Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №908/515/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 908/515/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Берднік І.С.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 (суддя Топчій О.А.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (головуючий: Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Сгара Е.В.)

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України,

2. Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)"

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів"

про визнання недійсними та скасування наказів, зобов'язання повернути земельну ділянку,

За участю представників:

позивача - 1 - не з'явився

позивача - 2 - не з'явився

відповідача -1 - не з'явився

відповідача - 2 - не з'явився

прокуратури - Збарих С.М. - прокурор відділу

ВСТАНОВИВ:

16.03.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції", Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про:

1) визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2552/15-16сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

2) визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3785/15-16сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 70,8054 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0115 в постійне користування".

3) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 70,8054 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0115) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накази від 12.08.2016 № 8-2552/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3785/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" видано з порушенням вимог земельного законодавства, перевищенням повноважень, у зв'язку з чим, підлягають визнанню судом недійсними, оскільки зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0115) на момент її передачі 1-им відповідачем у постійне користування 2-му відповідачу перебувала у постійному користуванні 2-го позивача, що підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 позов задоволено.

Судове рішення мотивовано тим, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2552/15-16 СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3785/15-16 СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" суперечать ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та порушують право постійного користування землею 2-им позивачем. Крім того, приймаючи до уваги, що станом на час прийняття рішення у даній справі по суті спору право постійного користування земельною ділянкою у 2-го відповідача не припинено, враховуючи той факт, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувачем спірної земельної ділянки значиться ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", тобто, незважаючи на добровільну відмову від користування земельною ділянкою, відповідні зміни до Державного реєстру речових прав останнім не були внесені, за таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) визнаються обґрунтованими, доведеними та, як наслідок, є такими, що підлягають задоволенню.

28.09.2017 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізькій області по справі № 908/515/17 від 31.07.2017 р. - залишив без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/515/17 від 31.07.2017 скасував в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,808054 га (кадастровий номер 23215814000:06:001:0115) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівській сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів. В цій частині прийняв нове рішення, яким відмовив у зобов'язанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,808054 га (кадастровий номер 23215814000:06:001:0115) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівській сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів, та здійснив перерозподіл судових витрат. В іншій частині рішення по справі залишив без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з огляду на той факт, що спірна земельна ділянка на момент винесення оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області знаходилась на праві постійного користування у державній установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1) накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за №8-2552/15-16сг від 12.08.2016 р. "Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, № 8-3785/15-16сг від 10.10.2016 р. "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" порушують права Державної установи Дружелюбівський виправний центр ( №1) щодо володіння земельною ділянкою, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. Щодо позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 70, 8054 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0115 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дружелюбівській сільської ради Вільняньського району Запорізької області за межами населених пунктів, колегія суддів, зокрема, зазначила, що другий відповідач жодним чином не чинив перешкод другому позивачу в користуванні вищевказаною земельною ділянкою, тому дійшла висновку, що підстави для задоволення вимоги щодо зобов'язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку - відсутні.

18.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 908/515/17 до Вищого господарського суду України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 року у справі № 908/515/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було надано документів, що посвідчують посадове становище Виконуючого обов'язки начальника Головного управління Я.В. Дикобаєвої та підтверджують її повноваження на підписання довіреності на момент звернення з касаційною скаргою.

05.03.2018 до суду надійшли документи, що посвідчують посадове становище Виконуючого обов'язки начальника Головного управління Я.В. Дикобаєвої та підтверджують її повноваження на підписання довіреності на момент звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до положень підпунктів 4, 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 10.05.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 30.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 провадження у справі №908/515/17 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №916/1979/13.

19.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №916/1979/13, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.11.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.11.2018 № 2867 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року у справі № 908/515/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 908/515/17, розгляд скарги призначено на 29.11.2018.

14.11.2018 та 23.11.2018 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зверталося до Касаційного господарського суду з клопотаннями про проведення судового засідання 29.11.2018 в режимі відеоконференції.

Ухвалами Верховного Суду від 19.11.2018 та від 23.11.2018 відмовлено у задоволенні вищевказаних клопотань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/515/17 у зв'язку відсутністю технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач-1) зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували норму матеріального права, а саме п.92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади (далі - Типова інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242.

Скаржник зазначає, що Типова інструкція містить норми законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визнанням такими, що втратили чинність, наказів місцевих органів виконавчої влади.

Посилаючись на п.п. 84, 91, 92 Типової інструкції, ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідач-1 зазначає, що в законодавчій площині наявна норма матеріального права, яка передбачає можливість місцевого органу виконавчої влади відмінити свій попередній розпорядчий документ шляхом визнання його таким, що втратив чинність, при цьому смислове навантаження дієслова "відмінити" є тотожним дієслову "скасувати", отже суди попередніх інстанцій визнали недійсними накази, які вже були відмінені, скасовані у спосіб та порядок, встановлений діючим законодавством.

Також скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, викладені в частинах 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України.

Відповідач-1 зазначає, що необхідність видання наказу Головного управління від 14.11.2016 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" передбачена конкретними нормами матеріального права, що свідчить про його законність, проте, суди попередніх інстанцій не встановили обставину, що в розумінні ст. 142 Земельного кодексу України власником земельної ділянки, яка є предметом розгляду даної справи, було прийнято рішення про припинення права постійного користування та здійснено державну реєстрацію припинення зазначеного права.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що з 26.09.2017 виникли обставини, за яких можливе припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, і про які зазначено у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, а саме п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки наявність обставини про відміну, скасування у спосіб та порядок, встановлений діючим законодавством оскаржуваних наказів Головного управління та державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою станом на момент розгляду судової справи та прийняття судового рішення, свідчить про необхідність застосування наведеної норми процесуального права. Крім того, про таку процесуальну необхідність свідчила наявність встановленої судами обставини в частині того, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи, з фактичного користування позивача-2 не вибувала. Про необхідність припинення провадження, як вважає відповідач-1, свідчив також факт відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позовної вимоги про повернення відповідачем-2 позивачу-2 земельної ділянки, яка була предметом розгляду спору.

Посилаючись на ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 4 ГПК України скаржник зазначає, що на його думку, об'єктивна юридична оцінка наказу відповідача-1 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яку не було здійснено судами попередніх інстанцій, полягає в тому, що в розумінні ч.2 ст. 4 ГПК України, вказаний акт місцевого органу виконавчої влади відповідає Конституції України та іншим законодавчим актам України.

Крім того, на думку відповідача-1, враховуючи, що оскаржувані накази були відмінені, скасовані під час розгляду справи, а також здійснено державну реєстрацію припинення права користування, припинення провадження у справі в частині відповідних позовних вимог, було процесуально необхідним.

Також Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що судами було порушено норми ст. 43 ГПК України. Так, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 № 765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1" затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в т.ч. ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради. Проте, головою Запорізької обласної державної адміністрації 27.05.2016 було прийнято розпорядження №308 "Про скасування розпоряджень голови Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 №360, від 27.10.2005 № 765 та від 19.01.2011 №33". Судами обох інстанцій скасування зазначених розпоряджень було проігноровано.

Скаржник не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні 2-го позивача (Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1)) підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, оскільки в силу пунктів 1,3 ст. 125 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент проведення інвентаризації, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Разом з тим, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що в порушення норм процесуального права, викладеного в ст. 2 ГПК України, судом першої інстанції було прийнято позовну заяву прокуратури, серед інших, і в інтересах позивача-2, так як відповідно до Положення про Державну установу Дружелюбіський виправний центр (№1), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 №3679/128/5, Дружелюбівський виправний центр є державною установою, яка входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України, а отже позивач-2 не є органом державної влади та не є суб'єктом, в інтересах якого прокуратурою могло бути заявлено позов.

У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 908/515/17 в частині задоволених позовних вимог: визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2552/15-16сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3785/15-16сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 70,8054 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0115 в постійне користування", та припинити провадження у справі в цій частині.

Прокурор та позивач-1 надали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У судове засідання з'явився прокурор.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

До початку судового засідання до Верховного Суду від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області електронною поштою з електронним цифровим підписом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що 29.11.2018 разом із судовим засіданням у справі №908/515/17 іншими судами призначені судові засідання у справах №326/908/18, №908/480/18, №310/2120/18.

Дане клопотання судом відхилено з наступних підстав:

- закінчення строку розгляду касаційної скарги, встановленого ст.306 ГПК;

- явка представників учасників справи у судове засідання касаційного суду не визнавалася обов'язковою.

У судовому засіданні прокурор виклав заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення Вільнянської районної ради від 11.04.1991 № 58, установі ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997 видано державний Акт серії І-ЗП № 001312 на право постійного користування 2788 га землі (в межах згідно з планом землекористування) для ведення сільського господарства. Цей державний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 710 (т. 1, а.с. 57-58).

Державним департаментом України з питань виконання покарань видано наказ від 29.11.1999 № 165, яким перейменовано установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1) (т.1, а.с. 59). В подальшому, наказом від 21.11.2004 за №219 "Про перепрофілювання виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання у кримінально-виконавчі установи відкритого типу та створення секторів мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання" Дружелюбівську виправну колонію управління Департаменту в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр управління Департаменту в Запорізькій області (№1) (т. 1, а.с. 60-62).

Державною пенітенціарною службом України наказом від 01.11.2011 № 480 затверджено Перелік найменувань органів установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України". Згідно із вказаним Переліком, повним найменуванням 2-го позивача у цій справі стало Дружелюбівський виправний центр управління Державної пеніцентіарної служби України в Запорізькій області (№ 1) (умовне найменування - Дружелюбівський виправний центр (№1) (т.1, а.с. 63).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/128/5 Державну установу "Дружелюбівський виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" перейменовано у державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)" та затверджено Положення (т. 1, а.с. 64-68).

Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 № 630 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1" Дружелюбівській виправній колонії №1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради (т.1, а.с. 74).

Розпорядженням першого заступника голови Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 № 765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1": затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в т.ч. ріллі 2095,9430 га розташовані на території Дружелюбівської сільської ради (п. 1). Надано у постійне користування Дружелюбівській виправній колонії № 1 земельну ділянку загальною площею 2552,0047 га, з них сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в т.ч. ріллі 2095,9430 га для функціонування виправної колонії (п. 2). Зобов'язано Дружелюбівську ВК №1 у 2-місячний термін після прийняття даного розпорядження замовити виготовлення державного акта на право постійного користування землею та зареєструвати його у встановленому законом порядку (п. 3) (т. 1, а.с. 75-77).

Наказом від 12.08.2016 № 8-2552/15-16 СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, розглянувши клопотання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирішило: П. 1. Надати дозвіл ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки 71,0000 га. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01). П. 2. ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження до Головного управління держгеокадастру у Запорізькій області. П. 3. ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про охорону земель" з метою здійснення контролю за динамікою родючості грунтів по передачі у користування виготовити агрохімічний паспорт земельної ділянки …(т. 1, а.с. 53).

Наказом від 10.10.2016 № 8-3785/15-16 СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Шляховий В.В., розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирішив: П. 1. Затвердити розроблений ФОП Боклаг В.В. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. П. 2. надати у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. П. 3. ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права користування у суб'єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням ... (т. 1, а.с. 54).

Наказом від 14.11.2016 № 8-4413/15-16 СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою" виконуючий обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Чкан Т.В., розглянувши заяву ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, вирішив: П. 1. Припинити ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115), розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) зареєстрованого у суб'єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно 11.10.2016 за № 16895698. П. 2. ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути земельну ділянку власнику у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому одержав у користування. П. 3. Керівнику відділу Держгеокадастру у Вільнянському районі: 3.1. внести зміни до земельно-кадастрової документації; 3.2. повідомити органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення права постійного користування земельною ділянкою. П. 4. Накази головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2552/15-16 СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3785/15-16 СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" вважати такими, що втратили чинність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 по справі № 808/3080/16 (яка набрала законної сили 10.05.2017) адміністративний позов державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1) Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" ... про визнання протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок загальною площею 2450,3133 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, викладену у листі від 23.06.2016 № 8-8-0.3-5097/2-16 задоволено.

Вказаною постановою суд: визнав протиправною відмову Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок загальною площею 2450,3133 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, викладену у листі від 23.06.2016 № 8-8-0.3-5097/2-16; та зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 26.05.2016 про надання державній установі "Дружелюбівський виправний центру (№1)" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок загальною площею 2450,3133 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до інформаційних довідок за № 79734734 від 07.02.2017, за № 89342910 станом на 12.06.2017, за № 90969123 станом на 03.07.2017 та за № 91058924 від 04.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:06:001:0115 площею 70.8054 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна, розмір частки: 1, власник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, підстава виникнення іншого речового права - наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування, серія та номер 8-3785/15-16-СГ, виданий 10.10.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою; правокористувач: ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів"; власник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; земельна ділянка площею 70,8054 га.

Розглядаючи вказану справу по суті спору судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 70.8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) на момент її передачі 1-им відповідачем у постійне користування 2-ому відповідачу перебувала у постійному користуванні 2-го позивача установи ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997.

Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні 2-го позивача підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області станом на час виникнення спірних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (1-ий відповідач).

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України, 1-ий відповідач зміг би розпорядитись спірною земельною ділянкою виключно після припинення у встановленому чинним законодавством порядку права постійного користування 2-го позивача на неї.

Водночас, матеріали даної справи свідчать, що право постійного користування 2-го позивача на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку на момент видання 1-им відповідачем спірних наказів припинено не було. Земельна ділянка у користувача не вилучалась та знаходилася в постійному користуванні.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять та сторонами у процесі розгляду справи не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2552/15-16 СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3785/15-16 СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" видано з порушенням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, порушують право постійного користування землею 2-им позивачем, у зв'язку з чим, підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги, в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3785/15-16 СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" 2-им відповідачем у даній справі 11.10.2016 за № 16895698 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 70,8054 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0115) розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Судом встановлено, що інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується факт реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) за ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів".

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що станом на час прийняття рішення у даній справі по суті спору право постійного користування земельною ділянкою у 2-го відповідача не припинено, враховуючи той факт, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувачем спірної земельної ділянки значиться ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", тобто, незважаючи на добровільну відмову від користування земельною ділянкою, відповідні зміни до Державного реєстру речових прав останнім не були внесені, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) визнаються обґрунтованими, доведеними та, як наслідок, є такими, що підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про припинення провадження у справі № 908/515/17 на підставі п. 1-1ч. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з того, що у даному випадку відсутні правові підстави для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки сам лише факт прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області наказу від 14.11.2016 № 8-4413/15-16-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору, адже спірні накази лише визнано такими, що втратили чинність. А тому, як наслідок, за вказаних обставин у спірних правовідносинах між сторонами у справі № 908/515/17 відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за №8-2552/15-16сг від 12.08.2016 р. "Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, № 8-3785/15-16сг від 10.10.2016 р. "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування".

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0115 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дружелюбівській сільської ради Вільняньського району Запорізької області за межами населених пунктів, колегія суддів зазначила наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження, що спірна земельна ділянка знаходиться у другого відповідача прокурор послався на факт реєстрації права простійного користування спірною земельною ділянкою саме за другим відповідачем.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право на відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою про що до реєстру внесено відповідний запис.

Вищевказаний запис було внесено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування

В той же час, як вже зазначалося вище земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0115 перебуває у постійному користуванні Державної установи Дружелюбівський виправний центр № 1 на підставі державного акта на право постійного користування землею.

В матеріалах справи відсутній акт приймання передачі спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" та будь які інші докази в розумінні ст.34 ГПК України, які б свідчили про факт вибуття з володіння Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1) земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400: 06:001: 0115).

Як вбачається з письмових пояснень другого відповідача, які було надано до місцевого господарського суду під час розгляду справи, другий відповідач жодним чином не чинив перешкод другому позивачу в користуванні вищевказаною земельною ділянкою.

З тексту письмових пояснень вбачається, що другий відповідач звернувся до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно з заявою про реєстрацію припинення права користування, однак отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав у зв'язку з зареєстрованим обтяженням прав на нерухоме майно. Після надання звернення від 11.10.2016 р. до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області другий відповідач дізнався про порушення кримінального провадження за № 12016080210001547 щодо посадових осіб ГУ Держгеокадастр та накладення арешту на земельну ділянку ухвалою від 12.11.2016 по справі 314/7204/16-К слідчим суддею Вільнянського районного суду Запорізької області у відповідності до якого був накладений тимчасовий арешт на 29 земельних ділянок загальною площею 1927,95 га у томі числі й на спірну земельну ділянку. У зв'язку з чим до зняття арешту вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі провести перереєстрацію права користування з відповідача 2 неможливо до зняття арешту. З метою здійснити перереєстрацію права користування земельною ділянкою 27.02.2017 другий відповідач звернувся самостійно до Вільнянського районного суду Запорізької області з клопотанням про повне скасування арешту накладеного ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.11.2016 по справі №314/7204/16-К, однак до сьогоднішнього часу клопотання по суті не розглянуто.

Таким чином, другий відповідач жодним чином не чинив перешкод другому позивачу в користуванні вищевказаною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення вимоги щодо зобов'язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку - відсутні.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що Державна установа Дружелюбівський виправний центр № 1 як законний користувач спірної земельної ділянки, не позбавлена права звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів" враховуючи визнання недійсними та скасування наказу "Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3785/15-16сг від 10.10.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у постійне користування", який слугував підставою для внесення відповідного запису до реєстру.

Що стосується твердження заявника апеляційної скарги (Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області), що провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, то судова колегія зазначила наступне.

Згідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України) зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень тобто актів ненормативного характеру, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК України.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливо в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.11.2016 р. № 8-4413/15-16-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" вважається такими, що втратили чинність. Про те зазначене посилання, на думку колегії суддів, не свідчить про те, що між сторонами врегульовано питання щодо предмета спору.

За таких обставин, доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції протиправно не було застосовано п. 92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, яка передбачає можливість місцевого органу виконавчої влади відмінити свій попередній розпорядчий документ шляхом визнання його таким, що втратив чинність, не має значення під час вирішення спору в даній справі, оскільки суд повинен надати оцінку діям державного органу, вчиненим останнім на момент прийняття оскаржуваних наказів.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Згідно з ч.5 ст.116 Земельного кодексу України:

"Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом."

З урахуванням встановленого судом першої інстанції факту, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 70,8054 га (кадастровий № 2321581400:06:001:0115) на момент її передачі 1-им відповідачем у постійне користування 2-ому відповідачу перебувала у постійному користуванні 2-го позивача установи ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997, висновки судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних наказів відповідача-1 є правомірними.

При цьому, колегія суддів касаційного суду враховує, що право постійного користування земельною ділянкою у позивача-2 судами, в першу чергу, встановлено саме на підставі вищевказаного державного акта, а не технічної документації, що спростовує доводи відповідача-1 в цій частині.

Також суд касаційної інстанції вважає правомірною відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про припинення провадження у справі № 908/515/17 на підставі п. 1-1ч. 1 ст. 80 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до п. 1-1ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій:

"Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

11) відсутній предмет спору."

Як встановлено судами, наказ від 14.11.2016 № 8-4413/15-16 СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким визнано такими, що втратили чинність оспорювані накази відповідача 1, прийнятий виконуючим обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Чкан Т.В. на підставі заяви ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Зазначене свідчить, що на думку відповідача-1 у відповідача-2 правомірно виникло право користування спірною земельною ділянкою і дане право правомірно проіснувало до прийняття вищевказаного наказу від 14.11.2016.

Саме з цього моменту оспорювані накази втратили чинність і саме з підстави наявності заяви відповідача-2 про припинення його права користування.

Зазначене презюмує, що оспорювані накази були правомірними і втратили чинність саме з 14.11.2016 і саме не з підстав їх незаконності.

Відповідно до ч.1, п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

"1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

"2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб."

Згідно з ч.1 ст.21 вказаного Кодексу:

"Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси."

Таким чином, суттю визнання судом незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є встановлення факту, що такий акт вже в момент свого прийняття суперечив актам цивільного законодавства і порушував цивільні права або інтереси інших осіб.

При цьому, визнається незаконним та скасовується такий акт саме з моменту його прийняття.

З урахуванням вищевикладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 в цій частині, оскільки суди попередніх інстанцій правомірно розглянули справу саме в межах заявленого предмету та підстав позову.

При цьому, доводи відповідача-1 про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору прямо спростовуються як фактом подання прокурором в інтересах позивачів даного позову, який ними підтримано в повному обсязі, так і запереченнями позивача-1, як і прокурора, на касаційну скаргу на даний момент.

Також судом відхиляються посилання відповідача-1 на витяг з Державного з державного речових прав на нерухоме майно та доводи про скасування розпорядження Вільнянської РДА, оскільки суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, внесення в реєстр інформації про припинення права користування земельною ділянкою, яке до того ж мало місце вже після прийняття рішення судом першої інстанції, не спростовує вищевказаних висновків суду, що в даному випадку спірні накази оцінювалися судами на предмет невідповідності актам цивільного законодавства і порушення цивільних прав або інтересів інших осіб саме в момент свого прийняття з наступним визнанням їх незаконними та скасуванням саме з моменту їх прийняття.

Також суд касаційної інстанції приймає до уваги, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2017 було скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по даній справі, якою, в свою чергу, було повернуто позовну заяву заступника прокурора, з тих підстав, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі державної установи "Дружелюбівський виправний центр № 1" без достатніх правових підстав та за відсутністю належного обґрунтування підстав такого представництва.

Вищевказана ухвала апеляційного суду відповідачем-1 в касаційному порядку оскаржена не була.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №908/551/17, від 10.04.2018 у справі №908/556/17, від 17.04.2018 у справі №908/519/17, від 17.04.2018 у справі №908/550/17, від 24.04.2018 у справі №908/696/17, від 27.06.2018 у справі №908/415/17.

Крім того, у зазначених постановах вказано, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Закриття касаційного провадження регламентовано статтею 296 ГПК. За змістом цієї норми суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Зазначених підстав для закриття касаційного провадження у цьому випадку немає.

Зважаючи на вимоги процесуального закону, необґрунтованими є посилання скаржника на положення статті 80 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі погоджується з правовими позиціями, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 908/515/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №908/515/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 908/515/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Г. Мачульський

І. Берднік