Постанова

іменем України

4 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 496/4533/17

провадження № 51-9834 кмо 18

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Анісімова Г. М., Григор'євої І. В., Кравченка С. І.,

Луганського Ю. М., Мазура М. В., Огурецького В. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,

захисника Бєжанової А. В.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_1,

прокурора Басюка С. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 2 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2005 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі КК призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності.

Верховний Суд України ухвалою від 5 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

Засуджений ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся із заявою про перегляд указаних судових рішень за нововиявленими обставинами.

Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 2 лютого 2018 року заяву засудженого залишив без задоволення.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 11 вересня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що ухвалу суду першої інстанції за результатами розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами постановлено незаконним складом суду. Так, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 ухвалено судом у складі двох суддів та трьох народних засідателів, при цьому ОСОБА_1 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. У зв'язку з цим, на думку засудженого, на підставі ч. 3 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) він має право на здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом присяжних. Однак усупереч вимогам ст. 384 КПК суд першої інстанції не роз'яснив вказаного права та ухвалив судове рішення у складі трьох суддів без участі присяжних. Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 послався на порушення права на захист, оскільки розгляд кримінальної справи Верховним Судом України здійснювався без його участі та без участі його захисника. Вказані обставини, на думку засудженого, не отримали належної оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, у результаті чого йому було безпідставно відмовлено у перегляді судових рішень у порядку глави 34 КПК.

Підстави розгляду кримінального провадження об'єднаною палатою

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 липня 2019 року кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду.

Зазначене рішення колегія суддів прийняла у зв'язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норм кримінального процесуального закону в подібних правовідносинах, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2018 року (справа № 1-10/2009, провадження № 51-4145 км 18). У цій постанові міститься висновок про те, що право на суд присяжних не виникає на час перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Проте колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з таким висновком не погодилась, мотивуючи тим, що згідно з ч. 1 ст. 466 КПК заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 466 КПК для кримінального провадження в суді тієї інстанції, що здійснює перегляд. Оскільки у ч. 3 ст. 31 КПК встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних, тому, на думку колегії, засуджений ОСОБА_1 має право на здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом присяжних. Не роз'яснивши засудженому можливості та особливостей розгляду його заяви судом присяжних, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 384 КПК.

З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього кримінального провадження об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу.

Прокурор наполягав на відсутності підстав для відступу від висновку про застосування норм кримінального процесуального закону щодо права на суд присяжних, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2018 року. При цьому вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з недотриманням місцевим судом приписів ст. 464 КПК при відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів об'єднаної палати дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги засудженого з огляду на таке.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_1 розглядалася за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, що не передбачав процедури здійснення судового розгляду судом присяжних. Вирок від 13 квітня 2005 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п. 1. , п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі, Апеляційний суд Одеської області ухвалив у складі двох професійних суддів та трьох народних засідателів.

З набранням чинності КПК в якості форми безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя в Україні запроваджено інститут присяжних. Відповідно до положень статтей 124, 127 Конституції України в редакції ~law35~ від
02.06.2016 народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних у визначених законом випадках.

За своєю правовою природою кримінальне провадження в суді присяжних є особливим порядком кримінального провадження, покликаним забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні найбільш тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду колегією у складі трьох професійних суддів; провадження у суді присяжних (ч. 3 ст. 31 КПК).

Така альтернативність покликана сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів та гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві. Відповідні гарантії полягають у праві обвинуваченого заявити клопотання про розгляд його справи або колегією професійних суддів, або судом присяжних. Можливість вибору між різними процесуальними формами відправлення правосуддя передбачає обов'язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

У ст. 384 КПК визначено, що прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, про можливість розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та особливості такого розгляду. Письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Отже, виходячи із зазначених приписів кримінального процесуального закону розгляд кримінального провадження судом присяжних проводиться за сукупності таких умов: 1) обвинувальний акт щодо особи передано на розгляд суду першої інстанції; 2) злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі; 3) під час підготовчого судового засідання обвинувачений заявив клопотання про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Разом із цим, для інших стадій судового провадження (перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами) можливості здійснення кримінального провадження судом присяжних процесуальним законом не передбачено. Вказане обумовлено відмінностями цих стадій від стадії провадження в суді першої інстанції, пов'язаними з межами та процедурою судового розгляду, їх спеціальним завданням (перевірка законності та обґрунтованості судового рішення), а також наявністю іншого процесуального статусу особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження з перегляду судового рішення.

Так, за змістом статтей 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Після набрання вироком законної сили особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, вже не має статусу обвинуваченого, натомість залежно від прийнятого судом рішення вважається виправданою або засудженою. Забезпечення додаткових гарантій для такої особи у виді перегляду вироку щодо неї за нововиявленими обставинами судом присяжних процесуальний закон не передбачає.

Вказане узгоджується з приписами ч. 10 ст. 31 КПК, відповідно до яких перегляд судового рішення за виключними обставинами в суді першої інстанції здійснюється виключно колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. І хоча ця норма не визначає складу суду для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, однак з урахуванням подібності процедур провадження за нововиявленими та виключними обставинами, здійснення яких регулюються главою 34 КПК, на думку колегії суддів об'єднаної палати, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами також повинен здійснюватися виключно професійними суддями. Залучення присяжних до цієї процедури не сприятиме реалізації завдань кримінального провадження, адже мета, якої може бути досягнуто при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судом присяжних, є явно неспіврозмірною з витраченими на такий розгляд процесуальними засобами.

За таких обставин, не роз'яснивши засудженому ОСОБА_1 права на здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом присяжних, та, відповідно, провівши судовий розгляд без участі присяжних, місцевий суд не порушив вимог кримінального процесуального закону, оскільки процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає права засудженого (виправданого) на суд присяжних.

Надаючи оцінку доводам у касаційній скарзі засудженого щодо наявності у матеріалах кримінального провадження нововиявлених обставин, об'єднана палата враховує нижченаведене.

Згідно з ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку та пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, на яких грунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що нововиявленою обставиною він вважає розгляд справи Верховним Судом України без його участі та без участі його захисника. Однак за змістом ст. 459 КПК вказана обставина не є нововиявленою, оскільки була відома суду на час розгляду справи. При цьому відповідно до вимог ч. 5 ст. 459 КПК перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовано закони та нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

З огляду на це, розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у порядку глави 34 КПК, не встановивши обставин на підтвердження доводів засудженого, які би згідно з ч. 2 ст. 459 КПК можна було визнати нововиявленими, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення заяви без задоволення.

Вказані обставини також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали місцевого суду відповідно до вимог ст. 419 КПК надав їм належну оцінку та правильно відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого.

Що стосується посилань прокурора на необхідність скасування ухвал через недотримання, на його думку, місцевим судом приписів ст. 464 КПК на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами, то їх не можна визнати прийнятними в аспекті ст. 412 КПК, адже це не вплинуло і не могло вплинути на суть остаточного судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскаржуваних рішень, не встановлено.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Разом із тим, слід звернути увагу засудженого ОСОБА_1 на те, що наведені ним доводи можуть бути підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами в порядку глави 34 КПК, за умови встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов'язань під час розгляду та вирішення цієї справи.

Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об'єднана палата робить висновок стосовно того, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об'єднаної палати.

Висновок: за змістом ч. 3 ст. 31, ч. 2 ст. 383, ст. 384 КПК обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, має право на розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції судом присяжних, проте таке право не виникає на стадії перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 2 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Г. М. Анісімов І. В. Григор'єва С. І. Кравченко

Ю. М. Луганський М. В. Мазур В. П. Огурецький