Історія справи

Ухвала ККС ВП від 27.01.2020 року у справі №660/195/18
Ухвала ККС ВП від 27.01.2020 року у справі №660/195/18
Ухвала ВП ВС від 19.07.2020 року у справі №660/195/18

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 660/195/18

провадження № 51-360км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів: Матієк Т. В., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,

прокурора Костюка О. С.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Бурлая Д. В. на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230200000612, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 289 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК- на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна,

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він наприкінці травня 2015 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 , зловживаючи довірою її матері ОСОБА_3 , з метою незаконного заволодіння легковим автомобілем ВАЗ-2106 (державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, 1983 року випуску) повідомив їй завідомо неправдиву інформацію про те, що має намір купити зазначений автомобіль за кошти в розмірі 12 000 грн, які сплатить через 3-4 дні. У результаті цього ОСОБА_3 , будучи введеною в оману, передала йому зазначений автомобіль вартістю 25 673, 48 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 5 липня 2017 року ОСОБА_1 на АДРЕСА_3 , діючи повторно, з метою незаконного заволодіння належного ОСОБА_4 скутера Matrix«Viper» MX-50F(фіолетового кольору, 2005 року випуску) повідомив йому неправдиві відомості про те, що має намір купити для подальшого перепродажу зазначений скутер за кошти в розмірі 3000 грн, які сплатить у найближчі дні. Будучи веденим в оману, ОСОБА_4 передав йому зазначений скутер вартістю 5401,48 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Також 12 липня 2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи за вищевказаною адресою, у такий же спосіб повторно незаконно заволодів належним ОСОБА_4 легковим автомобілем «Fiat 125» (державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, 1971 року випуску) вартістю 12 773,69 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Надалі, одного з днів першої декади листопада 2017 року ОСОБА_1 на території домогосподарства ОСОБА_5 на АДРЕСА_4 повторно з метою незаконного заволодіння належним останній легковим автомобілем ВАЗ-2101 (державний номерний знак НОМЕР_3 , блакитного кольору, 1972 року випуску) повідомив їй неправдиву інформацію про те, що має намір купити зазначений транспортний засіб за кошти в розмірі 10 000 грн, які сплатить до кінця листопада 2017 року. Будучи введеною в оману, ОСОБА_5 передала йому зазначений автомобіль вартістю 12 087,91 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Бурлай Д. В. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що рішення суду першої інстанції в частині засудження його підзахисного за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 є незаконним, оскільки суд залишив поза увагою, що існує нескасована постанова прокурора про закриття кримінального провадження через відсутність події кримінального правопорушення, а тому, на його думку, повинен був відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрити кримінальне провадження за зазначеним епізодом. Крім того, стверджує, що апеляційний суд при перегляді вироку не зважив на допущені порушення, належно не перевірив доводів захисту, не дав на них вичерпних відповідей та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Також у поданій скарзі захисник зазначив про можливість здійснення касаційного розгляду без його участі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, також порушує питання про скасування вироку та ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що суд необґрунтовано засудив його за епізодом щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 , не врахувавши того факт, що він уже був засуджений за вказаним епізодом Нововоронцовським районним судом Херсонської області до штрафу, який сплатив у повному обсязі. Щодо епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 , то ОСОБА_1 вказує на те, що суд не з`ясував усіх обставин, не дав належної оцінки зібраним доказам за цим епізодом, а в частині його засудження за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_5 не звернув уваги на те, що він повністю повернув кошти останній, у зв`язку з чим ухвалив незаконний обвинувальний вирок. Оскільки суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень, вважає також незаконною і постановлену ухвалу.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Засуджений ОСОБА_1 , який узяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав подані касаційні скарги, просив їх задовольнити на підставах, указаних у них.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Отже, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з встановленими судом фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірку на підставі статей 433, 438 КПК до повноважень Суду не віднесено.

Разом з тим у результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК, ґрунтується на зібраних у справі і безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказах, оцінених відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів суд обґрунтовано послався, у тому числі:

за епізодом заволодіння транспортним засобом (автомобілем ВАЗ-2106) ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 289 КК:

- на показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які детально розповіли про обставини, за яких ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволодів належним ОСОБА_2 транспортним засобом, гроші за який не повернув;

- на висновок судово-автотоварознавчої експертизи № 9-ТЗ від 26 січня 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля ВАЗ-2106 (1983 року випуску, робочим об`ємом двигуна 1568 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 ) станом на 4 червня 2015 року становить 25 673,48 грн.

за епізодами заволодіння транспортними засобами ОСОБА_4 (скутером Matrix«Viper» MX-50F, автомобілем «Fiat125») за ч. 2 ст. 289 КК:

- на показання потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_1 мав намір купити належні йому автомобіль та скутер. За усною домовленістю ОСОБА_1 забрав документи на його автомобіль «Fiat 125», при цьому пообіцяв віддати 13 000 грн за автомобіль та 3000 грн за скутер через тиждень, однак не повернув ні автомобіля, ні коштів, а скутер повернули працівники в неробочому стані;

- на показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які пояснили, що бачили, як ОСОБА_4 викочував автомобіль з двору, а ОСОБА_7 допомагав, та знають, що потерпілий віддав автомобіль ОСОБА_1 на ремонт, і до цього часу ні грошей, ні транспортного засобу ОСОБА_4 не отримав;

- на показання свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що рік тому він купив у ОСОБА_1 автомобіль «Fiat 125» і відразу віддав за нього кошти; автомобіль розібрали і не переоформляли;

- на висновки судово-автотоварознавчих експертиз № 16-ТЗ від 19 лютого 2018 року, № 7-ТЗ від 26 січня 2018 року, якими встановлено ринкову вартість скутера Matrix «Viper» MX-50Fта автомобіля «Fiat 125» (державний номерний знак НОМЕР_2 );

- на протокол огляду місця події від 5 жовтня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції скутер марки Matrix «Viper» MX-50F, придбаним ним у травні 2017 року в ОСОБА_1 , який було визнано постановою слідчого речовим доказом;

за епізодом заволодіння транспортним засобом (автомобілем ВАЗ-2106) ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 289 КК:

- на показання потерпілої ОСОБА_11 , яка повідомила, що її чоловік знайшов покупця ОСОБА_1 і вони віддали йому автомобіль ВАЗ-2106, при цьому останній пообіцяв повернути їм через місяць гроші в розмірі 10 000 грн. Проте після продажу їхнього автомобіля кошти не віддав, а повернув їх тільки через 2 місяці в розмірі 8000 грн.

- на показання свідка ОСОБА_12 , який показав, що ОСОБА_1 пригнав до нього автомобільВАЗ-2106, під заставу взяв 5000 грн, але потім приїхали власники і забрали цей автомобіль;

- на висновок судово-автотоварознавчої експертизи № 8-ТЗ від 26 січня 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля ВАЗ-2106 (1972 року випуску, з робочим об`ємом двигуна 1200 см3, державний номерний знак НОМЕР_4 ) станом на 01 листопада 2017 року становить 12 087,91 грн.

Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а тому місцевий суд правомірно поклав їх в основу вироку.

Крім того, суд врахував показання самого засудженого ОСОБА_1 , який визнав свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів та підтвердив факт заволодіння транспортними засобами потерпілих, однак пояснив, що завчасно не планував не віддавати кошти.

Таким чином, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд, провівши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за частинами 1, 2 ст. 289 КК кваліфіковано правильно.

Що стосується доводів засудженого про незаконність його засудження за епізодом щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 , оскільки він був засуджений за вказаним епізодом Нововоронцовським районним суд Херсонської області до штрафу, то вони є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Згідно з вироком Новоронцовського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 190 КК (за вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_13 ), та призначено йому покарання в виді штрафу у розмір 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Тому жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_2 , як про це стверджує засуджений, Суд не вбачає.

Також у касаційній скарзі захисник Бурлай Д. В. вказує на наявність нескасованої постанови слідчої про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення за епізодом щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 , що, на його думку, є підставою для закриття кримінального провадження за зазначеним епізодом відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК.

Проте зазначені доводи Суд вважає необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою прокурора Нововоронцовського відділу Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області від 26 січня 2018 року було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) за № 12015230200000612 від 1 жовтня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК (за фактом заволодіння ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ-2106 ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою).

Відповідно до витягу з ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_2 від30 вересня 2015 року за вказаним епізодом органами досудового розслідування 1 жовтня 2015 року були внесені відомості ЄРДР з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК.

За вказаних обставин доводи захисника про наявність підстав для закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 289 КК (за епізодом заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 ) є неприйнятними.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, наявність обставин, які пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та відсутність обставин, які його обтяжують.

Урахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, дотримуючись принципу індивідуалізації, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій частин 1, 2 ст. 289 КК, а при визначенні остаточного заходу примусу за сукупністю злочинів застосував найбільш сприятливий принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання, на думку Суду, є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Правових підстав вважати обране засудженому покарання явно несправедливим через суворість, про що йдеться в його касаційній скарзі, Суд не вбачає.

Вирок місцевого суду не суперечать вимогам ст. 370 КПК, а посилання сторони захисту про незаконність судового рішення є неприйнятними.

Усупереч посиланням засудженого та захисника при здійсненні апеляційного розгляду суд перевірив усі доводи захисника, викладені в його апеляційній скарзі, у тому числі про незаконність засудження ОСОБА_1 за частинами 1, 2 ст. 289 КК, дав на них вичерпні відповіді і, навівши підстави прийнятого рішення, залишив вирок місцевого суду без змін, а заявлені апеляційні вимоги про закриття кримінального провадження - без задоволення.

Таким чином, переконливих аргументів на спростування висновків апеляційного суду та на підтвердження доводів щодо допущення у провадженні істотних порушень норм процесуального права в поданих стороною захисту касаційних скаргах не наведено.

Отже, ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оспорюваних рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що зазначено в касаційних скаргах, при розгляді кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.

Тому касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Бурлая Д. В. слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника Бурлая Д. В.- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва Т. В. Матієк В. В. Наставний