Історія справи

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 р.

м. Київ

справа № 623/812/18

провадження № 51-4934км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,

за участю:

прокурора Матюшевої О. В.,

захисника (в режимі відеоконференції) Кузнєцова О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220200000546, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Гянджі Азербайджану, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 04.12.1998 року за ст. ст. 94, 100 КК України (1960 року), на підставі ст. 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавленні волі на строк 12 років,

у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 грудня 2017 року о 19:00 год, будучи у стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно, діючи з корисних мотивів, заволодів мобільним телефоном «Nокіа 1112» вартістю 225 грн, із сім-карткою вартістю 25 грн, який належав ОСОБА_2 , спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 250 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, того ж дня у період часу з19:00 до 21:40 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у зазначеному вище будинку, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою умисного протиправного заподіяння смерті,завдав ОСОБА_2 кілька ударів рукою в обличчя, після цього притиснув колінним суглобом своєї ноги ліве плече ОСОБА_2 до підлоги та затягнув на її шиї вузол із кінців хустини. Від механічної асфіксії настала смерть потерпілої. З метою приховування слідів злочину та уникнення відповідальності він перемістив труп ОСОБА_2 до лісосмуги, розташованої на відстані близько 200 м від вищевказаного будинку, де закопав його.

Крім того, після вчинення умисного вбивства потерпілої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 огли умисно, таємно заволодів її банківською карткою ПАТ КБ «Приват Банк» та грошовими коштами в сумі 3 795 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд не врахував повною мірою тяжкість вчинених злочинів й особу обвинуваченого, як це передбачено ст. 65 ККУкраїни. Крім того,усупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд не надав вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, належним чином не мотивував свої висновки щодо відсутності підстав для постановлення нового вироку та призначення покарання засудженому у виді довічного позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану скаргу скарги.

Захисник заперечував щодо задоволення скарги.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій за пунктами 6, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 6, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, призначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, тобто в межах поданої апеляційної скарги прокурора, і з достатньою повнотою перевірив усі викладені в його апеляційний скарзі доводи та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через м`якість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким; дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного вбивства, є учасником бойових дій в Афганістані та має інвалідість 3 групи. Також судом враховано рецидив злочину, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання. Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

На думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість залишення вироку місцевого суду без зміни, мотивувавши належним чином свої висновки. Призначене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Воно є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати, що апеляційний суд допустив явну невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного через м`якість, немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов О. Л. Булейко