Історія справи

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 461/3797/17

провадження № 51-2105км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О. П.,

суддів Могильного О. П., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Мотрука М.В. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2017 рокупро відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката Мотрука М.В. поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року щодо ОСОБА_3

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2017 року, в межах кримінального провадження № 12017140000000480, між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Львівської області Грицівим Н.М. та обвинуваченим ОСОБА_3

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 302 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки.

На зазначений вирок адвокатом Мотруком М.В. в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Мотрука М.В., поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на вищевказаний вирок щодо ОСОБА_3

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Мотрук М.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у вироку щодо ОСОБА_3 констатовано факт злочинної діяльності за відсутності щодо ОСОБА_2 обвинувального вироку, який би набрав законної сили, що є грубим порушенням засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини й істотно ущемляє права та свободи останнього. Наголошує, що рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за його скаргою суперечить приписам статей 55, 129 Конституції України, статей 7, 24 КПК України й порушує його право на доступ до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу адвоката Мотрука М.В. ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні прокурор висловив думку на підтримку поданої касаційної скарги адвоката Мотрука М.В.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Таким чином конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Виходячи з наведеного, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, відсутність у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, осіб, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, не є перешкодою в доступі їх до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми закону кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Цих вимог апеляційним судом дотримано не було.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Мотрука М.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, суд обмежився формальним посиланням на положення ч. 4 ст. 394 КПК України.

При цьому апеляційний суд не перевірив, чи стосується вирок прав свобод та інтересів ОСОБА_2, і чи у змозі він з урахуванням норм процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Так, з тексту вироку Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року слідує, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_2 як організатора стійкої організованої групи.

Між тим, обвинувачення ОСОБА_2 не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_3 і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_2 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК Українизагальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин ОСОБА_2 хоча і не був визнаний учасником судового провадження щодо ОСОБА_3 вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом його апеляційного оскарження.

Цей висновок відповідає і змісту ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, згідно з якою кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Таким чином, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3, ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_2 та інших осіб, вказаних у вироку, і на цій підставі адвокат Мотрук М.В. в інтересах ОСОБА_2, реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24 КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування означає, що судове рішення про відсутність у адвоката Мотрука М.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст. 370 КПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргуадвоката Мотрука М.В. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката Мотрука М.В., поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний