Історія справи

Постанова

іменем України

9 червня 2020 року

м. Київ

справа № 676/1261/18

провадження № 51-5257км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Костюка О.С.,

захисника (в режимі відеоконференції) Галушина О.В.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Галушина О.В. на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240070000214, № 12018240070000387, № 12018240070000476, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці, звільненого з арештного дому 5 червня 2018 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищезазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК, та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки і на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року, більш суворим, визначеним за ч. 2 ст. 186 КК, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із зарахуванням повністю відбутого покарання за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у виді арешту на строк два місяці відповідно до ч. 1 ст. 72 КК з розрахунку один день позбавлення волі за один день арешту;

- за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року, та покарання, призначеного за вказаним вироком відповідно до ч. 4 ст. 70 КК (невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі становить 3 роки 10 місяців), і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у другій декаді вересня 2017 року близько 13:00, перебуваючи у приміщенні спальної кімнати за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_2 , під час розпивання спиртних напоїв умисно з корисливих мотивів - з метою незаконно збагачення - повторно відкрито викрав із чоловічої барсетки, яка висіла на плечі ОСОБА_2 , належний йому мобільний телефон марки «LG H320 Leon» (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) вартістю 500 грн у комплекті із силіконовим чохлом вартістю 100 грн, із SIM-карткою оператора стільникового зв`язку «Київстар» вартістю 25 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 625 грн, який в подальшому використав як предмет закладу для отримання грошового кредиту в ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім», що на вул. Князів Коріатовичів, 17 у м. Кам`янці-Подільському.

Також 17 лютого 2018 року близько 17:00 ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_3 , діючи повторно з корисливих мотивів, скориставшись тим, що ОСОБА_3 спав у своїй власній кімнаті, шляхом вільного доступу зайшов на кухню, де зі столу умисно таємно викрав мобільний телефон «HTC Desire 820 G» (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) вартістю 2500 грн у комплекті із захисним склом до нього вартістю 150 грн, із SIM-карткою оператора стільникового зв`язку «Lifesell» вартістю 30 грн, на рахунку якої грошей не було, карткою пам`яті «Micro SD» ємністю 16 Gb вартістю 200 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди в розмірі 2880 грн, який в подальшому співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 18 лютого 2018 року використала як предмет закладу для отримання грошового кредиту в ПТ «Ломбард Донкредит» ТОВ «Інтер-Ріелті і Компанія» (просп. Грушевського, 25 в м. Кам`янці-Подільському).

Крім того, 8 лютого 2018 року близько 19:30 ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 за запрошенням власника, будучи у дружніх відносинах із ОСОБА_5 , з метою заволодіння мобільним телефоном умисно повторно шляхом зловживання довірою останнього під приводом здійснення телефонного дзвінка заволодів мобільним телефоном марки «Fly DS 130», (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ) вартістю 405 грн у комплекті із SIM-картками операторів стільникового зв`язку «Київстар» та «Lifesell», на яких грошей не було і вартість кожної з яких становить 30 грн, карткою пам`яті «Micro SD» ємністю 4 Gb вартістю 155 грн, чохлом рожевого кольору вартістю 100 грн, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 720 грн, після чого вказаний телефон сховав у кишеню та розпорядився ним на власний розсуд.

Апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і як убачається із змісту касаційних скарг просять скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважають необґрунтованими висновки місцевого суду, з якими погодився апеляційний суд, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК за епізодом грабежу потерпілого ОСОБА_2 .

Також зазначають, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив доказів, яким, на думку сторони захисту, місцевий суд не надав належної оцінки, і безпідставно, без належного мотивування такого рішення відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого про допит потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 , а також про отримання інформації щодо місцезнаходження мобільних терміналів вищевказаних осіб, що, на переконання захисника та засудженого, вплинуло на законність та обґрунтованість постановленого судом апеляційної інстанції рішення.

Вказують на те, що апеляційний суд, залишаючи подану апеляційну скаргу без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважав оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК у касаційних скаргах засуджений та його захисник не оспорюють.

Зі змісту скарги убачається, що сторона захисту не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК за фактом вчинення грабежу щодо потерпілого ОСОБА_2 , оскільки вважають, що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК це кримінальне провадження слід було закрити.

Однак ці доводи в касаційних скаргах засудженого та його захисника є безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такі висновки місцевий суд обґрунтував: показаннями, які дали в суді: потерпілий ОСОБА_7 , який категорично заперечував проти добровільної передачі ним ОСОБА_1 мобільного телефону для подальшої здачі цього телефону до ломбарду; свідок ОСОБА_6 про обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, котрий відкрито із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, викрав із нагрудної барсетки ОСОБА_2 мобільний телефон; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 березня 2018 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 того ж дня об 11:00 звернувся до поліції з усною заявою про викрадення ОСОБА_1 його мобільного телефону «LG Н320» (ІМЕІ НОМЕР_1 ) вартістю 900 грн (т. 4, а.к.п.7); даними протоколу добровільного надання предметів від 23 березня 2018 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 добровільно видав слідчому товарний чек із ломбарду про придбання ним мобільного телефону «LG Н320» (ІМЕІ НОМЕР_1 ) вартістю 900 грн; даними інформаційного листа ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» від 23 березня 2018 року № 1291, відповідно до якого ОСОБА_1 21 вересня 2017 року о 19:54 звертався до Кам`янець-Подільського відділення вказаного ломбарду з приводу закладу майна, а саме мобільного телефону «LG Н320 Leon», (ІМЕІ НОМЕР_1 ), на який звернуто стягнення 26 вересня 2017 року (т. 4, а.к.п. 34, 35), іншими письмовими доказами, дослідженими судом, які наведено у вироку та які у своїй сукупності переконливо спростовують доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

При цьому місцевий суд, спростовуючи доводи сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови потерпілим засудженого не було і суд таких мотивів не встановив.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, в тому числі в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Таким чином, на переконання Суду, з урахуванням обсягу доказів, оцінених та перевірених судами першої та апеляційної інстанцій, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковано правильно, а посилання захисника на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими і повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого, перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційних скаргах засудженого та його захисника, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Твердження сторони захисту про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив доказів, яким, на думку сторони захисту, місцевий суд не надав належної оцінки, та безпідставно, без належного мотивування такого рішення відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого про допит потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 , а також твердження про отримання інформації щодо місцезнаходження мобільних терміналів вищевказаних осібкасаційний суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що всі клопотання обвинуваченого апеляційний суд вирішив із дотриманням вимог ст. 350 КПК, прийнявши відповідні рішення, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, що відображено у журналі судового засідання. Такі рішення є достатньо обґрунтованими.

У ході прослуховування аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 1 лютого 2017 року було встановлено, що обвинувачений заявив клопотання про допит слідчого Катеренюк А.В., потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , а також про витребування судом інформації від ПрАТ «Київстар» щодо місцезнаходження телефона вказаних потерпілого та свідка 15 серпня 2017 року та 21 вересня 2017 року. Апеляційний суд розглянув клопотання обвинуваченого й вмотивовано відмовив у задоволенні цих клопотань, оскільки ОСОБА_1 не навів підстав для допиту слідчого, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, а також не зазначив мотивів, виходячи з яких, він вважає, що допити потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 були проведені неповно чи з порушенням вимог КПК.

Також апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого про витребування судом інформації з ПрАТ «Київстар», мотивуючи таку відмову тим, що суд не є тим органом, який здійснює збирання доказів відповідно до вимог чинного КПК, і сторона захисту не навела достатніх мотивів того, що інформація, на яку вказує обвинувачений та яку він просить суд витребувати, стосується предмета цього кримінального провадження.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і Верховний Суд.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, пропорційним, співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Врахувавши зазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі згідно із санкціями ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК із застосуванням вимог частин 1, 4 ст. 70, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, призначивши останньому за сукупністю злочинів та вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Колегія суддів погоджується з правильністю виду та розміру покарання, призначеного місцевим судом ОСОБА_1 , яке відповідає принципу індивідуалізації, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів. Порушень статей 50, 65 КК судами не допущено.

На підставі наведеного Верховний Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального та матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Галушина О.В. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний