Історія справи

Постанова

Іменем України

2 червня 2020 року

м. Київ

справа № 346/3732/18

провадження № 51-6421 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддівГолубицького С.С., Григор`євої І.В.,за участю: секретаря судового засідання Червінської М.П.,прокурора Чабанюк Т.В.,розглянув у судовому засіданні касаційні скаргу засудженого на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 жовтня 2019 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області вироком від 6 серпня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 125 КК до покарання у виді штрафу на суму 850 грн. На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК суд звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

2. Суд визнав доведеним, що 30 травня 2016 року близько 20:00 ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік магазину «Мрія», завдав ОСОБА_2 одного удару кулаком в голову, заподіявши легких тілесних ушкоджень.

3. Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 7 жовтня 2019 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. ОСОБА_1 зазначає, що його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК, не доведено.

6. Він стверджує, що висновок судово-медичної експертизи № 149 від 9 червня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки експертиза проводилася на підставі медичної карти стаціонарного хворого, яка в порядку статті 290 КПК йому не відкривалася і не досліджувалася в судовому засіданні.

7. Окрім того, засуджений зазначає, що суди не пояснили, чому взяли до уваги показання зацікавлених свідків - працівників поліції і відкинули показання незацікавленого свідка ОСОБА_3

8. На його думку, апеляційний суд не відреагував на клопотання сторони захисту про виклик у суд і допит лікаря, який лікував потерпілого, та судового експерта, а також не перевірив належним чином доводів сторони захисту і не дав їм правильної оцінки, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

10. У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т.В. вважала, що судові рішення належить залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що необхідно відмовити в задоволенні касаційної скарги на таких підставах.

12. Сторона захисту вважає висновок експерта недопустимим доказом, оскільки він складений на основі медичної документації, яка не відкривалася стороні захисту в порядку статті 290 КПК. Суд звертає увагу на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 754/14281/17 (провадження № 51?218кмо19), де зазначено, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання статті 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами[1].

13. У цій справі матеріали кримінального провадження, у тому числі апеляційна скарга сторони захисту, не містять такого клопотання. З аналізу технічних записів судових засідань у судах першої та апеляційної інстанцій також випливає, що захисник та засуджений не заявляли клопотань про надання їм вказаних документів.

14. Під час судових засідань і в апеляційній скарзі сторона захисту дійсно висловлювалась про недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 149 від 9 червня 2016 року, але на іншій підставі: вона вважала, що висновок ґрунтується на інформації зі слів потерпілого, а не на медичних документах.Таким чином, цей аргумент стосувався оцінки достовірності висновку експертизи, а не доступу до медичної документації. За таких обставин Суд не вбачає підстав для визнання висновку експерта недопустимим.

15. Сторона захисту також стверджує, що суди не відреагували належним чином на її клопотання про виклик і допит лікаря та судового експерта. Однак матеріали кримінального провадження не містять відповідних клопотань.

16. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 здебільшого стосуються невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи. Однак відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій саме норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судом, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

17. Суд зазначає, що незгода сторони захисту з оцінкою, яку суди попередніх інстанцій надали показанням свідків, не свідчить про порушення процесуального закону. Достовірність доказів, у тому числі висновку експерта, оцінювалася судами попередніх інстанцій, суди навели обґрунтування такої оцінки, і доводи, зазначені в касаційній скарзі, не дають Суду підстав ставити їхні висновки під сумнів.

18. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону, надавши вмотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту. Клопотання про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції сторона захисту не заявляла. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

19. За таких обставин Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги захисника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва

[1] Постанова Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19) http://reyestr.court.gov.ua/Review/87298256