Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №910/967/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/967/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників : ФОП Шутка О.В. - адвоката Єрьоменко В.В., Державної казначейської служби України -Карпенко Н.В., Іонової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шутка Олександра Володимировича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017

та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017

у справі № 910/967/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Шутка Олександра Володимировича

до Державної казначейської служби України

про стягнення 3 413 258, 32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 ФОП Шутко О.В. звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України 3 413 258,32 грн. на відшкодування завданих йому збитків.

Позов мотивовано тим, що за рішенням суду від 10.11.2011 у справі № 6/152, яке набрало законної сили, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва повернути позивачу 123 зі 138 хутряних виробів, у зв'язку із протиправністю дій щодо вилучення вказаного майна, а у зв"язку з неможливістю виконання цього судового рішення в натурі, внаслідок втрати зазначеного майна, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 6/152 змінено спосіб виконання зазначеного судового рішення та стягнуто з ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь ФОП Шутка О.В. 1 150 058,40 грн. вартості 123 хутряних виробів. Враховуючи зазначене та те, що ці кошти позивачу не сплачені, а за висновком експертного дослідження від 28.12.2016 загальна оціночна вартість 123 хутряних виробів станом на 30.11.2016 становить 3 413 258,32 грн., з урахуванням індексу споживчих цін за спірний період, тому позивач просить в стягнути з відповідача саме спірну суму коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2017 у справі № 910/967/17 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 910/967/17 рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2017 залишено без змін.

Не погоджуюсь з прийнятими судовими рішеннями про відмову в позові щодо стягнення з відповідача 3 413 258,32 грн. скаржник посилається на порушення судами обох інстанцій вимог ст. 1192 ЦК України, якою визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, зокрема розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, таким чином судами не було враховано, що на час подання даного позову розмір збитків збільшився, так як збільшилась вартість майна, яке було вилучене протиправно.

У відзиві Державна казначейська служба України просить оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи , обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволені позову про стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми коштів, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що заявлені позовні вимоги до Державної казначейської служби України є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця - серія НОМЕР_1, виданого 07.04.2008 державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Штко О.В., позивач у даній справі, здійснював підприємницьку діяльність у вигляді торгівлі хутряними виробами на ринку "Петрівка", по вул. Вербовій,23 у м.Києві.

15.06.2006 службовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва було проведено огляд вказаного вище місця та вилучено у позивача 138 хутряних виробів, які там зберігались.

Згідно із ст. 35 ГПК України, чинній на час розгляду справи, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі № 6/152, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва повернути позивачу 123 зі 138 хутряних виробів, у зв'язку із протиправністю дій щодо вилучення вказаного майна.

Оскільки, виконання Господарського суду м. Києва від 10.11.2011 у справі №6/152 виявилося неможливим внаслідок втрати зазначеного майна після його вилучення у позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 6/152 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 - стягнуто з ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь позивача 1 150 058,40 грн. вартості 123 хутряних виробів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України містять спеціальні норми і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Разом з тим, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій , виконавчий лист Господарського суду м. Києва від 02.06.2016 у справі № 6/152 про стягнення з ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ФОП Шутка О.В. коштів у сумі 1150058,40 грн. виконаний управлінням Казначейства у повному обсязі, а саме, здійснене безспірне списання коштів 27.05.2016 у сумі 96568,54 грн. та 31.05.2016 у сумі 1053489,86 грн. , що підтверджується належними доказами і не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні Касаційного господарського суду.

Відтак, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ФОП Шутко О.В. реалізував своє право на відшкодування шкоди.

Крім того, відповідач у даній справі - Державне Казначейство України, є юридичною особою - центральним органом виконавчої і згідно ст. 96 ЦК України несе відповідальність лише за виконання своїх зобов"язань та не несе відповідальності за зобов"язаннями інших юридичних та фізичних осіб. Державне Казначейство України не є розпорядником коштів Державного бюджету України , а забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, в установленому Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 порядку, проте є окремим учасником цивільних відносин, згідно ст.2 ЦК України, та не несе відповідальності за дії органів державної влади або держави.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач у справі - Державне Казначейство України , жодних прав та інтересів позивача не порушував, не був стороною у правовідносинах з останнім та не завдав позивачу жодної шкоди.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для відшкодування збитків на спірну суму позивачу за недоведеності заявлених позовних вимог.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/967/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шутка Олександра Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/967/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.