Історія справи

Постанова

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 730/410/17

провадження № 51- 164 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та захисника Нестеренка С.О. на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017270000000293 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України такий, що немає судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року вирок місцевого суду змінено в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.3 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, 11 березня 2017 року близько 14-00 год., керуючи автомобілем марки«ГАЗ-3302-14»,д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись на 68км+102м автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ в напрямку с. Кіпті, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не вибрав безпечної швидкості руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушив вимоги п.п.2.3 б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Volkswagen Golf 2GTI», д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Volkswagen Golf 2GTI», ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а пасажир ОСОБА_5 помер в лікарні.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині призначення покарання. Просить застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді реального позбавлення волі не відповідає вимогам ст. 65 КК України, адже є надто суворим.

Потерпіла ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції, виключити пом'якшуючу обставину - повне відшкодування шкоди потерпілим. Стверджує, що такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, через те, що шкода за пошкоджений автомобіль «Volkswagen» засудженим не відшкодована.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А.О. заперечила проти задоволення скарг захисника та потерпілої.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч.3 ст.286 КК Україниу касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суди призначаючи ОСОБА_3 покарання, урахували характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, наслідки, що настали - загибель двох осіб, особу винного, який в силу ст.89 КК України ,такий що немає судимості, задовільно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, є особою молодого, працездатного віку, вину у вчиненому визнав повністю, а також позицію потерпілих, які просили суд суворо його не карати, відсутність обставин, які обтяжують покарання. Обставинами, що пом'якшують покарання визнано - щире каяття засудженого та вжиття заходів щодо часткового відшкодування заподіяної шкоди потерпілим.

Урахувавши усі обставини, які за законом мають правове значення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його засуджено , та належним чином умотивував своє рішення.

Суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Що стосується доводів захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Судами обґрунтовано зазначено, що наведені дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування ним покарання. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції застосовуючи положення ст. 69 КК України у своєму рішенні чітко зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. Врахування одних і тих же обставини справи як таких , що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.

Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої, то слід зазначити наступне.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що питання відшкодування шкоди потерпілим досліджувалось судом першої інстанції, який правильно встановив розмір відшкодованої шкоди та розмір, що залишився не відшкодованим. Така позиція суду знайшла своє відображення у вироку, де зазначено що ОСОБА_3 вживав заходів щодо відшкодування заподіяної потерпілим шкоди.

В свою чергу апеляційний суд цього питання не досліджував, а виходив із обставин встановлених місцевим судом, які обґрунтовано визнав правильними. Однак, при викладі тексту власного рішення, допустився неточностей, зазначивши про повне відшкодування засудженим шкоди потерпілим. Що безсумнівно є неприпустимим, але в даному випадку таке порушення не є істотним, у розумінні ст.412 КПК тому, що не перешкодило і не могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що потерпіла у поданій нею касаційній скарзі ставила вимогу про зміну ухвали апеляційного суду, шляхом виключення із мотивувальної частини посилання на пом'якшуючу обставину , що є погіршенням правового становища засудженого. З огляду на вимоги ст.437 КПК, Суд позбавлений повноважень на таку зміну рішення. Вимоги про скасування судового рішення не ставилось.

Переконливих аргументів,які б ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, у касаційних скаргах не наведено. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, судом не встановлено, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої та захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П.Ємець