Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.03.2021 року у справі №922/4091/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4091/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В - головуючий, Малашенкова Т. М., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представників:

позивача - Куца К. К.

відповідача - Лопатнікової А. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (головуючий суддя - Куксов В. В., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л. ) та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 (суддя Усатенко І. В. )

у справі №922/4091/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" АТ КБ "Приватбанк"

про стягнення 1510030,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2021 №29.3-02/1275 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з перебуванням суддів Кролевець О. А. та Губенко Н. М. у відпустці проведено повторний автоматизований розподілу судової справи №922/4091/19, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С. В. - головуючий, Малашенкова Т. М., Мамалуй О. О.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Приватне сільськогосподарське підприємство "Фацелія" (далі - ПСП "Фацелія") звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Харківське Головне Регіональне Управління "АТ КБ "Приватбанк" (далі - АТ КБ" Приватбанк", банк) про стягнення 1270000,00 грн, що були безпідставно списані з поточного рахунку позивача, відкритого в Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк", та пені в сумі 240030,00 грн за несвоєчасне повернення безпідставно списаних коштів.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовився повертати позивачу протиправно списані кошти з розрахункового рахунку останнього. Нормативно, вказані вимоги обґрунтовані посиланням на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пункти 8,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 №705 (далі - Положення №705). Також позивач покликався на те, що відповідачем не виконано вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" щодо зупинення операцій по протиправному списанню коштів з рахунку позивача, внаслідок чого позивач вважав, що йому завдано майнової шкоди на суму списаних коштів відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, посилаючись на Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22), позивач вказував, що банк має сплатити пеню за неповернення безпідставно списаних коштів.

1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що:

-ПСП "Фацелія" не було забезпечено належним чином безпеки системи доступу третіх осіб до системи дистанційного обслуговування клієнта;

-відповідач не мав можливості встановити факт видачі розпоряджень про здійснення спірних операцій за рахунком позивача неуповноваженими особами, а тому АТ КБ" Приватбанк" не може нести відповідальність за наслідки виконання доручень, виданих неуповноваженою особою, за відсутності вини банку;

-позивачем не надано належних та допустимих доказів недотримання банком норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.До матеріалів справи долучено анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, подану ПСП "Фацелія" до АТ КБ" Приватбанк", з проханням відкрити, в тому числі, поточний рахунок № НОМЕР_1. Особою з правом фінансового підпису вказано ОСОБА_1 (генеральний директор), який має право розпоряджатись рахунками. Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 Структура засновників/учасників/акціонерів: 100% - ОСОБА_1.

Уповноважені особи - відсутні. Обороти, які плануються /очікуються в першому кварталі після відкриття рахунку - 500000,00 грн. Фінансові операції з готівкою, які плануються/очікуються в першому кварталі після відкриття рахунку: сума списань - 450000,00 грн, сума зарахувань - 550000,00 грн. Основні контрагенти відсутні. Характеристики джерел надходження коштів - господарська діяльність, фінансова допомога. Мета встановлення ділових відносин з банком (якими послугами плануєте користуватись): депозити, кредитування, розрахунково-касове обслуговування, система "клієнт-банк", документарні операції, зарплатні проекти.

Послуги банку, що планується використовувати, і відповідальні особи - рахунок та розрахунки з партнерами в національній валюті, ОСОБА_1

2.2. ОСОБА_1 цією анкетою-заявою відповідно до статті 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ "КБ " Приватбанк", які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank. ua, та які разом з пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Також вказана особа підтвердила, що в разі використання ним електронного підпису або іншого аналогу власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви, такий підпис прирівнюється до його власноручного підпису. Анкету-заяву складено та підписано клієнтом та банком
05.09.2018.

2.3.Згідно з довідкою про відкриття рахунку, виданої відповідачем 07.09.2018 №180907SU14381002 клієнту ПСП "Фацелія" відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті - українська гривня, дата відкриття 06.09.2018.

2.4.03.12.2018 на рахунок ПСП "Фацелія" № НОМЕР_2, відкритий у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль", були зараховані кошти у сумі 1250000,00 грн та в той же день зазначені кошти були перераховані на рахунок позивача № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк". Після виконання переказу на рахунку позивача № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк" обліковувалось 1270000,00 грн.

2.5.03.12.2018 кошти у сумі 1270000,00 грн о 12:26 та о 16:29 були перераховані на рахунки третіх осіб, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №97 від 03.12.2018 на суму 132765,00 грн, отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором №13/436 від 03.12.2018; №100 від 03.12.2018 на суму 114494,00 грн, отримувач: ТОВ "Протекпро ", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором №28/436 від 03.12.2018; №96 від
03.12.2018 на суму 131981,00 грн, отримувач: ТОВ "Молікс", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари згідно з накладною №025-7/48 від
03.12.2018; №98 від 03.12.2018 на суму 97368,00 грн, отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором №15/436 від 03.12.2018; №95 від 03.12.2018 на суму 127376,00 грн, отримувач: ТОВ "Молікс ", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з накладною №024-7/48 від 03.12.2018; №94 від 03.12.2018 на суму 140643,00 грн, отримувач: ТОВ "Молікс ", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з накладною №023-7/48 від 03.12.2018; №91 від
03.12.2018 на суму 138547,00 грн, отримувач: ТОВ "Гарвісмін", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором №253/12 від
03.12.2018; №93 від 03.12.2018 на суму 134864,00 грн, отримувач: ТОВ "Гарвісмін ", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором №255/12 від 03.12.2018; №99 від 03.12.2018 на суму 125373,00
грн, отримувач: ТОВ "Протекпро ", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором №23/436 від 03.12.2018; №92 від
03.12.2018 на суму 126589,00 грн, отримувач: ТОВ "Гарвісмін", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором №254/12 від
03.12.2018.

2.6.10.12.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо несанкціонованого списання грошових коштів з розрахункового рахунку, відкритого в АТ КБ "Приватбанк". В заяві було повідомлено банк про несанкціоноване переведення коштів позивача на рахунки невідомих третіх осіб, а саме те, що 03.12.2018 бухгалтер Шляпкіна Н. Г на своєму робочому комп'ютері з метою проведення необхідних господарських операцій зайшла до системи "клієнт-банк" у АТ "Райффайзен Банк Аваль ", в якому відкрито один із рахунків ПСП "Фацелія" № НОМЕР_2. В 10:24 нею була роздрукована банківська виписка з рахунку і продовжена подальша робота. Приблизно о 11:40 екран комп'ютера погас, однак, при цьому з'явився напис, про те, що комп'ютер перезавантажується і його не треба вимикати. В подальшому через незначний проміжок часу Шляпкіна Н. Г. вимкнула комп'ютер із мережі через те, що він так і не перезавантажився. В цей же день в вечірній час Шляпкіна Н. Г. зробила спробу включити комп'ютер, це їй вдалось, однак працювати на комп'ютері вона не змогла, оскільки, комп'ютер був заражений вірусом - робочий стіл став чорний, і зникли деякі програми. 04.12.2018 майстер підтвердив, що комп'ютер заражений вірусом, бухгалтер не змогла зайти до системи "клієнт-банк" у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль", вибилась помилка, оскільки програма вже відкрита. 05.12.2018 бухгалтер з допомогою оператора ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" встановила іншу програму "клієнт-банк", створила новий ключ. Після входу в програму "клієнт-банк" 06.12.2018 було виявлено перерахування коштів у сумі 1250000,00 грн з рахунку позивача у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рахунок позивача у АТ КБ "Приватбанк" як перерозподіл власних коштів, а в подальшому 8 платіжними дорученнями кошти були перераховані на рахунку третіх осіб, з якими у позивача відсутні будь-які правовідносини.

Позивач вважає, що безпідставне списання коштів могло статись з вини працівників банку, що відповідають за безпеку проведення грошових операцій, крім того, працівники банку мали доступ до логіну та паролю позивача. ПСП "Фацелія" просило сприяти у поверненні коштів, провести службову перевірку для встановлення осіб у банку, причетних до вказаного випадку.

2.7.08.01.2019 відповідач надав відповідь позивачу №20.1.0.0.0/7-181210/760, в якій зазначив, що в результаті проведеного розслідування встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Проте аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами, показав, що клієнтом були порушені умови і правила надання банківських послуг, а саме використання системи дистанційного банківського обслуговування "приват24" та правил дистанційного управління рахунком, в зв'язку з чим кошти не можуть бути повернуті банком.

2.8.Позивач звернувся до правоохоронних органів, дані про вчинений злочин були внесенні до Єдиного реєстру судових розслідувань: 11.12.2018 за №1201822036000537 та 13.12.2018 за №12018220360000541 щодо крадіжки грошових коштів ПСП "Фацелія" 03.12.2018 у сумі 1270000,00 грн, шляхом переведення грошових коштів з рахунку підприємства у АТ КБ "Приватбанк" на невідомі фірми.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021, у справі №922/4091/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2.Мотивуючи свої рішення, попередні судові інстанції зазначили, що не вбачають наявність обставин, з якими законодавство пов'язує право банку не виконувати розпорядження клієнта на переказ коштів, у тому випадку коли платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Крім того, суди зазначили, що комп'ютер позивача, з якого проводиться формування електронних платіжних документів, був заражений вірусом, що є безпосередньою загрозою безпеки банківських переказів. Оцінюючи доводи позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди, суди зазначили, що правовідносини які виникли між сторонами не є деліктними, а носять договірний характер, а отже вина відповідача має доводитись саме позивачем, а не відповідачем. У зв'язку із вказаними висновками, суди, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача та порушення його працівниками вимог законодавства, в тому числі і норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", при виконанні переказів на підставі сформованих платіжних доручень, відмовили в задоволенні позову. Суди також зазначили, що Положення №705 передбачає відновлення коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, проте предметом спору є стягнення з відповідача коштів, списаних з рахунку позивача, а не відновлення коштів на рахунку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ПСП "Фацелія" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №922/4091/19, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.2.ПСП "Фацелія" у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначаючи, що:

- при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від
13.05.2015 у справі №6-71цс15 стосовно застосування статті 1073 ЦК України та статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 2, 10, 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалігазії (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

4.3.АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило закрити касаційне провадження у справі №922/4091/19 за касаційною скаргою ПСП "Фацелія" з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач вважає, що правовідносини у справі №922/4091/19 та справі №6-71цс15 не є подібними, а також вказує про відсутність вини банку у несанкціонованому списанні коштів, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

5.2.Частиною 1 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

5.3.Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

5.4. Відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

5.5. Пунктами 1.24 та 1.32 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" визначено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

5.6.Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

5.7.Пунктами 8,9 розділу VI Положення №705 встановлено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

5.8.Аналіз змісту наведених вище правових норм свідчить про те, що у разі встановлення факту неналежного переказу грошових коштів з банківського рахунку банк зобов'язаний повернути клієнту відповідну суму, тоді як виключення із вказаного правила можливе лише за умови встановлення обставин, які підтверджують, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Подібна правова позиція щодо застосування статті 1073 ЦК України, пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" та пунктів 6.7,6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 №223 (далі - Положення №233) була викладена у постанові Верховного Суду України від
13.05.2015 у справі №6-71цс15. Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що Положення №233 втратило чинність на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, однак зазначає, що пункт 9 розділу VI Положення №705 аналогічно регулює вказані відносини щодо покладення відповідальності за неналежний переказ на користувача виключно у разі доведення його вини у сприянні втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, у зв'язку з чим, з огляду на предмет спору, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм, вказана правова позиція підлягала врахуванню попередніми судовими інстанціями при вирішення цього спору.

5.9.Втім, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з посиланням на недоведеність позивачем вини банку у неналежному переказі коштів, суди не врахували зазначеної правової позиції, а також те, що позовні вимоги були обґрунтовані посиланням не тільки на статтю 1166 ЦК України, а й на норми пунктів 8,9 розділу VI Положення №705, за змістом яких не вимагається встановлення винних дій банку у неналежному переказі грошових коштів як передумови для повернення відповідних грошових сум клієнту, а виконання вказаних дій ставиться в залежність від встановлення факту неналежного переказу та встановлення відсутності вини клієнта у сприянні втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

5.10.Суди попередніх інстанцій під час вирішення спору встановили факт неналежного переказу грошових коштів з рахунку позивача, тоді як обставини наявності/відсутності вини останнього у сприянні втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, залишились без належної правової оцінки. Так, суди не дослідили зміст листа №20.1.0.0.0/7-181210/760 від 08.01.2019, в якому відповідач, надаючи відповідь позивачу, зазначив, що в результаті проведеного розслідування встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження, проте аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами, показав, що клієнтом були порушені умови і правила надання банківських послуг, а саме використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24" та правил дистанційного управління рахунком, в зв'язку з чим кошти не можуть бути повернуті банком, на предмет того, які саме умови і правила надання банківських послуг були порушені позивачем. Крім того, судом першої інстанції не розглянуто і клопотання позивача про витребування у відповідача матеріалів службового розслідування, проведеного за фактом незаконного списання грошових коштів з поточного рахунку позивача (т.1 а. с.43-44).

5.11.Висновки судів про те, що предметом цього спору є стягнення з відповідача коштів, списаних з рахунку позивача, а не відновлення коштів на рахунку як визначено у пунктах 8,9 розділу VI Положення №705, не можуть свідчити про безпідставність позову, адже зміст як дій щодо відновлення коштів, так і дій щодо їх стягнення, спрямований на відновлення прав клієнта на спірну суму та полягає у набутті спірного блага позивачем у разі задоволення позову, що є належним та ефективним способом захисту у таких правовідносинах.

5.12.Посилання судів попередніх інстанцій на те, що комп'ютер позивача, з якого проводиться формування електронних платіжних документів, був заражений вірусом, як на підставу для відмови в позові, колегія суддів вважає передчасним доводом на підтвердження вини позивача у сприянні списанню коштів з його рахунку, оскільки такі висновки зроблені без зазначення конкретних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, що вірус, яким був уражений комп'ютер позивача, становив безпеку банківській системі відповідача або, що внаслідок ураження цим вірусом інформація, за допомогою якої відбувається дистанційний доступ до банківського рахунку клієнта, вибула до третіх осіб. При цьому тягар доказування таких обставин покладається саме на відповідача.

5.13.Отже, поза увагою судів залишились обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення цього спору.

5.14.Поряд з цим колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про те, що Закон України "Про запобігання та протидію легалігазії (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" застосовується до правовідносин щодо боротьби з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та не застосовується до правовідносин у цій справі. Верховний Суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутній причинно-наслідковий зв'язок між виконанням банком покладених на нього прав та обов'язків щодо фінансового моніторингу операцій та неналежним переказом коштів.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Не здійснивши дослідження та оцінки доказів у справі щодо наявності вини позивача у сприянні втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування наведених норм ГПК України.

Касаційна ж інстанція в силу положення ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Поряд з тим згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 3 статті 310 ГПК України.

6.3.З урахуванням того, що наведена позивачем підстава касаційного оскарження визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України знайшла підтвердження, а також, що суди не дослідили наявні у справі докази, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, здійснити оцінку доказів та встановити обставини, які зазначені в даній постанові, оцінити також пов'язані з цим доводи (аргументи) сторін та, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, прийняти законне і обґрунтоване рішення зі справи. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №922/4091/19 у справі №922/4091/19 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №922/4091/19 скасувати.

3. Справу №922/4091/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді Т. М. Малашенкова

О. О. Мамалуй