Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 161/341/23

провадження № 51-853км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, ОСОБА_7 у невстановлений органом досудового розслідування день та час, умисно, у невстановленої органом досудового розслідування особи, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у особливо великих розмірах, з метою її подальшого збуту.

Так, він 15 листопада 2022 року близько 11:30, перебуваючи у відділенні ТОВ «Нова пошта» № 5 (вул. Рівненська, 55, м. Луцьк Волинської обл.), отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи посилку за номером ТТН 20450616975956, в якій знаходився полімерний пакет з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у особливо великих розмірах (215, 1610 г), який останній, зберігаючи при собі, з метою збуту, переніс на прилеглу територію до буд. АДРЕСА_3 , де продовжував незаконно зберігати при собі до моменту вилучення працівниками поліції під час його затримання - до 11:36 15 листопада 2022 року.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 02 листопада 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції.

Свої доводи обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в порушенні права на захист. Так, засуджений наполягає, що розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції, зокрема його допит, здійснювався за участі захисника від якого він відмовився. Також додає, що районний суд порушив процедуру дослідження доказів, оскільки суд їх безпосередньо не досліджував, що, на його думку, свідчить про порушення ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Крім того касатор звертає увагу на те, що не було допитано свідків, досліджено усіх матеріалів і не встановлено обставин, передбачених ст. 91 КПК, що фактично зводиться до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Заперечуючи кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 307 КК, зазначає про провокацію злочину працівниками поліції.

Додає, що всі наведені вище недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті під час апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам статтей 370 419 КПК

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду прокурор ОСОБА_8 подала письмові заперечення, в яких висловила незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі засудженого.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу свого підзахисного ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За змістом статей 433 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 307 КК, районний суд послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.

Із матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_7 до зміни прокурором обвинувачення, в суді першої інстанції пояснив, що його було затримано 15 листопада 2022 близько обіду з відділення ТОВ «Нова Пошта» № 5, де він забирав посилку із вмістом психотропної речовини виключно для власного вживання; посилку замовляв на інше ім`я з метою уникнути викриття. Йому не відомо, чому у посилці була інша кількість речовини (значно більша), ніж він замовив та оплатив. Ним було оплачено за 25 г психотропної речовини - 12 500 грн. Вживав психотропну речовину не часто (1 раз в тиждень - 0,5 г), жив у м. Луцьку приблизно протягом двох місяців. Щодо вилучених телефонів ствердив, що мобільний телефон «Ксіомі Редмі» належить його дівчині, а телефон «Айфон» - йому. Після зміни обвинувачення свою винуватість повністю заперечив, зазначивши, що усі вищезазначені дії - це провокація злочину щодо нього (його використали працівники правоохоронних органів в своїх цілях, оскільки він негласно співпрацював з ними).

Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінивписьмові докази, зокрема протокол затримання особи від 15 листопада 2022 року; - протокол про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи від 16 грудня 2022 року; протоколи дослідження інформації, отриманої за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 02 та 03 січня 2023 року; висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 16 листопада 2022 року № СЕ-19/103-22/10002-НЗПРАП, зміст яких докладно відобразив у вироку.

На підставі наведених вище матеріалів, районний суд у вироку констатував, що той факт, що ОСОБА_7 мав на меті саме збут психотропної речовини, яку він отримав 15 листопада 2022 року, також свідчить його поведінка (вжиття ним додаткових заходів для конспірації своєї діяльності - отримання посилки не на своє ім`я, реєстрація карти клієнта «Нової пошти» на вигадане ім`я; постійне відстеження посилки та отримання її через 15 хвилин після доставки у відділення); особливо великий розмір психотропної речовини (психотропна речовина - PVP, масою 215, 1610 г), ця кількість свідчить про те, що вона є надмірною для вживання однією особою, враховуючи, що сам ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога не перебував та не був особою, яка постійно вживала психотропні речовини; обставини, за яких її було придбано (через телеграм-канал), та зважаючи на кошти, якими оперували дані особи, що відображено у їхній переписці, а також на те, що ОСОБА_7 неодноразово з`ясовував у співрозмовника питання щодо придбання та надіслання йому ваг та зіп-пакетів (для подальшого фасування), свідчить про те, що він достеменно знав, розумів та чекав доставки саме такого розміру психотропної речовини.

Даючи оцінку вищенаведеним доказам, місцевий суд визнав їх належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, та констатував, що ними поза будь-яким сумнівом стверджується факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.

Доводи засудженого про те, що мобільний телефон «Redmi» належить не йому, а є власністю його дівчини, Верховний Суд уважає неспроможними, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що про затримання ОСОБА_7 повідомляли ОСОБА_9 за іншим телефоном, на який вона відповіла о 14:02. Докази належності телефону іншій особі, а також її претензії (в тому числі особи, на яку посилався обвинувачений) - відсутні. Під час затримання засудженого жодних зауважень, зокрема щодо затримання та вилученння майна, належності телефону іншим особам, ні від кого з учасників (в тому числі і від самого ОСОБА_7 ) не надходило, слідча дія відбувалась за участі захисника.

Твердження засудженим про те, що письмові докази не досліджувались безпосередньо районним судом, колегія суддів уважає такими, що спростовуються звукозаписом судового засідання. Так, відповідно до ст. 358 КПК, під час судового розгляду 09 лютого 2023 року, прокурор оголосила письмові матеріалами кримінального провадження та долучила їх до справи, учасники судового провадження, зокрема і сам обвинувачений ОСОБА_7 , не заперечували щодо їх долучення. Разом з тим, суддя-доповідач, під час процедури дослідження письмових доказів цього ж дня, задавала уточнюючі запитання, узгоджувала позицію щодо безпосереднього дослідження наявного відеоматеріалу слідчих дій.

Верховний Суд відхиляє доводи засудженого щодо порушення районним судом права на захист ОСОБА_7 під час судового розгляду, з огляду на матеріали провадження, відповідно до яких ОСОБА_7 був забезпечений безоплатним захисником ОСОБА_10 з моменту затримання. Під час судового розгляду, 20 січня 2023 року, ОСОБА_7 заявив клопотання про заміну йому захисника, оскільки він має на меті укласти угоду з іншим захисником - адвокатом ОСОБА_6 Оголосивши перерву під час судового засідання та узгодивши з адвокатом ОСОБА_6 дату та час наступного судового засідання, суддя-доповідач відклала слухання справи. 09 лютого 2023 року адвокат ОСОБА_6 не подав до суду договір про надання правничої допомоги ОСОБА_7 , що б підтверджувало його повноваження у цьому кримінальному провадженні, в зв`язку з чим суддею було прийнято рішення про продовження судового розгляду, на що учасники провадження, зокрема і сам ОСОБА_7 не заперечували.

Також суд касаційної інстанції визнає неспроможними доводи засудженого про те, що його допит здійснювався за участі неуповноваженого захисника, адже відповідно до журналу судового засідання від 19 квітня 2023 року, ця процесуальна дія відбулась за участі адвоката ОСОБА_6 , який на той час уже здійснював захист ОСОБА_7 .

Що стосується аргументів касатора про провокацію злочину щодо нього, то колегія суддів уважає їх голослівними, враховуючи, що ці твердження ОСОБА_7 були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які зазначили, що стороною захисту не надано жодних переконливих фактичних даних щодо підбурювання працівниками правоохоронних органів ОСОБА_7 до вчинення злочину, в матеріалах провадження відсутні будь-які заяви чи скарги сторони захисту на дії працівників правоохоронних органів, сторона захисту на підтвердження своїх слів не надала ні прізвищ працівників правоохоронних органів, ні їх посад, які, на їхню думку, спровокували обвинуваченого ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК. З такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.

Не знайшли свого підтвердження доводи засудженого про формальний розгляд кримінального провадження щодо нього в апеляційному суді.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404 405 407 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_6 , ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставним.

На переконання колегії суддів, аргументи засудженого про відсутність достатніх доказів уважати, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданні власної оцінки доказам та обставинам справи.

Водночас, вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи, навів переконливі аргументи на їх спростування, вказав підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у вищезгаданій Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на вищенаведене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, Суд не встановив, а тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодоОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3