Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 288/2390/21

провадження № 51-471 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060440000149, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за: - ч. 1 ст. 383 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі; - ч. 1 ст. 384 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за завідомо неправдиве повідомлення слідчому про вчинення кримінального правопорушення, а також за завідомо неправдиве показання потерпілого за наступних обставин.

05 грудня 2021 року о 11:49 год ОСОБА_7 уклав договір № 094211317, за умовами якого отримав у кредит грошові кошти в сумі 2150 грн, передавши в заставу до ТП «ЛОМБАРД ЗАСТАВНЕ ТОВАРИСТВО «ДІАМАНТОВИЙ ДІМ» золоту каблучку, вагою 3,32 грам, яку взяв у користування в свого батька ОСОБА_8 . В подальшому 12 грудня 2021 року близько 19:00 год з ціллю приховати факт здачі каблучки до ломбарду, ОСОБА_7 пошкодив собі середній палець правої руки, а також спричинив незначні тілесні ушкодження на обличчі, після чого було повідомлено поліцію про те, що 12 грудня 2021 року близько 19:15 год троє невідомих осіб, завдаючи удари кулаками, стягнули із його руки золоту каблучку та відкрито викрали її. Надалі ОСОБА_7 після прибуття слідчо - оперативної групи, будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, що засвідчено його особистим підписом, достовірно знаючи, що факт злочину не мав місця, здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення відносно нього тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про що слідчому Національної поліції, про що надав письмову заяву, та того ж дня слідчим Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 12021060440000147.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 13 грудня 2021 року ОСОБА_7 , перебуваючи в кабінеті № 28 Відділенні поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області за адресою: смт. Попільня, вулиця Фомічова, 6, Попільнянської ОТГ Житомирського району Житомирської області, подав заяву про залучення його до кримінального провадження як потерпілого та, отримавши пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого, тобто, маючи, відповідно до ст. 55 КПК України, статус потерпілого у кримінальному провадженні №12021060440000147 від 12 грудня 2021 року, під час допиту як потерпілого та в ході проведення слідчого експерименту, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, надав слідчому завідомо неправдиві показання про обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи якими не погоджується з оцінкою судом доказів, вважає не доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Вказує, що суд залишив поза увагою те, що постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні була прийнята 14 грудня 2021 року, а тому вважає докази зібрані 13 грудня 2021 року недопустимими, оскільки вони були зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Наводить інші доводи, які на думку захисника, свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в цій справі. Вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх наведених у його апеляційній скарзі доводів, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника немає, а тому просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 аналогічний змісту та доводам його апеляційної скарги, яка була предметом апеляційного розгляду та за результатом якого постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Так, як убачається з матеріалів справи, не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, в обґрунтування своїх вимог, наводив доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, які були ретельно перевірені апеляційним судом.

Сторона захисту стверджувала про недопустимість доказів в зв`язку з тим, що постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні була прийнята 14 грудня 2021 року, а тому докази зібрані 13 грудня 2021 року були зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Захисник посилався на недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Перевіривши вирок за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

При цьому, правильно визнав безпідставними посилання на те, що окремі процесуальні та слідчі дії в межах даного кримінального провадження проводились до прийняття рішення про створення групи прокурорів у цьому провадженні. В матеріалах кримінального провадження наявне процесуальне рішення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, яке прийняте у відповідності до вимог ст. 37 КПК України та, з урахуванням положень п.9.4 Наказу Офісу Генерального Прокурора № 309 від 30.09.2021 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», згідно з якими, прокурор у конкретному кримінальному провадженні призначається не пізніше доби з моменту отримання повідомлення слідчого про початок досудового розслідування. Що стосується письмових доказів, то вони долучені до матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів до матеріалів вищевказаного кримінального провадження № 12021065440000147 від 12 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України.

Даючи оцінку доводам про недоведеність, на думку сторони захисту, винуватості ОСОБА_7 , апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними. Будь - яких доказів того, що досудове розслідування проводилось неуповноваженим суб`єктом розслідування, чи з порушенням правил підслідності, в матеріалах провадження немає. Інших процесуальних порушень порядку збирання доказів, якими суд обґрунтовував винуватість засудженого також не встановлено.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд не знайшов підстав для закриття цього кримінального провадження, з причин відсутності достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 , як про це у своїй апеляційній скарзі просив захисник.

Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з тими обставинами, які жодним чином не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Покарання, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3