Історія справи

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 404/661/17

провадження № 51-4310км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020000485 за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ПервомайськаМиколаївської області та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин з відбуванням не більше як чотири години на день.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 13 січня 2017 року близько 11:30, знаходячись разом з ОСОБА_2 в салоні власного автомобіля марки «Rover Montego», державний номер НОМЕР_1, між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, у ході якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 один удар долонею лівої руки в ліву частину обличчя.

У подальшому, проїхавши до перехрестя вулиць Волкова та Героїв України в м. Кропивницькому, ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень, діючі умисно та цілеспрямовано, наніс ще один удар кулаком правої руки в області лівого ока ОСОБА_2, чим спричинив останній згідно висновку судово - медичної експертизи №48 від 13 січня 2017 року тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці лоба зліва, синця навколо лівого ока, що відноситься де категорії легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує, що ініціатором конфлікту була потерпіла. Вважає рішення суду в частині стягнення на користь потерпілої 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди необґрунтованим. Зазначає, що апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі, не дослідив безпосередньо всі докази в кримінальному провадженні, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 23, 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_3 (ОСОБА_2) просить залишити її без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень не визнав, але суд обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілої, яка в судовому засіданні у своїх показаннях зазначала про завдання їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Ці показання потерпілої узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів, за участю потерпілої, яка розповідала про обставини, за яких засудженим щодо неї було вчинено протиправні дії та самого засудженого, який пояснив та показав, як ним було вчинено протиправні дії щодо потерпілої.

Окрім того, показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, висновками експерта № 48 від 13 січня 2017 року та № 92/48 від 26 січня 2017 року .

Ставити ці показання під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілою тілесних ушкоджень при інших обставинах.

Характер умисних дій засудженого та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілій свідчать, що умислом ОСОБА_1 охоплювалося спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.

Суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 винний у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, підстав не має.

Посилання сторони захисту на неправильність вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 і невмотивованість рішення місцевого суду в цій частині є безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, суд виходив з засад розумності і справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних і психічних страждань, завданих внаслідок отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, фізичного болю, завданого їй.

Таким чином, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення моральної шкоди з засудженого узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілої.

Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і навів обґрунтовані мотиви визнання безпідставними твердження обвинуваченого про незаконність його засудження за вчинення вказаного злочину.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином мотивував свої висновки із посиланням на докази, якими спростовуються відповідні доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі.

Що стосується тверджень засудженого про порушення апеляційним судом правил ст. 404 вказаного Кодексу, то вони є необґрунтованими.

Згідно з приписами ч 3 ст. 404 КПК України, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний