Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.12.2019 року у справі №920/178/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/178/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Гученка Р.А.,

відповідача - Зякуна С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

на рішення Господарського суду Сумської області

у складі колегії суддів: Джепа Ю. А., Резніченко О. Ю., Соп`яненко О.Ю.

від 30.07.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєв М. Л., Козир Т. П., Куксов В. В.

від 09.10.2019

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа"

до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

про визнання недійсною додаткової угоди,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" про визнання недійсною додаткової угоди 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії від 05.05.2017 №1613169.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода 1 від 10.05.2017 була підписана головою правління позивача Козловим О.Г., який не мав необхідного обсягу повноважень на її підписання (цивільної дієздатності), за відсутності відповідного рішення правління про надання йому повноважень на її укладення, а також укладена з порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим просить суд визнати її недійсною.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

05.05.2017 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, був укладений договір про постачання електричної енергії №1613169, відповідно до умов якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами договору та додатків до договору.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду 1 від 10.05.2017 до договору, в якій сторони домовились про наступне:

"1.Виключити з договору додаток 3.1 з таким об`єктом "Споживача": - житловий будинок (комунальне освітлення) за адресою: м. Суми, вул. І.Харитоненка, буд. 24 з лічильником №8115781, покази - 002052 (СА), К(обліку) = 1.

2. Доповнити договір додатком 3.1 "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу" по об`єкту Споживача - житловий будинок (загальнобудинковий) за адресою: м. Суми, вул. І.Харитоненка, буд. 24 з лічильником № 8115781, покази - 002052 (СА), К(обліку) = 1, в редакції, визначеній в додатку №1 до цієї додаткової угоди.

3. Доповнити договір додатком 3.2 "Перелік та дані комерційних засобів обліку субспоживачів" по об`єкту Субспоживача - струмоприймачі, за адресою: м. Суми, вул. І.Харитоненка, буд. 24, в редакції, визначеній в додатку № 2 до цієї додаткової угоди.

4. Викласти додаток 7 до договору "Схема електропостачання об`єкта Споживача № 1" по об`єкту Споживача - житловий будинок, за адресою: м. Суми, вул. І.Харитоненка, буд. 24, в редакції, визначеній в додатку № 3 до цієї додаткової угоди.

5. Виключити з договору додаток 10.2.

6. Викласти додаток 11 до договору в новій редакції, визначеній в додатку № 4 до цієї додаткової угоди.

7. Викласти додаток 12 до договору в новій редакції, визначеній в додатку № 5 до цієї додаткової угоди.

8. Дана додаткова угода складена у двох примірниках по одному для кожної із сторін.

9. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

10. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та діє протягом дії договору.".

В пункті 12 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" встановлено, що виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом.

Згідно із пунктом 16 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" правління зі свого складу обирає голову та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління.

Відповідно до витягу з протоколу №1/2018 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" (дата проведення зборів 28.01.2018, дата складання протоколу 11.02.2018), за результатами розгляду звіту ревізійної комісії було прийняте наступне рішення: "Враховуючи факти, викладені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в частині порушення головою правління Козловим О. Г. Статуту об`єднання, а саме самовільного укладення без дозволу правління об`єднання з Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" додаткової угоди № 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії № 1613169 від 05.05.2017, якою передбачена зміна в схемі електропостачання будинку шляхом переведення лічильника обліку комунальної енергії на загальнобудинковий лічильник з подальшим розрахунком по ньому. Керуючись абзацом 2 статті 11 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" загальні збори скасовують і визнають такою, що втратила чинність, додаткову угоду № 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії № 1613169 від 05.05.2017, укладеного Головою правління Козловим О. Г. від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" з Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго".

За наслідками проведення відповідних загальних зборів Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" на адресу відповідача був направлений відповідний лист №13 від 07.06.2018 про незгоду зі спірною додатковою угодою та з вимогою в 10-ти денний термін направити інспектора для розпломбування розрахункового засобу обліку з метою приведення обліку у відповідність із вимогами чинного законодавства, а саме в первісний стан, що існував до укладення цієї додаткової угоди, у відповідь на який відповідач листом №59-15/1127 від 23.06.2018 відмовив позивачу в задоволенні його вимог.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.07.2019 визнано недійсною додаткову угоду 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії від 05.05.2017 №1613169, укладену між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" та Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання позивачем відповідного обсягу повноважень голові правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" Козлову О. Г. на підписання додаткової угоди 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії від 05.05.2017 №1613169.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 30.07.2019 у справі №920/178/19 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 30.07.2019 у справі № 920/178/19 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували з урахуванням надання повноважень голові правління на укладання спірного правочину;

- відповідач знав та, за всіма обставинами, не міг не знати про наявність обмежень, встановлених статутом позивача, зокрема, оскільки спірний правочин містить посилання на такий статут, як на підставу вчинення головою правління юридично значимих дій із укладення додаткової угоди;

- докази, на які посилається відповідач в якості схвалення позивачем спірного правочини не містять жодних посилань на нього, а лише свідчать про отримання та сплату за активну електроенергію відповідно до договору №1613169, тобто за основним договором про постачання електричної енергії №1613169 від 05.05.2017;

- спірний правочин є таким, що не відповідає вимогам частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, а його зміст суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а тому є всі правові підстави для визнання такого правочину недійсним.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України;

- висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідач знав та за всіма обставинами не міг не знати про наявність обмежень у вчиненні головою правління юридично значимих дій із укладення додаткової угоди є помилковим та безпідставним;

- апеляційний господарський суд безпідставно послався на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2016 № 12856/20.2/7-16;

- суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України.

6. Доводи інших учасників справи

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Припис абзацу 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Згідно із приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування (стаття 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно із статтею 10 (Статутні органи об`єднання) Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 16 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Загальна справа" визначено повноваження голови правління, відповідно до яких, зокрема, голова правління діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління. Даний пункт відповідає положенням типового статуту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27 серпня 2003 року № 141.

Відповідно до пункту 5.4 Правил користування електричною енергією, в редакції чинній на момент вчинення спірного правочину, для укладання договору про постачання електричної енергії, заявник (споживач) повинен надати в тому числі копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також копію належним чином оформленої довіреності на право укладання договорів особі, яка уповноважена підписувати договори.

В листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2016 №12856/20.2/7-16, який носить рекомендаційний характер, зазначено, що враховуючи те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, зокрема, для управління використання спільного майна цього будинку, то Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, для укладання договору про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку, щодо якого раніше укладався договір про постачання електричної енергії з іншими споживачами, має надати постачальнику електричної енергії за врегульованим тарифом такі документи: заяву щодо укладання договору про постачання електричної енергії із зазначенням місцезнаходження та банківських реквізитів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; рішення установчих зборів про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про надання повноважень голові правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або інший уповноваженій особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на укладання договору про постачання електричної енергії з переліком адрес багатоквартирних будинків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірну додаткову угоду зі сторони позивача підписано головою правління Козловим О.Г., при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що голові правління було надано повноваження на укладання спірного правочину відповідно до вимог статуту позивача.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що відповідач знав та, за всіма обставинами, не міг не знати про наявність обмежень, встановлених статутом позивача, оскільки спірний договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 05.11.2019 у справі № 908/2604/18 ).

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 20.03.2019 у справі № 910/2822/16).

Суди попередніх інстанцій надавши оцінку доказам наданим відповідачем на підтвердження наступного схвалення спірної додаткової угоди, встановили, що дані докази не підтверджують вчинення самим позивачем дій, направлених на виконання спірного правочину, тобто докази наступного схвалення спірного правочину відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що додаткову угоду 1 від 10.05.2017 до договору про постачання електричної енергії від 05.05.2017 №1613169 укладено з порушенням вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що зміст спірної додаткової угоди суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати Типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірним правочином було змінено лічильник електроенергії на загальнобудинковий.

Відповідно до пункту 3.6 Правил користування електричною енергією, в редакції чинній на момент укладення спірної додаткової угоди, підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил.

Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком.

Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.7 Правил користування електричною енергією, в редакції чинній на момент укладення спірної додаткової угоди, місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з Правилами улаштування електроустановок та проектними рішеннями.

Пунктом 1.2 Правил улаштування електроустановок передбачено, що точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. У багатоквартирному будинку споживачі поділяються на дві групи, як зазначено вище, і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи.

Відповідно до пункту 3.6 Правил користування електричною енергією, в редакції чинній на момент укладення спірної додаткової угоди, підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

Отже, розрахунки використаної електричної енергії повинні проводитись з урахуванням даних кожного окремого лічильника.

Згідно із Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі зазначеними законодавчими актами не передбачена.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 № 220 передбачено, що електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 107,5 коп. за 1 кВт/год (без податку на додану вартість).

Отже, для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено вид електричної енергії (комунальна) та окремий тариф за яким здійснюється його оплата.

Окремим видом лічильників, які встановлені у будинку, є поетажні лічильники.

По кожному виду електроенергії в залежності від її використання (комунальна, аварійна, для населення) встановлено свій тариф (різні тарифікаційні групи).

Оскільки, згідно з Правилами користування електричною енергією дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абзац 2 пункту 3.6 Правил користування електричною енергією), то Об`єднання не повинно розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 № 1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 Правил користування електричною енергією четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електроенергії на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж та мереж електропередавальної організації у багатоквартирних будинках.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є формою управлінням будинком, отже, мешканці будинку, де створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

Отже, додаткова угода містить умову про сплату Об`єднанням всієї електричної енергії, яка обліковується загальнобудинковим лічильником, незважаючи на те, що в будинку є два споживача - Об`єднання та побутові споживачі, а, отже, є два способи нарахування та сплати (пільги, субсидії побутових споживачів).

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №920/422/17 та від 11.09.2018 у справі №920/208/17.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства і обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з їх висновком щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

10. Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" та залишає без змін постанову апеляційного господарського суду, судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго".

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 920/178/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець