Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №918/469/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/469/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

боржник - Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Фрост",

представник боржника - не з'явився,

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк",

представник кредитора - не з'явився,

ліквідатор - Сокотун В.А. - не з'явився,

за участю прокурора - Кравчук О.А. (посвідчення № 043796 від 01.08.2016)

розглянувши касаційну скаргу

Заступника прокурора Рівненської області

на ухвалу господарського суду Рівненської області

від 07.11.2017

у складі суддя Політика Н.А.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 24.01.2018

у складі колегії суддів: Юрчук М.І. (головуючий), Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.

у справі за заявою (позовом) в межах справи про банкрутство

Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненської області,

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Фрост",

про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди,

за заявою

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк",

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Фрост"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 у справі №9181/469/16, зокрема, Приватне підприємство виробничо-комерційну фірму "Фрост" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сокотуна В.А.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури про банкрутство боржника було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України за № 38189 від 07.12.2016.

У вересні 2017 заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненської області звернувся до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 303506,08грн. Мотивуючи це тим, що відповідач під час проведення будівельних робіт з реконструкції приміщення допустив порушення зобов'язання, визначеного вказаним Законом України та не уклав договір про пайову участь із селищною радою і відповідно, в подальшому, не сплатив кошти пайової участі, які призвели до збитків у вигляді неодержаного доходу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №918/469/16, відмовлено у задоволенні заяви (позовної заяви) Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненської області до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 303 506,08грн.

Судові рішення мотивовані необґрунтованістю заявлених прокурором позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки укладання договору у даному випадку не є обов'язком відповідача, а відтак відмова останнього від підписання договору пайової участі після завершення відповідного будівництва не суперечить нормам чинного законодавства. Також суди дійшли висновку, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Поряд з цим, суди вказали на те, що згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. В даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених прокурором збитків.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.11.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 918/469/16, Заступник прокурора Рівненської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та неврахування вимог ст.ст. 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо належної оцінки наявних у справі доказів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/469/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 02.04.2018 прийнято справу № 918/469/16 господарського суду Рівненської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 918/469/16 господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою Заступника прокурора Рівненської області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 24.05.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.05.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючи заперечував проти її задоволення зазначаючи при цьому, що підприємством боржника не здійснювалось будівництво об'єкта нерухомості, а проводилась реконструкція приміщення.

В судове засідання 24.05.2018 з'явився прокурор та надав пояснення у справі. Інші учасники справи своїх представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення прокурора, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.09.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта "Реконструкція частини приміщення виробничого корпусу під цех з виготовлення поліетиленових виробів" до експлуатації № РВ 142152780989.

Предметом даного спору, є вимога прокурора про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), які виникли внаслідок не укладання відповідачем договору про пайову участь з селищною радою.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Отже, підприємство-банкрут знаходиться в особливому правовому стані.

Постановою господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 у справі №9181/469/16, зокрема, Приватне підприємство виробничо-комерційну фірму "Фрост" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сокотуна В.А.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що про необхідність укладення договору про пайову участь Гощанська селищна рада звернулась з листом № 02-29/1359 до директора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" лише 19.07.2017, тобто після визнання відповідача банкрутом, що в даному випадку свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо висновків господарських судів попередніх інстанцій, що між Гощанською селищною радою та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Фрост" договір про пайову участь не укладався, і у позивача відсутні підстави вимагати укладення такого договору, оскільки об'єкт будівництва введений в експлуатацію, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що визначений ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 922/753/16, від 22.03.2017 у справі № 908/312/16, від 25.05.2017 у справі № 922/387/16.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що хоча місцевим та апеляційним господарськими судами вищенаведеного враховано не було, однак, це не вплинуло на правильність рішення про відмову у задоволенні даної позовної заяви.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської області та залишення ухвали господарського суду Рівненської області від 07.11.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №918/469/16 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №918/469/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков