Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.05.2018 року у справі №906/860/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

відповідач - Державне підприємство "Баранівське лісомисливське господарство"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 12.03.2018

у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Василишин А.Р.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство"

у справі №906/860/17

про стягнення 33 462, 60 грн. штрафу

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 05.04.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №906/860/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/860/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018.

3. Ухвалою Верховного суду від 29.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та ухвалено здійснити перегляд постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №906/860/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - §1, §3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС (СМГС)), статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України), статей 118, 122 Статуту залізниць України, статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 306, 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та процесуального права - статей 34, 35, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017, статті 75 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" (далі - відповідач) про стягнення 33 462, 60 грн. штрафу, нарахованого за перевезення вантажу, забороненого до перевезення через митний кордон України.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчинив дії, спрямовані на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару шляхом подання документів, які містять неправдиві відомості, тим самим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, при цьому, даний факт не потребує доказування, оскільки встановлений судовими рішеннями у справі №308/13627/16-п. Позивачем на підставі статті 16 розділу 2 СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) відповідачу нараховані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення вантажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 04.12.2017 Господарський суд Житомирської області прийняв рішення про задоволення позову та стягнув з Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 33 462, 60 грн. штрафу, а також 1 600 грн. сплаченого судового збору.

9. Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2016 Державним підприємством "Баранівське лісомисливське господарство" відправлено зі станції Радулино до станції Тужер вагон №66788423 з вантажем "деревина паливна" на підставі залізничної накладної від 24.05.2016 №403253. По прибутті вагона №66788423 на станцію Батьово Львівської залізниці в зоні митного контролю "Експорт" міжнародного залізничного пункту пропуску "Батьово", вагон був затриманий для здійснення митних процедур, у зв'язку з чим посадовим особам митного посту "Залізничний" були подані товаросупровідні документи на вантаж.

10. Судом взято до уваги обставини, встановлені у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п, що мають преюдиційне значення і не потребують доказування, а зокрема:

- 15.06.2016 на станції Батьово було здійснено зважування зазначеного вагона з товаром "деревина паливна...", за результатом якого згідно з Актом станції Батьово №703 від 15.06.2016 встановлено, що вага нетто відрізняється від ваги, яка зазначена у товаросупровідних документах та митній декларації (вага товару у вагоні №66788423 на 14560 кг нетто менше, ніж зазначено в товаросупровідних документах);

- 21.11.2016 у тимчасовій зоні митного контролю посадовими особами митного посту із залученням експерта Закарпатської ТПП та начальника станції Перечин було проведено митний огляд товару, який слідує у залізничному вагоні №66788423, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортного засобу №305010002/2016/00085 від 21.11.2016;

- відповідно до Експертного висновку Закарпатської ТПП №В-1103/4 від 21.11.2016 встановлено, що партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЖТ №124749 від 11.05.2016, не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-1103/4 від 21.11.2016, а також за зазначеними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер №66788423.

11. Місцевий суд дійшов висновку, що на підставі §3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) відповідачу було правомірно нараховано неустойку в п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 33 462, 60 грн. (6 692, 52 грн. х 5).

12. Суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки підставою для пред'явлення позову слід вважати прийняття Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постанови у справі №308/13627/16-п від 29.05.2017, тому перебіг строку позовної давності розпочався з 29.05.2017 та закінчився 29.11.2017, а позов подано 21.09.2017, що свідчить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 315 ГК України та статтею 137 Статуту залізниць України.

13. Судом спростовано посилання відповідача на необхідність фіксування зазначених подій у комерційному акті, оскільки вантаж був вилучений Закарпатською митницею ДФС на підставі протоколів про порушення митних правил, а на підставі підпункту 26.6 пункту 26 Додатка 1 до УМВС/СМГС, пункту 10 §2 статті 39 УМВС (СМГС) передбачено, що залізниця (перевізник) звільняється від відповідальності, якщо вантаж вибуває із володіння перевізника під час перевезення внаслідок перевірки, затримання, конфіскації вантажу державними органами з причин, що не залежали від перевізника.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

14. 12.03.2018 Рівненський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" задовольнив, скасував рішення місцевого суду від 04.12.2017 та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

14.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована таким:

- виникнення між сторонами у даній справі договірних відносин з перевезення вантажу підтверджується перевізним документом - накладною від 24.05.2016, також позивачем не доведено належними доказами факту перевезення відповідачем іншої маси та іншого вантажу, ніж зазначений в накладній і на який видано сертифікат, оскільки залізницею не складався комерційний акт або акт загальної форми;

- апеляційний суд зазначив про неправомірність посилання суду першої інстанції на встановлення обставин недостачі вантажу згідно з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п, залишеною в силі постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.07.2017 за матеріалами адміністративної справи Закарпатської митниці ДФС щодо посадової особи ДП "Баранівське лісомисливське господарство" про порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, якими провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, оскільки ні позивач, ні відповідач не були сторонами у зазначеній адміністративній справі, а провадження в ній закрито не лише у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, але й у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, при цьому, описова частина постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 не встановлює преюдиційних фактів, які б міг прийняти до уваги суд у даній справі, як допустимі докази;

14.2. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про доведення позивачем складу господарського правопорушення відповідача належними та достатніми доказами та наявність правових підстав для стягнення штрафної санкції, прийняв нове рішення, відмовивши у задоволенні позову.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

15. Скаржник доводив, що постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права - статей 129, 129-1 Конституції України, статей 10, 261 ЦК України, частини 2 статті 3 ГПК України, статей 14, 15, 16, 22, 29, § 1 статті 38 УМВС (СМГС), частини 2 статті 522 МК України.

16. Скаржник аргументував, що суд апеляційної інстанції застосував положення внутрішнього законодавства - статті 24, 118, 129 Статуту залізниць України та пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів, не взявши до уваги, що перевезення вантажу відбулось на умовах Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС) та не застосував її положення.

17. Скаржник аргументував, що суд апеляційної інстанції, не взявши до уваги обставин, встановлених у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п, порушив приписи статті 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), статті 75 ГПК України (в чинній редакції), не врахував роз'яснення пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" про те, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

18. Скаржник зазначав, що проблема застосування спеціальної позовної давності у спірних правовідносинах має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки таких спорів є багато, а суди приймають протилежні рішення, та наявність аналогічного спору у справі №914/1345/17, в якій відкрито касаційне провадження Верховним Судом.

Доводи інших учасників справи

19. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 908 - загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 3 статті 909 - укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 920 - у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

21. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 216 - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 5 статті 306 - загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоак-тивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 5 статті 307 - умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

22. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998

Стаття 4 - перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

Стаття 6 - накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частини 1, 2 статті 24 - вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Частина 1 статті 118 - за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Стаття 122 - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частина 1 статті 129 - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

23. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС)

§1 статті 7 - договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.

§1 статті 16 - відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Пункт 1 §3 статті 16 - відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого: "в составе груза были приняты предмети, не допускаемые к перемещению через государственную границу хотя бы в одном из государств, по территории которого должна осуществляться перевозка" (мовою оригіналу).

Частина 2 §3 статті 16 - неустойка за пунктом 1 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

§1, §2, §3 статті 22 - відправник зобов'язаний прикласти до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху перевезення вантажу. Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність та достатність документів, доданих відправником до накладної, а відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли внаслідок відсутності, недостатності або неправильності супровідних документів.

§ 5 статті 22 - якщо перевезення або видача вантажу затримуються внаслідок того, що відправник не надав необхідних супровідних документів або документи, надані ним і зазначені у накладній є недостатніми або невірними, перевізнику відшкодовуються додаткові провізні платежі та витрати, а також, неустойку, передбачену у відповідності до національного законодавства.

§ 5 статті 32 - провізні платежі та штрафи сплачуються перевізнику відповідно до національного законодавства країни, в якій відбувається платіж.

24. Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (Додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 09.05.1980).

Стаття 42. Акт констатації

§1. Якщо перевізник виявляє або передбачає або правомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата або пошкодження вантажу, то перевізник в залежності від виду збитків повинен, якщо можливо в присутності правомочної особи, скласти акт, в якому зафіксувати стан вантажу, його вагу і, по можливості, розміри і причину збитків, а також момент виникнення їх.

§2. Правомочній особі має бути безплатно надана копія цього акта.

§3. Якщо правомочна особа не визнає констатації викладені в акті, то вона може вимагати, щоб стан і вагу вантажу, а також причину і розмір збитків було зафіксовано експертом, призначеним заінтересованими сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами і нормами держави, в якій відбувається встановлення збитків або шкоди.

Стаття 48. Строк давності

§1. Строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності складає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується: a) виплати накладної плати, стягнутої перевізником з одержувача; b) виплати виручки від здійсненого перевізником продажу вантажу; c) збитку, що виник внаслідок дії або недогляду, скоєного або з наміром спричинити такий збиток, або з легковажності і з розумінням того, що такий збиток, ймовірно, буде завдано; d) одного з договорів перевезення, що діяли до перевідправлення, у випадку, передбаченому статтею 28. §2. Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. З огляду на компетенцію касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Суд вважає прийнятними доводи скаржника про порушення в цілому вимог - §1, §3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 118, 122 Статуту залізниць України, статті 908 ЦК України, статей 306, 307 ГК України, є прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

26. Відносини перевезення вантажів Залізницею з переміщенням його через митний кордон регламентуються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 (в редакції зі змінами 16.10.2015, які чинні з 01.07.2016, до якої приєдналась Україна 05.06.1992), Єдиними правилами до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (Додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 09.05.1980), до яких Україна приєдналася згідно із Законом України №943-ІV від 05.06.2003, як нормами міжнародного права, що підлягають застосуванню відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, як спеціальні норми права переважно щодо інших норм матеріального права за національним законодавством України.

27. Аналіз змісту положень §1, §3 статті 16 та § 5 статті 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення дозволяє зробити висновок про те, що нормами міжнародного права, які підлягають переважному застосуванню в Україні щодо норм національного законодавства, передбачено обов'язок відправника сплатити перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого у складі вантажу були прийняті предмети, що не допускаються до переміщення через державний кордон хоча б в одній з держав, через територію якого має здійснюватись перевезення.

Однак, за нормами національного законодавства може бути стягнута неустойка, якщо перевізнику відправником надано документи (накладну, дані про вантаж, які є недостатніми або невірними, або інші документи) без наслідків включення до складу вантажу предметів, що не допускаються до переміщення через державний кордон хоча б в одній з держав, через територію якої має здійснюватись перевезення. Так, згідно з частиною 1 статті 118 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

28. Як встановлено судом першої інстанції, виходячи з описової частини Постанови Ужгородського міжрайонного суду від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п було встановлено, що з Експертного висновку Закарпатської ТПП №В-1103/4 від 21.11.2016 встановлено, що партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЖТ №124749 від 11.05.2016, не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-1103/4 від 21.11.2016, а також за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер №66788423 (у залізничному вагоні №66788423 згідно із зовнішнім оглядом та замірами лісоматеріалів знаходились лісоматеріали круглі з деревини породи сосна, діаметром від 4 см до 50 см, в той час як відповідно до виданого Сертифікату про проходження лісоматеріалів для здійснення експортних операцій серії ЖТ №124749 від 11.05.2016, виданого Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, діаметр деревини складає від 8 см і більше __ см) З огляду на таке, суд у справі №308/13627/16-п у мотивувальній частині постанови дійшов висновку про те, що партія деревини, на яку був виданий сертифікат ЖТ №124749 від 11.05.2016 за вказаними геометричними параметрами, не відповідає партії деревини, фактично завантаженій у залізничний вагон №66788423 (т. 1, а.с. 16).

В матеріалах справи відсутній Експертний висновок Закарпатської ТПП №В-1103/4 від 21.11.2016, на який здійснюються посилання позивача в обґрунтування обставин того, що партія деревини, яка була виявлена у залізничному вагоні №66788423, не відповідала тій партії деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЖТ №124749 від 11.05.2016, також відсутні будь-які акти (комерційні та загальні) про виявлення позивачем неправильного оформлення накладної на залізничне перевезення.

Також за змістом резолютивної та мотивувальної частин Постанови Ужгородського міжрайонного суду 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п, залишеної в силі постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.07.2017, вбачаються юридичні висновки про закриття адміністративного провадження за заявою Закарпатської митниці ДФС про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи-громадянина за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 483 МК України (переміщення через митний кордон товарів, що містять неправдиві відомості щодо їх коду згідно з УКТ ЗЕД та митної вартості) за відсутністю складу такого правопорушення (т. 1, а.с. 17 - зворот, 18, 19).

29. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України, в редакції чинній на час прийняття рішення апеляційного суду, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Отже, апеляційний суд дійшов правильних висновків про те, що Постанова Ужгородського міжрайонного суду від 29.05.2017 у справі №308/13627/16-п не може встановлювати преюдиційцних обставин щодо сторін даного спору, оскільки обидві сторони не приймали участі у справі №308/13627/16-п. Отже, висновки мотивувальної та резолютивної частин даної постанови не можуть бути допустимим доказом у справі №906/860/17 про стягнення неустойки за неправильне оформлення накладної у міжнародному залізничному перевезенні згідно з положеннями §1, §3 статті 16 та § 5 статті 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

30. За приписами статті 42 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (Додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення 09.05.1980), у випадку часткової втрати або пошкодження вантажу перевізником складається Акт констатації, а якщо зацікавлена особа з ним не згідна, то призначається проведення експертизи для встановлення стану і ваги вантажу, а також причини і розміру збитків за заявою зацікавленої сторони або судом.

Також, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Крім того, частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Отже, апеляційний суд дійшов в цілому правильних висновків про недоведення позивачем належними та достатніми доказами обставин перевезення через митний кордон України вантажу, забороненого до перевезення з неправильним заповненням накладної №403253 від 24.05.2016, що є договором перевезення вантажу у вагоні №66788423, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які акти на підтвердження зазначених обставин (Акти констатації, комерційні акти, акти загальної форми).

31. Також апеляційний суд дійшов правильних висновків про відмову у застосуванні клопотання відповідача про позовну давність відповідно до статті 261 ЦК України, оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача (вчинення правопорушення, яке має наслідком стягнення неустойки).

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

32. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з пунктами 15-18 мотивувальної частини постанови як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, яким була дана відповідна оцінка апеляційним судом, та спростовуються висновками пунктів 26-31 мотивувальної частини даної постанови.

Посилання скаржника на порушення статей 129, 129-1 Конституції України з аргументацією про порушення преюдиційної сили постанови суду в адміністративній справі спростовані за змістом постанови апеляційного суду та згідно з пунктом 29 мотивувальної частини даної постанови.

Доводи скаржника про неправильне застосування норм національного законодавства та необхідність у спірному випадку застосовувати норми Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС) спростовуються висновками апеляційного суду про необхідність застосування зазначеної міжнародної угоди, однак, недоведення позивачем належними та достатніми доказами підстав порушення як §1, §3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, так і частини 1 статті 118 Статуту залізниць України належними та достатніми доказами (т. 1 а.с. 238-239).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильним залишити без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №906/860/17, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

В. Судові витрати

35. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги позивача, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за її подання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №906/860/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк