Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №916/537/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/537/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І.В., Малашенкової Т. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Широківського ліцею Скадовської міської ради

про стягнення 77 767,67 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» (далі - ТОВ «Нафтогаз трейдинг», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Широківського ліцею Скадовської міської ради (далі - Ліцей, відповідач) 77 767,67 грн заборгованості, з яких: 14 531,98 грн - основна заборгованість, 28 676,07 грн - пеня; 5 384,11 грн - 3% річних, 29 175,51 - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу щодо оплати поставленого позивачем природного газу у грудні 2021, лютому-березні 2022.

2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 15.04.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, позов задовольнив частково; стягнув з Ліцею на користь ТОВ «Нафтогаз трейдинг» 14 531,98 грн основного боргу, 2 676,07 грн пені, 5 384,11 грн 3% річних, 29 175,51 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовив.

2.2. Не погодившись із рішенням суду у цій справі, Скадовська окружна прокуратура (далі - прокуратура), як особа, яка не брала участі в розгляді справи, звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Ліцею на користь ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» боргу в сумі 14 079,90 грн, 3% річних у розмірі 510,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 191,79 грн. У решті рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/537/24 просить залишити без змін. Також прокуратура просить залучити Скадовську міську військову адміністрацію Скадовського району Херсонської області (далі - військова адміністрація) до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

2.2.1. На обґрунтування доводів апеляційної скарги Скадовська окружна прокуратура зазначила, що в цьому випадку порушення інтересів держави полягає у створенні загрози необґрунтованого стягнення коштів з місцевого бюджету, що, у свою чергу, підриває засади бюджетного процесу щодо цільового використання коштів місцевого бюджету та призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури.

2.2.2. На переконання апелянта, внаслідок ухвалення оскаржуваного судового рішення фактично за рахунок коштів місцевого бюджету стягнуто грошові кошти з Ліцею, який є неприбутковою організацією, а джерелом фінансування його закупівель є місцевий бюджет. Грошові кошти стягнуто за період постачання під час тимчасової окупації території Скадовської міської територіальної громади Скадовського району Херсонської області, що свідчить про нераціональне та неефективне витрачання бюджетних коштів та створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері, враховуючи, що в умовах воєнного стану в першу чергу здійснюються значні видатки бюджету на сферу безпеки та оборони країни.

2.2.3. Отже, як вважає прокуратура, саме економічні та фінансові інтереси військової адміністрації як розпорядника місцевого бюджету та органу управління установами освіти щодо недопущення надмірного витрачання коштів місцевого бюджету порушені внаслідок задоволення позовної заяви за результатами розгляду справи №916/537/24.

2.2.4. Враховуючи викладене, прокуратура вважає, що військова адміністрація є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у зазначених правовідносинах. Проте суд першої інстанції не дослідив зазначене під час розгляду справи.

2.2.5. Стягнення коштів із навчального закладу, який фінансується з місцевого бюджету та діяльність якого була унеможливлена у зв`язку з тимчасовою окупацією території Скадовської міської територіальної громади Скадовського району Херсонської області, оскільки робота закладу переведена в дистанційну форму, може безпосередньо вплинути на права та обов`язки військової адміністрації, оскільки саме цей орган має забезпечити додаткове виділення коштів на погашення спірної заборгованості.

2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.02.2025 поновив Скадовській окружній прокуратурі пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024, відкрив апеляційне провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Стислий виклад оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3.1. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2025 (колегія суддів: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.) у цій справі закрив апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Скадовської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 у справі №916/537/24 про закриття апеляційного провадження та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

5.1.2. Прокурор вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 18.04.2025 апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статей 129 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 4 53 55 86 254 ГПК України. Неналежно дослідив наведені прокурором підстави для представництва інтересів держави в особі військової адміністрації, не перевірив доводи прокурора щодо порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, не з`ясував обставини щодо вирішення оскаржуваним рішенням питання, що стосується прав, інтересів та (або) обов`язків військової адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та безпідставно закрив апеляційне провадження без розгляду справи по суті.

5.1.3. Прокурор зазначає, що засновником Ліцею є Скадовська міська рада, яка фінансує його діяльність, інтереси територіальної громади, як складової державного інтересу, пов`язані з ефективним використанням бюджетних коштів. У цій справі саме військова адміністрація уповноважена представляти інтереси громади та держави. Стягнення коштів із неприбуткового навчального закладу, фінансування якого здійснюється з місцевого бюджету, безпосередньо впливає на її економічні інтереси, оскільки саме адміністрація виділяє кошти на погашення боргу за рішенням суду. Отже, спір безпосередньо стосується інтересів територіальної громади, що становлять частину державного інтересу, які і має представляти військова адміністрація.

5.2. Доводи інших учасників справи

5.2.1. Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача до Суду не надходили.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скадовської окружної прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України з точки зору доводів касаційної скарги.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

7.5. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.6. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.7. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

7.8. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23.

7.9. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

7.10. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

7.11. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

7.12. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21.

7.13. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

7.14. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі чи подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави в особі органу, не залученого до участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника чи відповідного органу і які конкретно.

7.15. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).

7.16. У цій справі апеляційну скаргу подано прокурором, оскільки, на його думку, рішення місцевого господарського суду безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації, як розпорядника місцевого бюджету й органу управління освіти, а задоволення позову призвело до необґрунтованих витрат з місцевого бюджету.

7.17. Так, статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

7.18. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків Скадовської міської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області в інтересах якої звернувся прокурор, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки військової адміністрації, оскільки предметом цього позову була вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу від 25.11.2021 №20-1209/21-БО-Т;

- договір укладений між двома самостійними суб`єктами господарювання, а саме ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Ліцеєм (споживач);

- згідно з умовами договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах договору;

- природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору);

- у відповідності до пункту 1.3 статуту Ліцею, останній є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер і відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України, має самостійний відокремлений баланс;

- заклад освіти самостійно приймає рішення і здійснює діяльність у межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України та Статутом (пункт 1.9 статуту відповідача).

7.19. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається таке.

7.19.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку відповідач виступає у спірних правовідносинах, як самостійна юридична особа, яка наділена певними правами та обов`язками.

7.19.2. Апеляційний суд наголосив на тому, що наявні матеріли справи не містять, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірні договірні відносини будь-яким чином стосуються та/або можуть стосуватися військової адміністрації, зокрема, але не виключно, що саме цей суб`єкт використовував газ, який постачався за договором та здійснював розрахунки за спожитий газ або будь-яким іншим чином приймав участь у названих договірних відносинах. Тобто у цьому випадку позовні вимоги були спрямовані саме до Ліцею, як учасника договору (споживача), який є окремою юридичною особою та може самостійно набувати відповідних права та обов`язків.

7.19.3. Оскаржуваним рішенням не вирішувалося жодних питань про права, обов`язки та інтереси особисто військової адміністрації, оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції у цій справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Самим скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов`язки та про які саме, тобто чи повинен апелянт виконати будь-які зобов`язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.

7.19.4. Колегія суддів апеляційної інстанції відхилила посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов`язки військової адміністрації, оскільки такі посилання не можуть бути підставою для перегляду справи.

7.19.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку оскаржуване рішення суду першої інстанції, жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки військової адміністрації, і під час вирішення цього спору питання щодо її прав та обов`язків судом не вирішувалось. Ані мотивувальна, ані резолютивні частини оскаржуваного рішення не містять жодних висновків суду про права/інтереси та обов`язки цієї особи. Також ані апелянтом, ані військовою адміністрацією не надано, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона є учасником саме спірних правовідносин, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.

7.19.6. Крім того, апеляційний суд відхилив посилання прокуратури на те, що Ліцей, як бюджетна установа, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, немає власних коштів, а розпорядником коштів місцевого бюджету та коштів виділених з державного бюджету є Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області.

7.19.7. Апеляційний суд зауважив, що пунктом 7.3 статуту Ліцею визначено й інші, окрім місцевого бюджету, джерела фінансування закладу освіти, зокрема доходи від надання платних освітніх та інших послуг, благодійна допомога, гранти, кошти від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела фінансування, не заборонені законодавством. При цьому, за умовами пункту 7.2 статуту Ліцею фінансова автономія закладу освіти в частині використання бюджетних коштів передбачає самостійне здійснення витрат в межах затвердженого кошторису обсягів, зокрема, на укладення відповідно до законодавства цивільно-правових угод (господарських договорів) для забезпечення діяльності закладу освіти. Отже, відповідач, як окрема юридична особа, фінансується не лише за рахунок бюджетних коштів, а також має власну автономію на укладення господарських договорів, зокрема, як у спірному випадку на постачання природного газу.

7.19.8. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження по справі №916/537/24 за апеляційною скаргою Скадовської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 слід закрити на підставі пункту третього частини першої статті 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов`язки військової адміністрації, тобто особи в інтересах якої заявлені відповідні вимоги, не вирішувалося.

7.20. Суд апеляційної інстанції, врахувавши усталені правові позиції щодо обов`язку з доведення особою, яка не брала участі у справі, обґрунтованості підстав для апеляційного перегляду (див. пункти 7.8- 7.12, 7.14 цієї постанови), правильно застосував положення статті 264 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність скаржником відповідності критеріям, визначеним у статтях 17, 254 цього Кодексу.

7.21. У межах перевірки доводів касаційної скарги Суд зазначає, що посилання прокурора на порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими та не спростовують встановленого апеляційним судом факту, що оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації.

7.22. Наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», не звільняє його від обов`язку довести, що конкретне судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов`язків тієї особи, в інтересах якої подано скаргу, як того вимагає частина третя статті 264 ГПК України.

7.22.1. При цьому Суд, у контексті доводів касаційної скарги, наведених у пункті 5.1.2 цієї постанови, зазначає, що у постановах Верховного Суду від 02.05.2025 у справі №903/417/24, від 02.04.2025 у справі №910/11496/23 та від 14.11.2024 у справі №916/4944/23 був застосований саме такий підхід до доведення прокуратурою відповідних підстав.

7.23. Аргументи прокурора про те, що Ліцей фінансується з бюджету, а тому спір впливає на інтереси громади та держави не доводять прямого чи опосередкованого впливу судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації. Участь у розподілі бюджетних коштів сама по собі не свідчить про наявність процесуального чи матеріального інтересу у конкретному судовому спорі. Крім того, як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, військова адміністрація не є стороною спірного договору й не брала участі у відповідних правовідносинах, а в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які висновки щодо її правового статусу чи обов`язків, а прокурор не навів іншого.

7.24. Отже, прокурор не довів ані участі військової адміністрації у спірних правовідносинах, ані впливу рішення суду на її права, інтереси та (або) обов`язки, що підтверджує правомірність закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7.25. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що підстави касаційного оскарження, наведені прокурором у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

7.26. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.27. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 у справі №916/537/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова