Історія справи

Постанова ККС ВП від 10.04.2025 року у справі №175/1958/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 175/1958/22

провадження № 51-1108 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

осіб, кримінальне провадження

стосовно яких закрито ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040440001153 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешканця АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешканця АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Дніпропетровська, мешканки АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України,

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_11 на ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Крім того, цією ж ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 та повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 для усунення недоліків у розумний строк.

Не погоджуючись із таким рішенням, прокурор ОСОБА_11 , а також ОСОБА_6 і ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.

За ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 залишено без задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, усупереч положенням КПК України та практиці Верховного Суду:

- не розглянув викладених у запереченнях сторони обвинувачення, поданих на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року, обставин та не спростував наведених у них тверджень;

- не дослідив усіх доказів щодо встановлення, перебігу та завершення строку досудового розслідування, невключення до цього строку періоду розшуку ОСОБА_7 та ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи;

- попри приписи ч. 4 ст. 291 КПК України, дійшов помилкових висновків про те, що прокурор не надав доказів щодо невідповідності ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року положенням КПК України;

- узагалі не надав оцінки законності ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року.

Водночас прокурор, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та закрито кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України стосовно ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , указує, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно поновив ОСОБА_6 та ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, оскільки копію цього рішення обвинувачені отримали в день його проголошення (18 вересня 2023 року);

- залишив поза увагою те, що рішеннями слідчих суддів не було скасовано постанови слідчого про зупинення досудового розслідування щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . При цьому прокурор зауважує, що незаконності наведених постанов слідчого не було встановлено судом першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду, однак суд апеляційної інстанції цього не врахував та, як наслідок, необґрунтовано взяв до уваги факт скасування постанови слідчого лише стосовно ОСОБА_7 ;

- не перевірив доводів сторони обвинувачення, викладених у запереченнях на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року.

Разом з тим прокурор також стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій про формальність оголошення підозрюваних у розшук з підстав відсутності даних щодо заведення оперативно-розшукової справи є помилковими, оскільки відповідно до положень, передбачених КПК України та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», у разі коли під час розшуку відсутні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, то приписи вказаного Закону в частині заведення такої справи не застосовують.

Крім того, у касаційній скарзі прокурор наводить доводи стосовно незаконності та необґрунтованості:

- ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року (якою було скасовано постанову слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування щодо ОСОБА_7 та оголошення його в розшук), посилаючись, з-поміж іншого, на те, що підставою для оголошення в розшук ОСОБА_7 стали рапорти оперуповноважених, які були в матеріалах кримінального провадження;

- ухвали місцевого суду від 18 вересня 2023 року в частині повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.

На вказану касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 (в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ), його підзахисні ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , а також захисник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подали заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість наведених у скарзі доводів, просять ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу сторони обвинувачення - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 , просив її задовольнити та скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.

ОСОБА_7 , кримінальне провадження щодо якого закрито його захисник ОСОБА_10 , а також ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , кримінальне провадження стосовно яких закрито та їх захисник ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Положеннями ч. 1 ст. 424 КПК України встановлено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Водночас ч. 2 вказаної статті передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як видно зі змісту матеріалів кримінального провадження, ухвалу суду першої інстанції, зокрема й у частині повернення обвинувального акта прокурору, було скасовано судом апеляційної інстанції та постановлено нову ухвалу, якою закрито кримінальне провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

З огляду на зазначене колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги прокурора щодо незаконності висновків суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки рішення місцевого суду в цій частині було скасовано судом апеляційної інстанції, а тому воно не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Крім того, повертаючись до приписів ст. 424 КПК України, Верховний Суд зауважує, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено процесуальних підстав для оскарження ухвал слідчих суддів до суду касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів не зважає на доводи касаційної скарги прокурора стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року про скасування постанови слідчого від 24 лютого 2022 року щодо зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у розшук.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.

Положеннями ст. 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 цієї статті). З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 цієї статті). Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 гл. 24 цього Кодексу (ч. 4 цієї статті).

За приписами ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, установленому ст. 615 цього Кодексу.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу

Місцевий суд, як випливає зі змісту його ухвали, розглядаючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, установив, що:

- 10 листопада 2021 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Водночас надалі підозри змінювалися 28 січня та 28 червня 2022 року;

- за ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2021 року строк досудового розслідування було продовжено до п`яти місяців, тобто до 10 квітня 2022 року;

- 01 липня 2022 року слідчий повідомив захисника ОСОБА_7 про те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні було зупинено на підставі постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук від 24 лютого 2022 року;

- 14 липня 2022 року згідно з ухвалою слідчого судді було задоволено скаргу ОСОБА_7 та скасовано постанову слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_7 ;

- 27 липня 2022 року ОСОБА_7 та його захиснику - адвокату ОСОБА_10 було вручено обвинувальний акт, а 28 липня 2022 року обвинувальний акт було скеровано до суду.

Урахувавши зазначене, місцевий суд дійшов висновку про те, що подання прокурором до суду першої інстанції обвинувального акта 28 липня 2022 року було здійснено поза межами строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, що з огляду на положення, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, є підставою для закриття кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд, постановляючи рішення, не дослідив усіх доказів щодо встановлення, перебігу та завершення строку досудового розслідування, не невключення до такого строку періоду розшуку ОСОБА_7 та ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи, оскільки така позиція сторони обвинувачення не узгоджується з матеріалами справи та положеннями процесуального закону.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не розглянув викладених у запереченнях сторони обвинувачення, поданих на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року, обставин, не спростував наведених у них тверджень та не надав оцінки законності ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями ст. 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. При цьому ухвали слідчого судді, які не передбачені цією статтею, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20 (провадження № 51-5954кмо21), неприйняття судом першої інстанції до розгляду під час підготовчого судового засідання висловлених учасником кримінального провадження заперечень на ухвалу слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та ненадання відповідей на доводи такого заперечення не лише не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону, але й суперечать положенням ч. 3 ст. 309 КПК України.

Як випливає з матеріалів провадження, слідчий суддя ухвалою від 14 липня 2022 року задовольнив скаргу ОСОБА_7 і скасував постанову слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук від 24 лютого 2022 року в кримінальному провадженні № 12020040440001153 від 11 листопада 2020 року за ч. 4 ст. 190 КК України.

Зі змісту цього рішення видно, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу, з`ясував, що слідчий, зупиняючи досудове розслідування внаслідок оголошення ОСОБА_7 у розшук, у мотивувальній частині своєї постанови послався на рапорти інспекторів поліції від 16 та 23 лютого 2022 року про відсутність підозрюваного, стосовно якого було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем свого проживання.

Проте слідчий суддя до таких обґрунтувань слідчого поставився критично, мотивуючи свою позицію тим, що згідно з матеріалами провадження ОСОБА_7 23 лютого 2022 року був присутній у судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про продовження обраного підозрюваному запобіжного заходу у вигляді саме домашнього арешту. Разом з тим слідчий суддя також зауважив, що в ході розгляду вказаного клопотання:

- прокурор не наголошував на тому, що місце проживання ОСОБА_7 невідоме та останній 16 лютого 2022 року був відсутній там, а також не заявляв клопотань про зміну або застосування більш жорсткого запобіжного заходу в разі невиконання ОСОБА_7 цілодобового домашнього арешту;

- ОСОБА_7 під час судового засідання зазначав, що на виконання приписів ухвали про обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він 23 лютого 2022 року о 09:20 шляхом телефонного дзвінка повідомив слідчого про те, що залишає місце свого проживання та направляється до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для участі в розгляді наведеного вище клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а о 12:53 повідомив слідчого про те, що він повернувся додому. При цьому на підтвердження вказаного ОСОБА_7 надав слідчому судді для огляду свій мобільний телефон із журналом викликів за 23 лютого 2022 року;

- прокурор, який погоджував постанову слідчого про зупинення досудового розслідування, належним чином не з`ясував, які докази підтверджують переховування підозрюваного від органів слідства.

З огляду на це слідчий суддя зазначив, що вказані обставини спростовують посилання слідчого, які наведено в оскаржуваній постанові, про відсутність ОСОБА_7 за місцем проживання та переховування від органів слідства, а тому, посилаючись на те, що матеріали провадження містять достовірні дані про постійне місце проживання і перебування підозрюваного, його номер телефону та контактні дані захисників, за якими жодних викликів чи повідомлень станом на 24 лютого 2022 року слідчий не зробив, дійшов висновку, що оголошення ОСОБА_7 у розшук було здійснено з порушенням статей 280 281 КПК України.

Разом з тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, на стадії підготовчого судового розгляду в суді першої інстанції сторона обвинувачення подала заперечення на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року про скасування постанови слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_7 .

При цьому свою позицію, наведену в цих запереченнях, прокурор обґрунтував тим, що:

- на момент розгляду скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 24 лютого 2022 року досудове розслідування було відновлено (постанова слідчого від 16 травня 2022 року), а тому слідчий суддя, відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України, мав закрити провадження за цією скаргою;

- слідчий суддя не дотримався положень, передбачених статтями 22 350 КПК України, оскільки не поставив на обговорення учасників провадження питання про долучення до матеріалів справи документів, які було подано стороною захисту через канцелярію суду;

- оскаржувана до слідчого судді постанова слідчого від 24 лютого 2022 року відповідала положенням, передбаченим ст. 110 КПК України, а зазначений у ній висновок про неможливість установлення місця перебування ОСОБА_7 підтверджувався рапортами інспекторів поліції, змісту яких слідчий суддя не надав оцінки;

- ухвалами слідчих суддів від 20 червня 2022 року в цьому ж кримінальному провадженні було відмовлено в задоволенні аналогічних скарг сторони захисту щодо інших підозрюваних.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним запереченням прокурора, зауважив, що сторона обвинувачення, посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року, не надала належних доказів, які б свідчили, що це судове рішення було ухвалено всупереч вимогам КПК України, зокрема не долучила судового рішення, яке б скасовувало таке рішення слідчого судді як незаконне або інше процесуальне рішення, зі змісту якого можливо було б установити, що це рішення є незаконним. При цьому суд також зазначив, що оскільки вказана ухвала слідчого судді набрала законної сили, то відсутні підстави не брати її до уваги під час обрахування строку досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, спростував доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд не розглянув заперечення прокурора, подані в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України, посилаючись на те, що такі твердження суперечать матеріалам провадження, зокрема даним про витребування судом матеріалів оперативно-розшукової справи, у тому числі й стосовно ОСОБА_7 , що, на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, свідчить про вжиття судом заходів, спрямованих на постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Таким чином, Верховний Суд уважає, що заперечення прокурора на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року, в цілому були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, однак з урахуванням того, що сторона обвинувачення, подаючи заперечення на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року, не долучила будь-яких документів на підтвердження доводів щодо незаконності цієї ухвали, то, на переконання колегії суддів, місцевий суд з огляду на обсяг документів, які були надані сторонами провадження в ході підготовчого судового засідання, був позбавлений можливості надати іншу оцінку наведеним у запереченнях доводам, крім тієї, з якою наразі не погоджується прокурор.

Крім того, перевіряючи доводи касаційної скарги прокурора, Суд також звертає увагу на те, що:

- у запереченнях на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року прокурор посилався лише на рапорти інспекторів поліції про неможливість установлення місця перебування ОСОБА_7 , проте не наводив жодних доводів на спростування висновків ухвали слідчого судді щодо необґрунтованості зазначеної постанови слідчого в частині переховування підозрюваного з підстав того, що ОСОБА_7 був присутній у судовому засіданні від 23лютого 2022 року (про що повідомляв слідчого телефоном), а сторона обвинувачення не наголошувала на порушенні підозрюваним приписів ухвали про обрання йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту;

- у касаційній скарзі прокурор, посилаючись лише на необов`язковість заведення оперативно-розшукової справи, не наводить доводів на спростування висновків ухвали слідчого судді про необґрунтованість постанови слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування й оголошення ОСОБА_7 у розшук.

За таких обставин колегія суддів не бачить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора в цій частині.

Водночас Верховний Суд також не бере до уваги доводів прокурора про те, що місцевий суд усупереч положенням ч. 4 ст. 291 КПК України дійшов помилкових висновків про ненадання стороною обвинувачення доказів щодо невідповідності ухвали слідчого судді від 14 липня 2022 року положенням КПК України, з огляду на таке.

Як було вказано вище, згідно із ч. 3 ст. 309 КПК України заперечення на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, можуть бути подані до суду першої інстанції під час підготовчого судового розгляду.

Разом з тим за приписами п. 2 ч. 3 ст. 314, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України суд першої інстанції, установивши відповідні підстави, які свідчать про закінчення передбачених ст. 219 КПК України строків, має закрити кримінальне провадження. На наявність таких підстав можуть посилатися і учасники провадження, зокрема особа, яка подає клопотання про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування, не позбавлена можливості надати суду процесуальні документи, що підтверджують викладені в клопотанні доводи, а суд зобов`язаний ці доводи перевірити, з-поміж іншого, і шляхом дослідження доданих до нього документів.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі № 757/46182/21-к (провадження № 51-1849км22).

Системний аналіз положень, передбачених ч. 3 ст. 309, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, свідчить про те, що законодавець визначив правову процедуру подання клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та заперечення на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, зокрема, на стадії підготовчого судового розгляду. Водночас, ураховуючи те, що з огляду на зазначену вище практику Верховного Суду щодо права учасників провадження надавати суду першої інстанції відповідні документи на підтвердження свого клопотання про закриття кримінального провадження, колегія суддів зауважує, що сторони кримінального провадження також не позбавлені права на подання до суду відповідних матеріалів для підтвердження своєї позиції, викладеної в запереченнях, поданих у порядку ч. 3 ст. 309 КПК України.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у справі № 283/1638/23 (провадження № 51-6262 кмо 23) зазначено, що суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді.

За таких обставин колегія суддів уважає, що прокурор, подаючи заперечення на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року (яким місцевий суд зобов`язаний надати належну оцінку), не був обмежений у процесуальному праві на долучення до таких заперечень відповідних матеріалів з метою підтвердження доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення слідчого судді, які суд першої інстанції також мав взяти до уваги під час постановлення рішення.

До того ж Верховний Суд зауважує, що заборона на подання до суду інших документів, крім обвинувального акта, яку визначено ч. 4 ст. 291 КПК України, жодним чином не позбавляє учасників судового провадження наведеного вище права (долучення до клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та заперечень на ухвалу слідчого судді, поданих у порядку ч. 3 ст. 309 КПК України, відповідних матеріалів на підтвердження своєї позиції, яку в них викладено), оскільки вказані положення процесуального закону стосуються саме тих документів (доказів), що підтверджують наведені в обвинувальному акті обставини скоєння кримінального правопорушення.

Таким чином, ураховуючи зазначене вище, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно залишити без зміни.

Водночас Верховний Суд уважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, допустив істотне порушення вимог цього Кодексу.

Так, як видно з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що місцевий суд не перевірив наявності підстав для закриття кримінального провадження стосовно інших обвинувачених ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що:

- під час підготовчого судового засідання обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_8 зауважували щодо незаконності рішення слідчого про зупинення досудового розслідування у зв`язку з оголошенням їх у розшук та фактично ставили перед судом питання про закінчення строків досудового розслідування кримінального провадження до звернення до суду прокурора з обвинувальним актом;

- згідно з реєстром досудового розслідування 24 лютого 2022 року слідчий тричі зупиняв досудове розслідування у зв`язку з оголошенням підозрюваних у розшук, про що зазначено в кожній з постанов, без виділення матеріалів до іншого провадження стосовно кожного з них;

- відповідно до постанов про зупинення досудового розслідування підставою для прийняття таких процесуальних рішень стали рапорти інспекторів поліції про відсутність за місцем мешкання ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які на вимогу суду надано не було;

- скасовуючи рішення про зупинення досудового розслідування за скаргою ОСОБА_7 , слідчий суддя у своїй ухвалі від 14 липня 2022 року констатував формальність підстав для прийняття такого процесуального рішення з огляду на відсутність доказів переховування ОСОБА_7 , що у свою чергу свідчить про формальність підстав для зупинення кримінального провадження й щодо інших обвинувачених.

Разом з тим суд зауважив, що зупинення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні стосовно кожного з підозрюваних мало формальний характер, на що вказують:

- скорочені строки (з моменту востаннє продовженого строку запобіжного заходу до винесення постанови про оголошення в розшук), протягом яких фактично неможливо було встановити факт переховування будь-кого з обвинувачених;

- відсутність відомостей про реальне виконання постанов слідчого або здійснення будь-яких дій, які були спрямовані на встановлення місця перебування як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ;

- висновки слідчого судді, наведені в ухвалі від 14 липня 2022 року, постановленої за результатом розгляду скарги стосовно ОСОБА_7 .

Отже, застосовуючи до ОСОБА_6 і ОСОБА_8 положення, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції послався на те, що постанови слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення вказаних осіб у розшук є необґрунтованими та не відповідають приписам ч. 2 ст. 280 КПК України.

Однак рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, на переконання колегії суддів, не є належним чином обґрунтованим та вмотивованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Системне тлумачення вказаних норм процесуального закону свідчить про те, що на стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції має вирішувати лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, та виключно в межах, передбачених ст. 314 КПК України.

Таким чином, скарги на постанови слідчого, які було прийнято під час досудового розслідування, з огляду на положення ст. 314 КПК України не можуть бути предметом перевірки суду першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_10 подала до суду клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Разом з тим захисник ОСОБА_9 подав до суду скарги на постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у розшук від 24 лютого 2022 року, а також клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. При цьому клопотання про застосування до ОСОБА_6 і ОСОБА_8 положень, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також будь-яких заперечень на ухвали слідчих суддів, які було постановлено стосовно вказаних осіб, сторона захисту не подавала.

Отже, предметом перевірки суду апеляційної інстанції була ухвала суду першої інстанції саме про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прокурору для усунення недоліків у розумний строк.

Однак суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду та закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України:

- вдався до оцінки постанов слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у розшук від 24 лютого 2022 року, які відповідно до положень, передбачених ч. 3 ст. 26, ст. 314 КПК України, не були предметом перевірки місцевого суду на стадії підготовчого судового розгляду;

- не вказав, яку саме норму процесуального закону в такому разі порушив суд першої інстанції з огляду на його повноваження, які визначено наведеними нормами процесуального закону в частині розгляду скарг на постанови слідчого.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на ухвалу слідчого судді від 14 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 (якою було скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук від 24 лютого 2022 року) як на підставу для висновку про формальність і незаконність аналогічних постанов слідчого від 24 лютого 2022 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , фактично вдався до оцінки інших ухвал слідчих суддів (про відмову в задоволенні скарг ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на постанови слідчого від 24 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення їх у розшук), які не були предметом перевірки суду першої інстанції, оскільки не оспорювалися стороною захисту в порядку, передбаченому КПК України, шляхом подання відповідних заперечень згідно із ч. 3 ст. 309 КПК України, а також не оскаржувалися обвинуваченими в поданих ними апеляційних скаргах на ухвалу суду першої інстанції від 18 вересня 2023 року, а тому не могли переглядатися судом апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 26, статті 404-405 КПК України).

Крім того, стосовно висновків суду апеляційної інстанції про суперечливість рішення місцевого суду в частині необхідності закриття кримінального провадження лише щодо ОСОБА_7 , оскільки предметом судового розгляду є єдине кримінальне провадження, з якого матеріали стосовно будь-кого з обвинувачених не виділялися, а тому рішення про закриття кримінального провадження не може бути ухвалено лише щодо одного обвинуваченого, то, на думку Суду, вони є необґрунтованими у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції, усупереч положенням ч. 1 ст. 419 КПК України, не зазначив, якою саме нормою закону він керувався під час постановлення свого рішення в цій частині.

Таким чином, ураховуючи наведене вище, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків щодо необхідності закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Указані порушення, на переконання колегії суддів, є істотними, оскільки перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції з огляду на положення, передбачені ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, - скасуванню в частині щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 412 419 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 й ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У решті рішення суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3