Історія справи

Постанова

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 334/91/17

Провадження № 51 - 2138 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080050006797 від 13 листопада

2016 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2011 року за ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за ст. 187 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката

Прядка Д.В. на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 13 листопада 2016 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення з 13 листопада 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди в сумі 350 гривень закрито на підставі

ст. 205 ч. 1 п. 6 ЦПК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

12 листопада 2016 року приблизно о 18 годині в приміщенні будинку АДРЕСА_2 здійснив напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, у ході якого погрожував останньому застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у притисканні до шиї ОСОБА_3 ножиців з вимогою передачі грошей, що сприймалось потерпілим як реальна загроза його життю та здоров'ю. У ході розбійного нападу ОСОБА_1 заволодів грошима в сумі 100 гривень та мобільним телефоном марки «Nokia 6288» вартістю 250 гривень, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 350 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Прядка Д.В. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Прядко Д.В. в інтересах засудженого

ОСОБА_1, даючи свою оцінку доказам у справі, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через істотні порушення кримінального процесуального та матеріального законів, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв'язку тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України. Вважає, що вину ОСОБА_1 у суді не доведено, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на суперечливих показаннях свідків, жоден з яких не був очевидцем злочину.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Прядка Д.В. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, обґрунтовано послався на показання самого засудженого

ОСОБА_1, який не заперечував, що 12 листопада 2016 року заходив до будинку ОСОБА_3 з метою придбання самогону.

Потерпілий ОСОБА_3 у зв'язку з тяжким станом здоров'я був допитаний судом першої інстанції в режимі відеоконференції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_3 детально розповів про обставини вчинення злочину, під час якого ОСОБА_1, погрожуючи йому великими металевими ножицями для крою, заволодів його майном, а саме грошима в сумі 100 гривень та мобільним телефоном марки «Nokia», ОСОБА_1 він пізніше впізнав під час пред'явлення особи для впізнання.

Такі показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4, яка підтвердила факт розбійного нападу на її батька ОСОБА_3; з показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що, коли ОСОБА_1 вийшов з помешкання ОСОБА_3, то самогон він не придбав, однак показував мобільний телефон марки «Nokia», який взяв у ОСОБА_3; даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 13 листопада

2016 року, пред'явлення особи для впізнання від 13 листопада 2016 року, огляду речей від 03 січня 2017 року, в ході якого було оглянуто видані ОСОБА_3 металеві ножиці, які у подальшому визнано речовим доказом.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Прядка Д.В., належним чином перевірив викладені у них доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, у тому числі про істотне порушення кримінального процесуального закону та недоведеність винуватості ОСОБА_1, і визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Прядка Д.В. не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Прядка Д.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний