Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.11.2018 року у справі №914/2566/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2566/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець Лисак Олег Олександрович, особисто

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний будівельний проект",

представник - адвокат Шегинський Р.А. (ордер серія ЛВ №156453 від 28.01.2019)

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 12.09.2018

у складі колегії суддів: Данко Л.С. (головуючий), Кравчук Н.М., Орищин Г.В.

та рішення Господарського суду Львівської області

від 24.04.2018

у складі судді Козак І.Б.

у справі № 914/2566/17

за позовом фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний будівельний проект"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 16.10.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Західного апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець Лисак Олег Олександрович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 у справі №914/2566/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2566/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018.

3. Ухвалою від 19.11.2018 Верховний Суд поновив фізичній особі-підприємцю Лисаку Олегу Олександровичу строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №914/2566/17 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 та призначив її розгляд на 29.01.2019.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний будівельний проект" (далі - ТОВ "Східний будівельний проект", відповідач) подало відзив на касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича (далі - ФОП Лисак О.О., скаржник, позивач).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. ФОП Лисак О.О. 11.12.2017 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ "Східний будівельний проект" про визнання недійсним договору №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017, укладеного між ТОВ "Східний будівельний проект" та Житлово-будівельним кооперативом "Авалон Гарден-3" та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. Також, в процесі розгляду справи місцевим судом ФОП Лисаком О.О. 05.01.2018 за вх. №586/18 подано заяву №1 від 03.01.2018 про зміну (доповнення) підстав позову, в якій позивач просив суд визнати недійсним договір №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017, укладений між ТОВ "Східний будівельний проект" та ЖБК "Авалон Гарден-3".

5.1. Позовні вимоги та заява про зміну (доповнення) підстав позову обґрунтовані тим, що ЖБК "Авалон Гарден-3" всупереч статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відступило відповідачу неіснуюче право грошової вимоги, оскільки позивачем виконано роботи за договором підряду на суму, що перевищує розмір авансового платежу. Також, починаючи з 16.06.2017 будь-які зобов'язання позивача перед ЖБК "Авалон Гарден-3" припинилися внаслідок ліквідації останнього. Позивач вважав, що оскаржуваний договір містить ознаки договору факторингу, що стороною цього договору може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а в даному випадку відповідач до таких не належить, оскаржуваний договір зі сторони ЖБК "Авалон Гарден-3" підписано неуповноваженою особою, оскільки після внесення 14.04.2017 до ЄДРПОУ запису про початок ліквідаційної процедури та призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) ЖБК "Авалон Гарден-3" Попка Р.І. до нього перейшли повноваження щодо управління кооперативом, а тому голова кооперативу Цар А.О. на момент підписання такого договору не мав на це жодних повноважень.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням 24.04.2018 Господарський суд Львівської області, з посиланням на статті 215, 512, 514, 621, 837, 849, 854, 882, 1077, 1079 ЦК України, статтю 29 Закону України "Про кооперацію", у задоволенні позову відмовив.

6.1. Суд першої інстанції встановив, що 25.02.2015 між ФОП Лисаком О. О. (виконавець) та ЖБК "Авалон Гарден-3" (замовник) укладено договір виконання робіт (підряду) №25/02-15-ЖБК-3, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами, матеріалами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації. При цьому, сторонами доказів підписання позивачем та ЖБК "Авалон Гарден-3" Специфікації та Локального кошторису, як додатка №2 до Договору підряду, не подано. Також, місцевим судом встановлено, що 27.02.2015 ЖБК "Авалон Гарден-3" оплатило позивачу аванс на суму 400 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №68, копія якого знаходиться в матеріалах справи, та 02.06.2016 ЖБК "Авалон Гарден-3" оплатило позивачу 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №503, копія якого знаходиться в матеріалах справи, призначення платежу: "доплата за матеріали згідно договору №25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.2015 на суму 83 333, 33, в т.ч. ПДВ".

6.2. Місцевим судом встановлено, що 28.09.2016 позивачем підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 про виконання для замовника роботи за Договором підряду на суму 10 666, 67 грн. Разом з тим, листом №11-03 від 29.11.2016 ФОП Лисак надіслав ЖБК "Авалон Гарден-3" претензію про повернення майна (обладнання та інструментів), що передано 14.07.2016 згідно з Переліком, а 23.12.2016 ЖБК "Авалон Гарден-3" надіслав лист ФОП Лисаку О.О. у відповідь на претензію №11-03 про те, що не приймав перерахованого в Актах майна, крім того, виконання обумовлених договором підрядних робіт не завершено виконавцем, оскільки підприємцем значно порушено строки виконання робіт та недопоставлено матеріали. Також, місцевим судом встановлено, що 09.02.2017 ЖБК "Авалон Гарден-3" направило позивачу претензію, в якій повідомило останнього про односторонню відмову від Договору підряду (розірвання в односторонньому порядку) у зв'язку із систематичним порушенням позивачем умов цього Договору (зокрема, невиконання робіт в строки, передбачені договором) та вимагало від ФОП Лисака О.О. сплатити ЖБК 857 083, 95 грн., в тому числі 500 000 грн. невикористаних авансових коштів, 30 000 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт за Договором підряду та 327 083, 95 грн. збитків.

6.3. Місцевий суд також встановив такі обставини:

- 28.04.2017 між ЖБК "Авалон Гарден-3" (Первісний кредитор) та ТОВ "Східний будівельний проект" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 (далі - Договір відступлення), відповідно до пункту 2.1. якого Первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором Боржника щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду. При цьому, розмір заборгованості боржника станом на дату укладення сторонами цього Договору становить 500 000 грн. без ПДВ, а разом із заборгованістю Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) розрахованих згідно з умовами Договору підряду та збитків, завданих у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду (пункт 2.2 Договору відступлення). Також, судом встановлено, що 29.05.2017 відповідач направив позивачу повідомлення, в якому повідомив про відступлення йому права вимоги та просив сплатити на його рахунок 500 000 грн., а 16.06.2017 ЖБК "Авалон Гарден-3" як юридичну особу припинено, про що внесено відомості до ЄДРПОУ за №14151110006035571.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що:

- 27.02.2015 на виконання пункту 3.3 Договору підряду ЖБК "Авалон Гарден-3" оплатило позивачу 500 000 грн. авансу та часткової оплати за виконання робіт, а обумовлені договором роботи до кінця травня 2015 року позивач не закінчив. При цьому, будь-яких змін графіку виконання робіт та термінів поставки матеріалів між сторонами не погоджувалося і додаткові угоди з приводу цього не підписувалися;

- місцевий суд вважав неналежними долучені позивачем до матеріалів справи докази, якими він обґрунтовував факт виконання ним робіт на об'єкті замовника, оскільки подання звітів до ДФС щодо укладення з фізичними особами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не підтверджує виконання цими особами робіт на об'єкті замовника, оскільки позивач міг укласти інші договори підряду із використанням праці зазначених осіб, акти приймання-передачі містять суперечності, зокрема, у даті виконання робіт станом на 06.12.2016, тоді як акти датовані 25.05.2016, на об'єкті знаходилося п'ять кооперативів, кожен з яких мав договірні відносини з позивачем. Договори підряду не містять ні обсягів, ні строків виконання обумовлених робіт, відсутні документи, що підтверджують передачу матеріалів та інструментів від замовника підряднику;

- суд вважав, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що починаючи з 16.06.2017 будь-які зобов'язання позивача перед ЖБК "Авалон Гарден-3" припинилися внаслідок ліквідації останнього, оскільки ліквідація ЖБК "Авалон Гарден-2" не є підставою для припинення грошових зобов'язань позивача відповідно до статті 609 ЦК України, так як право вимоги за оскаржуваним договором перейшло ще до припинення зазначеної юридичної особи. Також, позивач зазначив, що оскаржуваний договір містить ознаки договору факторингу, а тому стороною цього договору може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, однак, відповідач до таких не належить;

- посилання позивача на те, що винагородою відповідача за Договором відступлення є право стягнення штрафних санкцій та збитків є безпідставним, оскільки право на стягнення збитків та штрафних санкцій є правом особи на підставі положень чинного законодавства та не є винагородою, а вимога про стягнення збитків, штрафних санкцій є похідними від основної вимоги;

- оскільки рішенням загальних зборів членів кооперативу від 13.04.2017, оформленим Протоколом №8, Цар А.О. уповноважений на укладення та підписання будь-яких правочинів (договорів) від імені кооперативу без будь-яких обмежень, представлення кооперативу у відносинах з третіми особами, відтак, відсутні підстави вважати, що Договір відступлення підписано неуповноваженою особою на його підписання, а сторонами оскаржуваного Договору відступлення (підписаним від імені кооперативу членом ліквідаційної комісії Царем А.Я.) виконано всі взяті на себе зобов'язання, підписано Акт прийняття-передачі права вимоги, Акт прийняття-передачі документації, тому сторони оскаржуваного договору, в тому числі ЖБК "Авалон Гарден-3" схвалили його укладення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 12.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 залишив без змін.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- безпідставним є твердження позивача, що у ЖБК "Авалон Гарден-3" не було жодних правових підстав укладати договори підряду з іншими підрядниками, оскільки чинним був Договір укладений із позивачем і замовник від цього Договору не відмовився. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2017 ЖБК "Авалон Гарден-3" направило позивачу претензію, в якій повідомило останнього про односторонню відмову (розірвання) від Договору підряду;

- твердження скаржника про те, що опис вкладення та фіскальний чек не є належним доказом направлення претензії відповідачем позивачу про розірвання договору підряду, оскільки на описі вкладення відсутній реєстраційний номер поштового відправлення, є необґрунтованими, оскільки за неналежне оформлення поштового відправлення, відповідальність несе оператор поштового зв'язку. Також, апеляційний суд зазначив, що дана обставина жодним чином не впливає на предмет спору у даній справі, так як визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, позивач обґрунтовує з інших підстав;

- апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи ЖБК "Авалон Гарден-3" щодо відмови у підписанні Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 від 31.10.2016 на суму 483 200 грн. та відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України дійшов висновку про недійсність зазначеного акта, так як позивачем не доведено належними доказами факту виконання робіт на обумовлену в цьому акті суму;

- твердження скаржника, що між ЖБК "Авалон Гарден-3" та відповідачем у справі передано неіснуючу вимогу, внаслідок чого оскаржуваний договір суперечить статті 514 ЦК України, є надуманими та спростовуються матеріалами справи;

- суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що починаючи з 16.06.2017 будь-які зобов'язання позивача перед ЖБК "Авалон Гарден-3" припинилися внаслідок ліквідації останнього є необґрунтованими, оскільки ліквідація ЖБК "Авалон Гарден-3" не є підставою для припинення грошових зобов'язань позивача відповідно до статті 609 ЦК України, так як право вимоги за оскаржуваним договором перейшло ще до припинення зазначеної юридичної особи;

- твердження скаржника про те, що оскаржуваний договір є по своїй суті договором факторингу, а тому стороною цього договору може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, в даному випадку відповідач до таких не належить, оскільки, як вбачається з положень Договору відступлення, він не містить ознак договору факторингу - фінансування під відступлення права грошової вимоги за певну плату; не передбачає для відповідача будь-якої плати чи винагороди, зокрема, у формі різниці між реальною ціною вимоги і розміром заборгованості, право вимоги якої передано за спірним договором відступлення права вимоги; відступлення права вимоги здійснено за номінальною вартістю та не передбачає будь-якого дисконту для відповідача, який може розцінюватися як плата, що є обов'язковою істотною умовою договору факторингу; оскаржуваний договір відступлення права вимоги за правовою природою є договором купівлі-продажу вимоги, метою якого є передача прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), за що оплачується ціна, що дорівнює сумі відступленої заборгованості, а не договором факторингу (фінансування за плату під відступлення права грошової вимоги);

- посилання скаржника на те, що винагородою відповідача за Договором відступлення є право стягнення штрафних санкцій та збитків є безпідставним, оскільки право на стягнення збитків та штрафних санкцій є правом особи на підставі положень чинного законодавства та не є винагородою, а вимога про стягнення збитків, штрафних санкцій є похідними від основної вимоги. Крім того, розмір збитків та штрафних санкцій Договором відступлення права вимоги не визначений, такі не включені до розміру заборгованості, яка визначена пунктом 1.5.5. Договору відступлення;

- посилання скаржника про підписання оскаржуваного договору зі сторони ЖБК "Авалон Гарден-3" неуповноваженою особою спростовуються наявним рішенням про ліквідацію кооперативу, яке прийнято на загальних зборах членів кооперативу та оформлене Протоколом за №8 від 13.04.2017 і відповідно до якого вирішено припинити кооператив шляхом його ліквідації, відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із досягненням кооперативом цілей - завершення будівництва багатоквартирного будинку, затверджено склад ліквідаційної комісії. При цьому, Царя А.О. звільнено з посади голови кооперативу з 30.04.2017 за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, однак, за ним і надалі зберігаються повноваження члена ліквідаційної комісії кооперативу та виконавчого органу кооперативу в порядку, передбаченому підпунктом 2 пункту 3 цього Протоколу по третьому питанню порядку денного. Крім того, оскільки сторонами оскаржуваного Договору відступлення (підписаним від імені кооперативу членом ліквідаційної комісії Царем А.О.) виконано всі взяті на себе зобов'язання, підписано Акт прийняття-передачі права вимоги, Акт прийняття-передачі документації, а тому слід вважати, що сторони оскаржуваного договору, в тому числі ЖБК "Авалон Гарден-3" схвалили його укладення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки існуванню та дійсності права вимоги ЖБК "Авалон Гарден-3" щодо повернення авансового платежу за Договором підряду, зокрема, чи існувало право вимоги у первісного кредитора на момент укладення спірного Договору відступлення. При цьому, зазначаючи про недійсність відступленого права вимоги, позивач, окрім доводів про відсутність такого права в кооперативу внаслідок виконання ним робіт за договором підряду, в межах суми отриманого авансу, іншою підставою недійсності відступленого права вимоги зазначав відсутність такого права у кооперативу внаслідок не передбачення права замовника на повернення авансових платежів умовами Договору підряду. Крім того, судами належним чином не досліджено використання позивачем авансових сум, розмір такого використання, чи існували підстави згідно з умовами договору підряду для повернення отриманого позивачем авансового платежу.

9.1. Скаржник зазначив, що судами в оскаржуваних рішеннях не надано жодної правової оцінки акту виконаних робіт №0000014 від 28.09.2016 та опису вкладення в цінний лист від 08.12.2016, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про відсутність доказів направлення позивачем кооперативу саме актів №0000014 від 28.09.2016 та №ОУ-0000021 від 31.10.2016, внаслідок чого порушено вимоги статей 86, 236 ГПК України.

9.2. Скаржник, з посиланням на статті 843, 844 ЦК України, аргументував, що висновки суду про необхідність двостороннього підписання локального кошторису є необґрунтованим, а умовами договору не передбачено необхідності погодження переліку, кількості, вартості матеріалів, обладнання та монтажних робіт саме шляхом підписання представниками обох сторін додатка до договору.

9.3. Скаржник, з посиланням на статтю 621 ЦК України, доводив, що виходячи з відсутності порушення строку виконання робіт за Договором підряду з боку позивача, внаслідок прострочення кредитора, відсутні підстави для застосування статті 621 ЦК України. Зокрема, впродовж всього строку виконання робіт позивачем претензії ЖБК "Авалон Гарден-3" щодо неналежного виконання робіт чи строків їх виконання не пред'являлись, про передоручення робіт третім особам позивача не повідомляли, а внаслідок формального дослідження наявних в матеріалах справи доказів та ненадання їм належної оцінки, суди помилково вважали доведеним факт виконання робіт, які є предметом договору підряду.

9.4. Скаржник доводив, що замовник не скористався передбаченим законом правом відмови від договору в зазначений у ньому строк, відтак, не реалізував своє право на відмову від договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України.

9.5. Скаржник не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність в оскаржуваного договору ознак договору факторингу, оскільки, уклавши спірний договір відступлення права вимоги за договором підряду, кооператив отримав фінансування на суму 500 000 грн., а відповідач, укладаючи зазначений договір, набув право на одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ТОВ "Східний будівельний проект" на касаційну скаргу ФОП Лисака О.О. зазначено, що кооператив свій обов'язок згідно з пунктом 3.3. Договору підряду щодо сплати авансу ФОП Лисак О.О. на суму 400 000 грн. виконав, і скаржник, з врахуванням пункту 2.2. Договору підряду, був зобов'язаний виконати роботи до 13.07.2015. При цьому, між замовником та виконавцем жодних додаткових угод щодо зміни строків виконання робіт не укладалось, а ФОП Лисак О.О. роботи, передбачені Договором підряду, не виконав, належних доказів на підтвердження здачі-прийняття робіт відповідно до вимог статті 76-77 ГПК України не надав.

10.1. Відповідач зазначив, що законодавством та договором підряду не встановлено заборони на відступлення будь-якою із сторін своїх прав за договором на користь третіх осіб.

10.2. Відповідач також аргументував, що суди правильно застосували до спірних правовідносин статті 203, 215, 570 ЦК України, оскільки кошти, сплачені позивачу, були не завдатком в розумінні статті 570 ЦК України, а авансовим платежем. Крім того, визнання договору недійсним внаслідок підписання такого договору головою кооперативу є безпідставними, оскільки зазначена особа, підписуючи договір відступлення права вимоги, діяла в межах своїх повноважень, відповідно до рішення загальних зборів членів кооперативу від 13.04.2017. Також, ліквідація кооперативу не є підставою для припинення грошових зобов'язань відповідно до статті 609 ЦК України, оскільки право вимоги за договором підряду перейшло до ТОВ "Східний будівельний проект" за договором відступлення права вимоги ще до припинення кооперативу як юридичної особи.

10.3. Відповідач доводив, що зі змісту оспорюваного договору відступлення права вимоги не вбачається, що він містить ознаки договору факторингу, оскільки такий договір не передбачає для відповідача плати чи винагороди.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 статті 512 - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частина 2 статті 512 - кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частина 3 статті 512 - кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 612 - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 3 статті 612 - якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 613 - кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частина 1 статті 621 - у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Частина 1 статті 849 - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Частина 2 статті 849 - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частина 3 статті 849 - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Частина 4 статті 849 - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частина 1 статті 853 - замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 1 статті 882 - замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частина 1 статті 883 - підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Частина 2 статті 883 - за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Частина 3 статті 883 - суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Частина 1 статті 1077 - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина 1 статті 1084 - якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судами положень статей 512, 514, 612 613, 621, 849, 853, 882, 883, 1077, 1084 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, статей 79, 86, 236 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є визнання договору про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 (далі - Договір відступлення), укладеного 28.04.2017 між ЖБК "Авалон Гарден-3" та ТОВ "Східний будівельний проект", недійсним.

При цьому, виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства.

Також, на позивача покладено обов'язок доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, на позивача, відповідно до статті 129 Конституції України, статті 74 ГПК України, покладено обов'язок доведення обставин, які відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним, на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів.

15. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник однією з підстав для визнання недійсності договору відступлення права вимоги зазначив те, що такий договір за змістом є договором факторингу, однак, враховуючи суб'єктний склад сторін, він є недійсним в силу закону, оскільки законодавством чітко передбачено вимоги до осіб, які можуть укладати такі договори.

Верховний Суд вважає доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність", в якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Статтею 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони, а в статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

16. З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

17. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина 3 статті 656 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також, розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Такі правові висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі №909/968/16 (постанова від 11.09.2018).

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2017 між ЖБК "Авалон Гарден-3" та ТОВ "Східний будівельний проект" укладено Договір про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2, відповідно до пункту 2.1. якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором боржника щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду, а Договір виконання робіт (підряду) №25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.2015, укладений між ФОП Лисаком О. О. та ЖБК "Авалон Гарден-3", з урахуванням розірвання договору підряду за ініціативою замовника в односторонньому порядку і така угода не визнана недійсною, зобов'язання за цим договором позивачем не виконано належним чином, а також встановивши, що сторонами оскаржуваного Договору відступлення (підписаним від імені кооперативу членом ліквідаційної комісії Царем А.Я.) виконано всі взяті на себе зобов'язання, підписано Акт прийняття-передачі права вимоги, Акт прийняття-передачі документації, то суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2, а касаційний суд, досліджуючи правильність застосування норм права, не вправі втручатися в оцінку доказів, що виходить за межі його компетенції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів про відсутність ознак договору факторингу в оспорюваному правочині.

18. Верховний Суд, з врахуванням вимог, визначених статтею 300 ГПК України, вважає необґрунтованими посилання скаржника на обставини, зазначені в пунктах 9.1.-9.4. описової частини даної постанови, оскільки позовні вимоги у даній справі не стосуються визнання недійсним договору підряду, стягнення заборгованості, збитків (розміру збитків, який підлягає доказуванню в позовному провадженні про стягнення збитків), обґрунтованості чи необґрунтованості стягнення штрафних санкцій за таким договором та, враховуючи зазначене в пунктах 15-17 мотивувальної частини даної постанови, такі обставини не стосуються предмета доказування у даній справі. Відтак, вони не можуть бути підставою визнання недійсним договору відступлення права вимоги у даній справі.

19. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.5. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-19 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 у справі №914/2566/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк