що 22 лютого 2023 року захисником було подано вказане клопотання, та з урахуванням думок сторін, суд вирішив відкласти розгляд цього клопотання після проведення допиту експерта. В судовому засіданні 29 березня 2023 року судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання. Крім цього аналогічне клопотання захисник заявив в апеляційному суді, у задоволенні якого судом було також відмовлено.

В клопотанні захисник вказував на те, що згідно з відомостями ПрАТ «ВФ Україна», було надано відомості про активність номеру телефону ОСОБА_7 у мережі оператора, проте у деякі дати жодні слідчі дій із телефоном ОСОБА_7 не проводилися. Разом з тим, прокурор в судовому засіданні пояснив, що зокрема і при спілкуванні із захисником, чи при виїздах ОСОБА_7 на слідчі дії чи до суду, на прохання останнього, йому надавали можливість зателефонувати близьким та рідним, для чого відповідно вмикали телефон, з метою надати можливість взяти звідти номери телефонів, оскільки напам`ять той їх не знав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про наявність ознак маніпуляцій (незаконного втручання) з речовим доказом - мобільним телефоном ОСОБА_7 .

Інші доводи, викладені в касаційній скаргзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та дав на них ґрунтовні відповіді.

Колегія суддів погоджується з наведеними у вироку апеляційного суду висновками та вважає, що він є законним, вмотивованим, обґрунтованим і відповідає вимогам статей 370 374 420 КПК.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності. Підстави для скасування судових рішень, як про це зазначає сторона захисту, відсутні.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вироки Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 травня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3