Історія справи

Постанова

іменем України

06 червня 2019 р.

м. Київ

справа № 185/3500/17

провадження № 51-1330 км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Остапука В.І.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Цигана Ю. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040370003144, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 грудня 2016 року о 16.00 год, у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вилив на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бідончик гарячої води, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді опікових ран обличчя, тулубу, кінцівок небезпечні для життя а потерпілій ОСОБА_3 заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження, у вигляді термічного опіку кип`ятком обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність й призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що апеляційний суд, у порушення вимог ч. 4 ст. 401 КПК України, розглянув кримінальне провадження без участі обвинуваченого, тоді як в апеляційній скарзі прокурора порушувалося питання про погіршення становища ОСОБА_1 Окрім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння й безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю.В. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає ухвалу апеляційного суду в межах поданої касаційної скарги, в якій не заперечується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України та справедливість призначеного покарання.

Згідно зі ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції вправі скасувати оспорювану ухвалу на підставі п. п. 1,2 цієї статті лише за умови допущення у справі таких порушень вимог вказаного Кодексу, які в силу ст. 412 КПК України є істотними, перешкодили чи могли перешкодити суду нижчої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, за наявності достатніх переконливих доводів про це у поданій скарзі відповідної сторони.

Доводи прокурора про те, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є непереконливими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений та прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду подали апеляції. Зокрема, прокурором порушувалося питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового, яким він просив визнати обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Матеріали справи містять дані про те, що суд апеляційної інстанції направляв учасникам судового провадження повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду. Явка в судове засідання була визнано апеляційним судом обов`язковою. Проте судові засідання неодноразово відкладалися саме за клопотаннями засудженого та його захисника у зв`язку з неможливістю ОСОБА_1 бути присутнім за станом його здоров`я. Крім того, до початку апеляційного розгляду, яке було відкладено на 12 грудня 2018 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просив розглядати справу за його відсутності. Апеляційний суд, з`ясовуючи причини повторного неприбуття засудженого ОСОБА_1 , перевірив інформацію щодо отримання ним судової повістки та з`ясував думку інших учасників, в тому числі й прокурора, щодо можливості розгляду апеляційних скарг без засудженого. За результатами апеляційного розгляду вирок суду першої інстанції було залишено без зміни.

За таких обставин, враховуючи наведене, на думку колегії суддів, порушень вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку за відсутності обвинуваченого апеляційний суд, всупереч твердженням прокурора, не допустив.

Разом із цим колегія зауважує на те, що подача касаційної скарги прокурором на вказане судове рішення без відома та згоди засудженого, який не бажав скористатися таким правом, суперечить положенням ч. 3 ст. 22 КПК України, відповідно до яких під час кримінального провадження функції державного обвинувачення та захисту не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу, та не узгоджується з повноваженнями прокурора визначеними в ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, за апеляційною скаргою, зокрема, прокурора належним чином перевірив доводи щодо визнання обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння та залишив без задоволення подану скаргу, мотивувавши належним чином своє рішення, й зазначив підстави, з яких апеляційна скарга визнана необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду є належно вмотивованим та обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Враховуючи наведене підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Ємець С.І. Кравченко В.І. Остапук