Історія справи

Постанова

іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа № 641/222/18

провадження № 51-10406 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,

за участю секретаря

судового засідання Крохмаль В. В.,

прокурора Ковальчука О. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220540002057, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Комінтернівський районний суд м. Харкова ухвалою від 07 травня 2018 року звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а кримінальне провадження закрив.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 09 жовтня 2018 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, за обставин, викладених в ухвалі місцевого суду, о 12 год. 00 хв. 27 серпня 2017 року на Кінному ринку міста Харковау невстановленої слідством особи незаконно без мети збуту придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 370,0566 г (у перерахунку на суху речовину 111,0170 г), який того ж дня о 17 год. 45 хв. у дворі буд. № 20 на пр. Льва Ландау в м. Харкові був у нього виявлений і вилучений працівниками поліції під час проведення огляду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 309 КК та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, оскільки останній не проходив лікування від наркоманії. В резолютивній частині ухвали не зазначено підстави такого звільнення.

Апеляційний суд вказаних порушень не виправив, доводи апеляційної скарги прокурора не врахував, не надав на них обґрунтованих відповідей, не спростував їх. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Красина С. М. зазначає про необхідність залишення цієї скарги без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_2 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Ковальчук О. С. касаційну скаргу не підтримав.

Мотиви Суду

Підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції викладені у ч. 1 ст. 438 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Положеннями ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленою ухвалою місцевого суду щодо ОСОБА_2, прокурор подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, сторона обвинувачення стверджувала про безпідставність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.

Розглядаючи апеляційну скаргу та відмовляючи в її задоволенні, всупереч вимогам статей 370, 419 КПК суд належним чином не розглянув усі доводи апеляційної скарги прокурора, не зазначив мотивовані підстави прийнятого рішення і положення закону, яким він керувався.

Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у зв'язку з встановленням підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому ч. 4 ст. 309 КК визначає, що суд зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК, особу, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.

Тому, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Відповідно до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР медичне обстеження - це обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія»; добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами і відносно якої встановлено діагноз «наркоманія», потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов'язаний запропонувати такій особі пройти курс добровільного лікування і видати направлення до наркологічного закладу для такого лікування.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив дотримання зазначених вимог місцевим судом.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, задовольняючи подане під час судового розгляду клопотання ОСОБА_2 про застосування положень ч. 4 ст. 309 КК та звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, урахував те, що ОСОБА_2 добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування від наркотичної залежності в Обласному наркологічному диспансері м. Харкова в період з 18 по 22 грудня 2017 року.

Разом із цим згідно з даними наявної в матеріалах провадження довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» вих. № 75 від 30 січня 2018 року ОСОБА_2 у цьому закладі лікувався з 18 по 22 грудня 2017 року з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, вживання речовини, пов'язане зі шкодою для здоров'я, стан наркотичної залежності не діагностований», що жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_2 страждав на наркоманію і потребував лікування від неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції надав відповіді не на всі доводи апеляційної скарги прокурора, вказаних у цій скарзі порушень не усунув, фактично підтвердивши лише те, що ОСОБА_2 звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування добровільно, а тому дійшов передчасного висновку про виконання ОСОБА_2 усіх умов для застосування до нього положень ч. 4 ст. 309 КК та про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

За таких обставин ухвала Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора та інші доводи касаційної скарги і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко А. П. Бущенко І. В. Григор'єва