ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця Савел'євої Зої Петрівни

на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2019 (суддя Яремчук Ю. О.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 (Розізнана І. В. - головуючий, судді Грязнов В. В., Мельник О. В. ) у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Савел'євої Зої Петрівни

до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.26.12.2018 фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Савел'єва Зоя Петрівна звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр" (далі - ПрАТ "Ямпільський кар'єр" про усунення перешкод у користуванні ФОП Савел'євою З. П. земельною ділянкою площею 1,2965 га, кадастровий номер 0525610100030010001, шляхом зобов'язання ПрАТ "Ямпільський кар'єр" звільнити зазначену земельну ділянку та майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2019 у справі № 902/844/18 у задоволенні позову відмовлено.

3.15.04.2019 від представника ПрАТ "Ямпільський кар'єр" - адвоката Мунтяна Євгена Володимировича надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.04.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 заяву задоволено. Стягнуто з ФОП Савел'євої З. П. на користь ПрАТ "Ямпільський кар'єр" грошові кошти у сумі 15 600,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу.

5. Судові рішення аргументовано тим, що договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 № 01-210119, акт виконаних робіт від 10.04.2019 з описом виконаних робіт і платіжне доручення від 12.04.2019 № 266 є достатніми доказами, що підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу.

6. Крім того, відхиляючи доводи ФОП Савел'євої З. П. щодо ненадсилання їй копій зазначених документів, суд апеляційної інстанції зазначив, що у статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено такої обов'язкової процесуальної дії як надсилання учасникам справи відповідних документів на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Такі докази подаються суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, що, відповідно, зробив представник відповідача. Ці документи не є доказами у справі, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення спору.

7. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.04.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 902/844/18, ФОП Савел'єва З. П. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ "Ямпільський кар'єр" у стягненні витрат на професійну допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу, помилково прийняли до уваги докази, наданими відповідачем із порушенням норм процесуального законодавства. Зокрема, відповідно до статті 80 ГПК України суд не бере до уваги докази, стосовно яких не підтверджено факт надсилання їх копій іншим учасникам справи. Однак у матеріалах справи немає підтвердження направлення позивачеві копій документів, якими відповідач обґрунтовує заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10.15.04.2019 від представника ПрАТ "Ямпільський кар'єр" - адвоката Мунтяна Є.

В. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. У заяві зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач зробив заяву у порядку частини 8 статті 129 ГПК України про те, що протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення суду будуть подані докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв'язку із розглядом справи.

11. До заяви додано докази витрат відповідача, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 21.01.2019 № 01-210119, укладеного між Адвокатським бюро "Євгена Мунтяна" в особі керуючого Мунтяна Є. В. і ПрАТ "Ямпільський кар'єр".

12. Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець зобов'язався надати Клієнту послуги по наданню правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань та по представництву інтересів Клієнта в судах, а також в інших установах всіх форм власності, з приводу вирішення спірних питань за участю клієнта.

13. У пункті 2.1 договору сторони погодили, що виконання цього договору клієнт доручає особисто керуючому Адвокатського бюро "Євгена Мунтяна" - адвокату Мунтяну Є. В.

14. Між сторонами підписано акт виконаних робіт від 10.04.2019, яким засвідчено факт прийняття замовником від виконавця визначених у договорі послуг загальною вартістю 15 600,00 грн.

15. На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок адвокатського бюро "Євгена Мунтяна" 27 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від
12.04.2019 № 266.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

17. Відповідно до статті 123 ГПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

18. За змістом статті 123 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

19. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

20. Аналіз наведених норм статті 126, а також статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

21. Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

22. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 ГПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

23. Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

24. Колегія суддів зазначає, що зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від
17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

25. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від
12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від
02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

26. Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

27. Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

28. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

29. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

30. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

31. У розумінні положень частина 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

32. Задовольняючи заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій взяли до уваги договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 № 01-210119, акт виконаних робіт від 10.04.2019 з описом виконаних робіт і платіжне доручення від 12.04.2019 № 266 як докази, що підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу.

33. Водночас, як зазначив скаржник, докази, що підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу, разом із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокат Мунтян Є. В. надіслав лише до Господарського суду Вінницької області.

34. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частин 1, 2, 3 статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

35. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

36. Аналіз положень статей 126, 127, 128, 129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

37. Відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

38. Висновок апеляційного господарського суду про те, що документи на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу мають подаватися лише до суду, оскільки вони не є доказами у справі, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення спору є помилковим. Як уже зазначалося вище, склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18).

39. За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

40. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

43. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі частково підтвердилися, тому додаткове рішення та постанову у справі необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суду першої інстанції слід всебічно, повно та об'єктивно дослідити факт направлення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачеві та розглянути заяву про стягнення таких витрат відповідно до вимог чинного законодавства.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Савел'євої Зої Петрівни задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 22.04.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 902/844/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ