Історія справи

Постанова

Іменем України

5 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 322/313/17

провадження № 51-99км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Ємця І.І.,

захисника Шулякової М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області

від 23 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080300000260, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 травня

2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_2 обов`язок періодично з`являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_3, матеріали щодо якого було виділено в окреме кримінальне провадження і якого було притягнуто до кримінальної відповідальності, 22 березня 2014 року приблизно о 22:30,

з метою нападу на заволодіння чужим майном, одягнувши маски і рукавички та вирвавши вхідні двері, проникли в приміщення літньої кухні на

АДРЕСА_2. Засліпивши ОСОБА_4 світлом ліхтарика, ОСОБА_2 завдав їй декількох ударів рукою в обличчя, повалив на підлогу і намагався зв`язати руки та ноги липкою стрічкою, погрожував застосувати насильство, небезпечне для її життя та здоров`я: наставив до скроні голови потерпілої пневматичний пістолет, який не є вогнепальною зброєю, однак був сприйнятий потерпілою як реальна небезпека для її життя та здоров`я. Тим часом ОСОБА_3 обшукував приміщення літньої кухні. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заволоділи грошима і майном ОСОБА_4, заподіявши їй матеріальної шкоди на загальну суму 5422 грн.

Апеляційний суд Запорізької області вироком від 23 листопада 2017 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 у частині призначення покарання скасував. Ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання за

ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією ? частини належного йому майна. Початок строку відбування покарання ухвалив рахувати з дня затримання ОСОБА_2 і приведення вироку

до виконання. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а вирок районного суду залишити без змін. Стверджує, що призначене йому судом першої інстанції покарання відповідає положенням статей 65 і 50 КК України. Зазначає, що районний суд правильно застосував положення ст. 69 КК України та призначив йому більш м`яке покарання, ніж передбачено законом. Звертає увагу, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився за відсутності потерпілої, якій належним чином не було повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Ємець І.І. просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Захисник Шулякова М.В. просила касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та кваліфікація його дій засудженим не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі про невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Як видно з вироку апеляційного суду, при призначенні покарання

ОСОБА_2 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_2 вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжкого корисливого злочину, пов`язаного із реальною загрозою для життя і здоров`я потерпілої, яка є особою похилого віку. Апеляційний суд правильно взяв до уваги обставини вчинення злочину, а саме те, що мало місце зухвале проникнення до житлового приміщення, вночі та із застосуванням маскуючих елементів. Суд врахував активну роль обвинуваченого у вчиненні нападу. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність щирого каяття ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Визнання вини, відшкодування шкоди, задовільну характеристику обвинуваченого, відсутність у нього попередніх судимостей і звернення потерпілої суворо не карати обвинуваченого суд апеляційної інстанції визнав достатніми підставами для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових аналогічних злочинів.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції є належно вмотивованим, і його вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Доводи засудженого про те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився за відсутності потерпілої, яку належним чином не було повідомлено про дату, час та місце судового засідання, є безпідставними.

Як убачає суд з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд належним чином повідомив потерпілу ОСОБА_4 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У матеріалах провадження є повідомлення про вручення повістки про призначення розгляду кримінального провадження в апеляційному суді, які направлялись учасникам судового провадження, зокрема і потерпілій ОСОБА_4 (а.с. 112).

Таким чином, з огляду на те, що немає правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість, не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 433, 434, 436, 441,

442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.С. Стефанів С.О. Стороженко