Історія справи

Постанова

іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 678/1342/18

провадження № 51-916км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.,

суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Батка Є.І.,

прокурора Єременка М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду

від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240180000286 та

№ 12018240180000401, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 03 червня 2014 року на підставі ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 153 КК, - до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області

від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 6000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком установлено, що 06 серпня 2018 року близько 23:50

ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли у приміщення шиномонтажу на вул. Б. Хмельницького у с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області , звідки таємно викрали майно ОСОБА_2 на суму 15 372,27 грн.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_3 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судові інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, зробили неправильний висновок (дали неправильну правову оцінку) щодо наявності в його діях складу інкримінованого злочину. Стверджує, що його вина у вчиненні крадіжки майна потерпілого не доведена, злочину він не вчиняв, судове провадження здійснено за відсутності останнього та свідків, чим порушено право на захист. Вважає показання ОСОБА_3 недопустимим доказом, оскільки вони, на його думку, неправдиві. Крім того, вважає недопустимим доказом диск із записом з камер відеоспостереження, долучений до протоколу огляду місця події, так як огляд проводився до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і диск в порядку ст. 290 КПК йому не відкривався. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції на зазначені порушення увагу не звернув. Загалом вважає судові рішення незаконними й необґрунтованими.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до

ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Отже, переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.

Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо

ОСОБА_1 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону Суд вважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Такими доказами є, зокрема: показання засудженого ОСОБА_3 , з яких видно, що він та ОСОБА_1 на автомобілі приїхали до шиномонтажу, проникли у приміщення, де ОСОБА_1 почав збирати різні інструменти та переносити їх в багажник автомобіля, він звертав увагу ОСОБА_1 на камеру відеоспостереження, однак останній не зважив на це та продовжував злочинні дії, особисто ОСОБА_3 взяв електрозварювальний апарат; дані протоколу огляду диску, вилученого з камер спостереження під час огляду місця події з відеозаписом злочинних подій за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які об`єктивно підтверджують показання останнього щодо вчиненої ними крадіжки чужого майна, а також дані протоколів огляду місця події - приміщення шиномонтажу та автомобіля, в багажнику якого було виявлено викрадені речі; дані протоколу пред`явлення речей для впізнання; інші докази, яким суд дав належну оцінку.

При цьому показання ОСОБА_3 обґрунтовано покладені судом в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, не протирічать їм. Обставин, які б свідчили про наклеп з боку ОСОБА_3 з приводу вчинення ОСОБА_1 злочину, судовими інстанціями не встановлено.

Отже, доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі з цього приводу безпідставні.

З урахуванням установлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 із дотриманням вимог статей 404, 405 КПК у межах апеляційної скарги.

Як убачається з ухвали від 21 листопада 2019 року, апеляційний суд, перевіривши правильність установлення місцевим судом фактичних обставин справи, надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та обґрунтовано залишив її без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК, немає підстав.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 . Суд не встановив.

Доводи засудженого в касаційній скарзі щодо порушення його права на захист у зв`язку із відсутністю в судовому засіданні потерпілого та свідків є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, у судових засіданнях за відповідною заявою потерпілого ОСОБА_2 брав участь його представник. Що стосується свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то судом першої інстанції було вжито відповідних заходів для виклику їх в судове засідання, проте вони не з`явилися з об`єктивних причин. Крім того, як аргументовано зазначено в ухвалі апеляційної інстанції, предметом перевірки якої були доводи засудженого з цього приводу, зазначені свідки не були безпосередніми очевидцями злочинних подій. Також з огляду на доведеність вини ОСОБА_1 у крадіжці чужого майна дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами недопит у судовому засіданні зазначених потерпілого та свідків в контексті вимог статей 370, 412 КПК не вплинув на постановлення у справі законних й обґрунтованих судових рішень.

Безпідставними є і доводи засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що диск із записом з камер відеоспостереження, вилучений під час огляду місця події, є недопустимим доказом.

Згідно з вимогами ст. 214 КПК відповідні відомості до ЄРДР вносяться слідчим, прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. За ч. 3 цієї статті здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Водночас огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Як видно з протоколу огляду місця події (приміщення шиномонтажу на вул. Б. Хмельницького у с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області ), ця слідча дія проводилася 07 серпня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , під час якого було вилучено відео з камер візуального спостереження, яке записано на електронний носій (диск RED 80M-79239). Цього ж дня до ЄРДРбуло внесені відповідні відомості про таємне викрадення майна (ч. 3 ст. 185 КК) потерпілого ОСОБА_2 з приміщення зазначеного шиномонтажу. Згаданий диск долучено до матеріалів справи.

За таких обставин порушень органами досудового розслідування вимог ст. 214 КПК не вбачається.

Крім того, відповідно до вимог ст. 290 КПК по завершенню досудового розслідування підозрюваному, його захиснику надається доступ до матеріалів досудового розслідування.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 та його захиснику було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, у тому числі до протоколів огляду місця події з додатками та огляду речового доказу, яким є диск RED 80M-79239. Як видно з відповідного протоколу, з матеріалами справи вони ознайомлені в повному обсязі, будь-яких заяв та клопотань не мають.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає постановлені у справі судові рішення законними й обґрунтованими, а викладені у касаційній скарзі доводи засудженого висновків судових інстанцій не спростовують. Отже, його касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду

від 21 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Огурецький А.М. Макаровець В.К. Маринич