Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 710/776/21

провадження № 51-290км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021250360000302, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 , будучи призначеною згідно з наказом від 18 грудня 2020 року № 1896к на посаду продавця продовольчих товарів ТОВ «Вересень плюс», 17 березня 2021 року об 11:09, перебуваючи на робочому місці в магазині «Файно маркет» ТОВ «Вересень плюс» у м. Шпола, вул. Соборна, 47, виконуючи обов`язки продавця продовольчих товарів цього магазину, будучи матеріально-відповідальною особою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, яке перебувало у її віданні, розуміючи протиправність своїх дій, всупереч вимогам посадової інструкції та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 18 грудня 2020 року, з яким вона була ознайомлена під підпис, з корисливих спонукань, з метою привласнення грошових коштів ТОВ «Вересень плюс» здійснила відпуск товару покупцеві шляхом сканування товару на скан-приладі та формуванні електронного чеку, та отримала кошти від покупця в сумі 750 грн від реалізації товарів, внесла вказану суму до каси та видала покупцеві решту. При цьому ОСОБА_7 не видала чек за покупку та в подальшому операцію з продажу товару відмінила, отримавши у такий спосіб надлишок коштів у сумі 750 грн, які цього ж дня під час перерахунку коштів для здачі каси, дістала з каси та вважаючи її дії непомітними для інших осіб, які перебували у магазині, зазначені кошти поклала до кишені, тим самим привласнила їх, чим завдала шкоди ТОВ «Вересень плюс» на суму 750 грн.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 13 жовтня 2022 року виправив описку, допущену у вироку Шполянського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021250360000302 від 20 березня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а саме: в абзаці другому описової частини вироку записати після прізвища, імені та по батькові обвинуваченої «кримінальне» замість неправильного «кримінальні», та після передбачене ч. 1 ст. 191 КК України замість неправильного «- як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб» на правильне «- як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні».

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2023 року задовольнив апеляційну скаргу начальника Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 , скасував ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2022 року про виправлення описки у вироку Шполянського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2022 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 .

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року скасував вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 , кримінальне провадження № 12021250360000302 від 20 березня 2021 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнив, апеляційну скаргу прокурора Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишив без задоволення.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку прокурора, перевіряючи законність обвинувального вироку стосовно ОСОБА_10 , апеляційний суд всупереч вимогам статей 370 404 417 419 КПК України рішення про закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав побудував виключно на поясненнях обвинуваченої, яку судом першої інстанції визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України. Прокурор також зазначає, що під час апеляційного розгляду порушено одну з основних засад кримінального провадження, дотримання якої регламентовано статтями 7 і 23 КПК України, - безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Вважає, що всупереч ч. 6 ст. 9, п. 16 ч. 1 ст. 7, статей 23 94 95 96 99 404 419 КПК України, правовим позиціям Верховного Суду суд апеляційної інстанції, переглядаючи обвинувальний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , безпосередньо не дослідив усі докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред`явлене обвинувачення, не перевірив матеріали кримінального провадження, однак надав їм протилежну оцінку, ніж суд першої інстанції, не обґрунтував, з яких підстав взяв до уваги доводи сторони захисту, які суд першої інстанції визнав необґрунтованими.

Зазначає, що апеляційний суд усупереч своєму ж рішенню та ст. 404 КПК України не дослідив усі докази, які досліджувалися в районному суді та покладені в основу обвинувального вироку, зокрема, не допитав безпосередньо свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , показаннями яких повністю спростовано версію ОСОБА_7 про неможливість відміни чека самостійно касиром.

Зазначає, що апеляційний суд надав оцінку окремим письмовим доказам без їх дослідження під час апеляційного перегляду вироку, зокрема не досліджував інформацію з електронної системи 1-С про реалізацію за чеками, про відмінені чеки за 17 березня 2021 року; дані про інвентаризацію товарів на складі ТОВ «Верес плюс» від 19 березня 2021 № 13791, натомість надав їм власну оцінку, протилежну тій, яку дав місцевий суд.

Вважає рішення апеляційного суду про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження таким, що постановлено всупереч вимогам ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України, на підставі доказів, які не були досліджені в судовому засіданні.

Стверджує, що всупереч вимогам статей 404 405 419 КПК України суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів неврахування даних, які містяться у письмових матеріалах кримінального провадження, якими обґрунтовано пред`явлене обвинувачення, а саме: даних рапорта старшого інспектора - чергового Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 19 березня 2021 року про отримання заяви від керуючої магазином «Файно маркет» ОСОБА_14 про встановлення шляхом перегляду запису з камер відеонагляду ознак викрадення грошових коштів касиром ОСОБА_7 ; протоколу прийняття від ОСОБА_14 заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 березня 2021 року; листа ознайомлення від 18 грудня 2020 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією продавця продовольчих товарів та договору про повну матеріальну відповідальність.

Зазначає, що апеляційний суд при наданні оцінки доводам сторони захисту та перевірці їх доказами, зокрема відеозаписам з камери відеоспостереження в магазині «Файно маркет» за 17 березня 2021 року, врахував лише частину даних, які містяться в них, та допустив суперечності у власних твердженнях, оскільки, вказавши на відсутність на відеозаписі алгоритму інкримінованих ОСОБА_7 дій, суд одночасно описав ті ж дії в іншій інтерпретації, - на користь сторони захисту.

На думку прокурора, неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність полягає у неправильному тлумаченні та незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, а саме: незастосуванні ст. 191 КК України.

Як стверджує прокурор, апеляційний суд всупереч вимог ч. 3 ст. 419 КПК України при скасуванні судового рішення та закритті провадження з реабілітуючих підстав не зазначив, які статті закону порушив суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку, та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 .

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, позицію ОСОБА_7 , викладену в письмових запереченнях, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до

ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати

За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вище вимог закону.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону та зазначив у своїй ухвалі таке.

Відповідно до обвинувачення, яке суд першої інстанції вважав доведеним та виклав в обвинувальному вироку, ОСОБА_7 , будучи продавцем продовольчих товарів ТОВ «Вересень плюс», 17 березня 2021 року об 11:09, перебуваючи на робочому місці в магазині «Файно маркет» ТОВ «Вересень плюс» у м. Шпола Черкаської області по вул. Соборній, 47, будучи матеріально-відповідальною особою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, яке перебувало у її віданні, з метою привласнення грошових коштів ТОВ «Вересень плюс», здійснила відпуск товару покупцеві шляхом сканування товару на скан-приладі та формуванні електронного чеку, отримала кошти від покупця в сумі 750 грн, внесла вказану суму до каси та видала покупцеві решту, при цьому не видала чек за покупку та в подальшому операцію з продажу товару скасувала, отримавши в такий спосіб кошти в сумі 750 грн, які цього ж дня під час перерахунку коштів для здачі каси вона дістала з каси та, вважаючи свої дії непомітними для інших осіб, які перебували в магазині, поклала до кишені, тим самим їх привласнила.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а саме привласнення чужого майна, яке перебувало у її віданні.

Від цього обвинувачення вона захищалася в суді.

Проте, суд першої інстанції дії ОСОБА_7 кваліфікував як «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб», хоча і послався при цьому на ч. 1 ст. 191 КК України. Під час судового розгляду прокурор не змінював обвинувачення, тому суд вийшов за межі висунутого особі обвинувачення та припустився порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України. Наведене свідчить про невідповідність вироку, що оскаржується, вимогам статей 370 374 КПК України.

Вказана обставина свідчить, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому згідно зі ст. 411 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд констатував, що вирок суду першої інстанції не містить конкретного часу вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення. Суд у вироку тільки вказав, що «отримавши у такий спосіб кошти в сумі 750 грн, які цього ж дня під час перерахунку коштів для здачі каси, ОСОБА_7 дістала з каси та, вважаючи дії непомітними для інших осіб, які перебували в магазині, вказану суму грошових коштів поклала до кишені, тим самим привласнила їх».

Проте, на переконання апеляційного суду, орган досудового розслідування не встановив та не надав суду належних і достатніх доказів про те, коли, де і у який спосіб обвинувачена заволоділа (привласнила) чуже майно. Вказівка суду на «11 год. 09 хв., перебуваючи на робочому місці в магазині «Файно маркет» ТОВ «Вересень плюс» у м. Шпола, вул. Соборна, 47» підтверджується тільки скасуванням (відміною) в цей час чека на купівлю певних товарів, до речі, не доведено, що це вчинила саме обвинувачена, але не свідчить і не доводить її злочинні дії по привласненню чужого майна.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, висновок суду про доведеність наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, апеляційний суд вважав неправильним.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, послався на фактичні дані наступних доказів: наказ № 16/03-21 про проведення інвентаризації від 19 березня 2021 року, виданий ТОВ «Вересень плюс», відповідно до якого було наказано провести вибіркову інвентаризацію товарних запасів станом на 17 березня 2021 року в магазині № 193 у м. Шпола Черкаської області, вул. Соборна, 47; інформація (реалізація за чеками), відповідно до якої 17 березня 2021 року об 11:09:57 було відмінено чек на суму 750,10 грн.; дані інвентаризації товарів на складі ТОВ «Вересень плюс» від 19 березня 2021 року № 13791; дані про відмінені чеки за 17 березня 2021 року у магазині № 193»; протокол огляду предмету від 28 квітня 2021 року, де об`єктом огляду є CD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, яка розташована в магазині «Файно маркет» по вул. Соборній, 47 у м. Шпола Черкаської області, - проте, на переконання апеляційного суду, зазначене не доводить беззаперечно, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучи матеріально відповідальною особою, привласнила чуже майно, яке перебувало у її віданні.

Чітке відображення обставин кримінального правопорушення, зокрема з обов`язковим встановленням як об`єктивної, так і суб`єктивної сторін складу злочину, має суттєве значення для аргументації висновку суду про доведеність винуватості особи у вчиненому злочині, адже ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і його мета.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, та який інкримінований ОСОБА_7 , як привласнення чужого майна, яке перебувало у її віданні, передбачає протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилося у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватися вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення.

Колегія суддів Верховного Суду вважає таке рішення суду апеляційної інстанції правильним.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції всупереч ч. 6 ст. 9, п. 16 ч. 1 ст. 7, статей 23 94 95 96 99 404 419 КПК України, правовим позиціям Верховного Суду, переглядаючи обвинувальний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , безпосередньо не дослідив усі докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред`явлене обвинувачення, не перевірив матеріали кримінального провадження, є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджена ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі ставила питання про повторне дослідження таких доказів: постанови про призначення групи слідчих від 20 березня 2021 року, постанови про зміну раніше призначеної групи слідчих від 01 червня 2021 року, адвокатського запиту керівнику Звенигородської окружної прокуратури та відповіді на нього, наказу про проведення вибіркової інвентиризації від 19 березня 2021 року, протоколу огляду предмета від 28 квітня 2021 року, постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 28 квітня 2021 року, перегляду CD-R диску, повідомлення про підозру ОСОБА_7 , протоколу про надання доступу до матеріалів від 31 травня 2021 року та просила допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_15 .

Клопотання про повторне дослідження доказів суд розглянув у судовому засіданні, яке відбулося 23 травня 2023 року, і ухвалив задовольнити клопотання сторони захисту та дослідити усі докази, які зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 , що суд і зробив.

Що стосується доводу прокурора про те, що апеляційний суд не допитав зазначених свідків, то колегія суддів Верховного Суду не вбачає в цьому порушень вимог статей 404 419 КПК України. Крім того, відповідно до аудіозапису судового засідання від 02 лютого 2023 року, апеляційний суд запитував сторону захисту, які обставини можуть підтвердити зазначені свідки, якщо у своїй апеляційній скарзі засуджена зазначає, що показаннями цих свідків її винуватість не доведено. Сторона захисту не надала відповіді на запитання суду.

При цьому в ухвалі від 24 жовтня 2024 року зазначено, що суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. ст. 23, 91 та 405 КПК України ухвалив рішення про безпосереднє, повторне дослідження доказів, на які суд послався при ухвалені обвинувального вироку, з метою їхньої перевірки (як кожний доказ окремо, так

і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо конкретних обставин кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК України з боку апеляційного суду не вбачається.

Таким чином, суд касаційної інстанції доходить висновку, що доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими, а ті доводи, які зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, - на підставі ст. 433 КПК України не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 , задовольнив її скаргу, а доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтовано визнав неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується колегія суддів Верховного Суду та вважає рішення суду апеляційної інстанції таким, що відповідає приписам статей 370 419 КПК України.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3