Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.08.2020 року у справі №522/9988/18

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 522/9988/18

провадження № 51-3711км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гановської А. М.,

прокурора Матюшевої О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018160000000215, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 травня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ч. 3 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Постановлено викласти другий абзац резолютивної частини вироку в наступній редакції: "На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки". У решті вирок залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, 11 березня 2018 року, о 02 год, ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Toyota Camry", д. н. НОМЕР_1, у м. Одесі по вул. Балківській, з боку вул. Маловського в напрямку вул. Ольгієвський спуск, у порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, напроти б. № 21 по вул. Балківська, не обрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, яка б дозволяла безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух, не впорався з керуванням транспортного засобу та втратив контроль над ним, в процесі заносу виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які йшли за межами проїзної частини уздовж вул.

Балківська в попутному напрямку. В подальшому автомобіль "Toyota Camry" допустив наїзд на перешкоду у вигляді ліхтаря вуличного міського освітлення, який знаходився за межами правого краю проїжджої частини. У результаті цього пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону танеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не навів достатньо переконливих аргументів на спростування доводів, викладених у апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції врахував позицію потерпілих, які через захисника засудженого звернулися до суду з письмовими заявами про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1, безпосередньо не пересвідчившись в достовірності такої інформації, оскільки в судові засідання потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для підтвердження цієї інформації не викликались.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно приписів ст. 75 ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, за місцем проживання позитивно характеризується, добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, кримінальне правопорушення вчинено з необережності і ухвалив рішення про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Разом з цим, врахувавши все наведене, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції свого рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 ККУкраїни належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, наслідків, які спричинили загибель двох осіб.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд послався на ті ж самі обставини, що врахував при обранні розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання та були враховані судом, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не дав належних відповідей на всі її доводи та не навів достатньо переконливих аргументів на спростування всіх доводів, викладених у касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення.

У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом'якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд безпосередньо у судовому засіданні не пересвідчився в достовірності інформації зазначеної у заявах потерпілих, з огляду на таке.

Згідно з доктринальними положеннями кримінального процесуального права при апеляційному перегляді у суду не виникає обов'язку досліджувати докази із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції.

В матеріалах кримінального провадження наявні розписки потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, з чим погодився суд апеляційної інстанції та у якого сумнівів у їх достовірності не виникло, а тому підстав для їх повторного безпосереднього дослідження, із викликом в судове засідання потерпілих, не було.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутнє клопотання сторони обвинувачення про виклик потерпілих для дачі пояснень в суді апеляційної інстанції з приводу встановлення достовірності інформації вказаної у розписках.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович