Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/16198/18

провадження № 51-49 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Білик Н. В., Слинька С. С., за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П., прокурора Піх Ю. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Серветника В. П., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010001587, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Мала Деребчинка Шаргородського району Вінницької області, проживаючого на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він за невстановлених обставин, у невстановлений час та місці, діючи умисно, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який незаконно зберігав при собі без мети збуту. 20 квітня 2018 року приблизно о 20.00 в ході проведення на території пристані, що на вул. Князів Коріатовичів у місті Вінниці, огляду ОСОБА_1 у останнього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 25,58 г, який ОСОБА_1 зберігав при собі без мети збуту.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі ч. 4 ст. 309 КК, а кримінальне провадження закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 не страждав на наркоманію, курс лікування пройшов з метою уникнути кримінальної відповідальності, а тому положення ч. 4 ст. 309 КК щодо нього застосовані неправильно. Порушенням вимог процесуального закону вважає прийняття судом зазначеного рішення на стадії підготовчого судового засідання, а також невирішення питання щодо процесуальних витрат. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідних доводів прокурора належним чином не перевірив та безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_2 вказав на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просив залишити їх без зміни.

В судовому засіданні прокурор Піх Ю. Г. не підтримала касаційну скаргу прокурора.

Захисник ОСОБА_2 також заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому неведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала місцевого суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК цим вимогам закону відповідає.

Так, згідно з ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому, особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій медичним закладом встановлено відповідний діагноз.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 перебуває на профілактичному обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів зі шкідливими наслідками. У зв'язку з цим, у період часу з 04 по 24 травня 2018 року він добровільно пройшов курс лікування у вказаній установі (а. с. 16, 27, 49).

Таким чином, встановивши підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, а саме: наявність у останнього захворювання, пов'язаного з наркоманією, а також факт добровільного звернення ним з цього приводу до лікувального закладу та проходження курсу лікування, суд правильно застосував щодо ОСОБА_1 положення ч. 4 ст. 309 КК.

Об'єктивних підстав недовіряти доводам ОСОБА_1 про те, що до лікувального закладу він звернувся з метою вилікуватися від наркоманії, у суду не було.

Ухвала суду першої інстанції у відповідній частині достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 372 КПК.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі й ті, на які прокурор послався у касаційній скарзі, апеляційний суд у відповідності з приписами ст. 419 КПК надав їм належну оцінку та правильно залишив ухвалу місцевого суду без зміни.

Доводи прокурора про відсутність у ОСОБА_1 потреби у лікуванні є необґрунтованими. Так, згідно висновку судово-наркологічної експертизи від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 не потребує примусового лікування (а. с. 27), однак це не спростовує факту наявності у нього відповідного захворювання, пов'язаного з наркоманією, а відтак і необхідності його лікування в позапримусовому (добровільному) порядку.

Можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на стадії підготовчого судового провадження передбачена п. 2 ч. 3 ст. 314, ч. 4 ст. 286, ч. 2 ст. 284 КПК, а тому відповідні доводи прокурора також є неспроможними.

Відповідно до вимог ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Разом із тим, відсутність в ухвалі місцевого суду рішення щодо процесуальних витрат в даному випадку не є підставою для скасування правильного по суті рішення. Натомість, вказане порушення може бути усунуте на стадії виконання судового рішення в порядку, передбаченому Розділом VIII КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області 13 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Н.В. Білик С. С. Слинько