Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №908/5205/14
Ухвала КГС ВП від 04.11.2020 року у справі №908/5205/14
Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №908/5205/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 908/5205/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (судді:

Пушай В. І. - головуючий, Барбашова С. В., Попков Д. О.)

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 (суддя Паляниця Ю. О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (якого замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" (що змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"), якого у подальшому замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тілмарк")

до Державного підприємства "Донецька залізниця" (якого замінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" на підставі ухвали суду від 15.07.2020)

про стягнення 12 510 947 доларів США заборгованості за кредитом, 1009116,41
доларів США заборгованості за процентами, 91 746,94 доларів США поточної суми заборгованості за процентами, 75 021,17 доларів США пені за простроченими процентами,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця

1.1.02.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", Стягувач) до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ №02/04/21-1 від 02.04.2021 з вимогами про:

- визнання неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) в частині невжиття заходів з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області за його наказом у справі № 908/5205/14, в тому числі не накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходяться на банківських рахунках боржника, в межах розміру боргу та не стягнення з нього грошових коштів в розмірі 13 611 810 доларів США 35 центів;

- зобов'язання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ поновити порушене право заявника шляхом невідкладного вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання вказаного судового рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

1.2. В обґрунтування вимог скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" посилалося на те, що Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна підприємства, зокрема стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а органом ДВС не встановлено того, що все майно боржника на яке може бути здійснено примусове стягнення знаходиться на території антитерористичної опереації, тому мораторій на звернення стягнення на активи підприємства залізничного транспорту не може застосовуватися в даному випадку.

1.3.09.02.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Боржник) звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ та зобов'язання вчинити дії щодо виконання наказу суду у цій справі, у якій просило:

- визнати неправомірними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, які полягають у незупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №59956198, відкритому на підставі наказу у справі № 908/5205/14;

- усунути порушене право Акціонерного товариства "Українська залізниця" шляхом зобов'язання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №59956198, відкритого на підставі наказу у справі № 908/5204/14.

1.4. В обґрунтування своєї скарги Боржник посилається на те, що 17.02.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", за змістом якого до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, та затвердження передавального акта цього майна АТ "Укрзалізниця", як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи за зобов'язаннями таких підприємств, у тому числі, і за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця", у зв'язку з чим дії ВПВР Управління суперечать вимогам пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

1.5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 передано матеріали скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09.02.2021 на розгляд за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.05.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021, задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" № 02/04/21-1 від 02.04.2021. Визнано неправомірною бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області за його наказом у справі № 908/5205/14, в тому числі не накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходяться на банківських рахунках боржника, в межах розміру боргу та не стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів в розмірі 13 611 810 доларів США 35 центів. Зобов'язано ВПВР Департаменту ДВС МЮУ поновити порушене право заявника шляхом невідкладного вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області за його наказом у справі № 908/5205/14, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Залишено без задоволення скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" б/н від 09.02.2021 на бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ.

2.2. Залишаючи вищевказану ухвалу місцевого суду без змін, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки майно ДП "Донецька залізниця" знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, то відповідно до прямої вказівки про це в законі на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця", а також зупинення вчинення виконавчих дій.

2.3. Разом з тим, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16, суди при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для задоволення вказаних скарг керувалися нормами Конституції України та практикою Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави забезпечити виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

Так, за висновком судів, у даному випадку встановлений законодавством мораторій призвів до невиконання рішення суду більше 6 років, що очевидно не узгоджується з принципом верховенства права. У даному випадку має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції внаслідок невиконання рішення проти державного підприємства протягом 6 років, неспроможності державної виконавчої служби здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь стягувача з огляду на пряму законодавчу заборону, відсутності ефективного засобу правового захисту.

2.4. З огляду на викладене, господарський суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вищевказану ухвалу місцевого суду, зазначив, що єдиним можливим та ефективним способом захисту прав стягувача у цьому випадку є задоволення його скарги, поданої в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України. Натомість можливість задоволення скарги боржника очевидно призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

3.2. Заявник зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищевказаних судових рішень є неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 1, 5, 13, 18, 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постановах від
08.10.2019 у справі № 19/5009/1481/11, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від
17.04.2019 у справі № 342/158/17.

3.3. При цьому, заявник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", не навели жодних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом протиправної бездіяльності державного виконавця, тобто які фактичні обставини свідчать про те, що невиконання судового рішення по суті спору у цій справі станом на певну дату є результатом невжиття державним виконавцем заходів та/чи ухвалення рішень, які він у межах своїх повноважень був зобов'язаний ужити/ухвалити, але не зробив цього.

3.4. Акціонерне товариство "Українська залізниця" також подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги Боржника на бездіяльність державного виконавця та про відмову в задоволенні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на бездіяльність державного виконавця.

3.5. У якості підстав для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", викладених в постановах від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, від 20.05.2021 у справі № 905/1987/19.

3.6. Боржник також зазначає, що місцевий і апеляційний господарські суди допустили порушення норм процесуального права, що полягає у неповному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності, зокрема, які стосуються наявності підстав для застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов'язання підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції.

3.7. Крім того, на думку АТ "Українська залізниця", судами попередніх інстанцій не було враховано, що чинним законодавством введено тимчасову заборону на виконання певної категорії судових рішень, що має цілком обґрунтовано легітимну мету і відповідає пріоритетним напрямкам інвестиційної політики України та спрямоване на запобігання і мінімізацію завдання збитків.

3.8. Від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому управління просить в повному обсязі відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.9. У відзиві на вказані касаційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тілмарк" (яким ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2021 було змінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у виконавчому провадженні) просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у справі №908/5205/14 у письмовому провадженні. Зупинено дію постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвали Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/2999/17.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 908/5205/14 у зв'язку з тим, що 17.09.2021 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 905/2999/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 28.09.2021.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 поновлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у справі №908/5205/14 у письмовому провадженні.

4.4. З огляду на необхідність зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 905/2999/17, ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2015 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 12 510 947 доларів США заборгованості за кредитними коштами, 1 100 863,35 доларів США заборгованості за процентами, 1 156 257,56 грн пені за простроченими процентами.

5.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2015 у справі №908/5205/14 залишено без змін.

5.3. На виконання вказаного рішення Господарським судом Запорізької області
11.06.2015 видано відповідні накази.

5.4. Постановою суду касаційної інстанції від 28.07.2015 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2015 у справі №908/5205/14 в частині стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 1156257,56 грн пені за простроченими процентами; в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

5.5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 справу №908/5205/14 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

5.6. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2015 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення пені за простроченими процентами в розмірі 75 021,17 доларів США.

5.7. На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 30.05.2020 замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста".

5.8. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.07.2020 замінено боржника з Державного підприємства "Донецька залізниця" на його правонаступника Акціонерне товариство "Українська залізниця".

5.9. Постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 та Верховного суду від 28.12.2020 залишено без змін ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.07.2020.

5.10. Як встановлено господарськими судами, 21.06.2019 до органу ДВС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" надійшла заява про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 у справі № 908/5205/14 в якій зазначено, що виконавче провадження №49067893 з виконання зазначеного наказу було завершено на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.11.2018. Ухвалою Господарського суду Донецької області від
07.02.2019 такі дії держвиконавця визнані неправомірними, а саму постанову недійсною. При цьому ухвалою Господарського суду Донецької області від
30.05.2019 замінено стягувача з ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника ТОВ "ФК " Веста".

5.11. Постановою державного виконавця від 04.09.2019 відкрито виконавче провадження № 59956198 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 у справі № 908/5205/14, а постановою від 09.09.2019 виконавче провадження № 59956198 приєднано зо зведеного виконавчого провадження № 59378449.

5.12.10.06.2020 Стягувач (ВП № 59956198) звернувся до органу ДВС із заявою про необхідність оголошення в розшук та арешт майна, що належить Боржнику на праві власності, до якої ним додано відповідь Головного сервісного центру МВС про те, що за ДП "Донецька залізниця" зареєстровано транспортні засоби у кількості 1 385 одиниць.

5.13. У відповідь орган ДВС повідомив Стягувачу листом про те, що ВПВР надано інформацію щодо реєстрації за ДП "Донецька залізниця" 142 транспортних засобу, внаслідок чого Відділ просив ГСЦ МВС внести відомості до певного реєстру щодо всіх транспортних засобів, які зареєстровані за даним державним підприємством.

5.14.15.02.2021 до ВПВР надійшла заява Боржника про зупинення вчинення виконавчих дій (повторно), у відповідь на яку органом ДВС повторно проінформовано АТ "Укрзалізниця" про відсутність таких підстав.

5.15. Постановою державного виконавця від 15.02.2021 на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв'язку із заміною боржника виконавче провадження № 59956198 виведено зі зведеного виконавчого провадження.

5.16. Вважаючи неправомірною бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ в частині невжиття заходів з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/5205/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

5.17. У свою чергу, Акціонерне товариство "Українська залізниця" також звернулося до господарського суду зі скаргою на бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у зв'язку з незупиненням вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №59956198, відкритому на підставі наказу у справі № 908/5205/14.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6.3. Згідно з частиною 1 та 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

6.4. За змістом частин 1 та 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

6.5. Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

6.6. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.7. Забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 N 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

6.8. Зазначене означає, що конституційним обов'язком для всіх органів державної влади є виконання судових рішень.

6.9. Порядок, особливості виконання рішень судів, у тому числі у примусовому порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

6.10. Водночас, 20.12.2016 був прийнятий Закон України N 1787-VIII (набрав чинності 17.02.2017), яким внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема:

- частину першу статті 34 доповнено пунктом 11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі "встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження";

- розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 10-1 такого змісту: "на період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

6.11. Цим же Законом розділ III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" доповнено пунктами 5-1 і 5-2 такого змісту:

"5-1. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов'язаннями таких підприємств.

5-2. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції".

6.12. При цьому 18.10.2018 був прийнятий Закон України № 2604-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції" (далі - Закон від 18.10.2018 N 2604-VIII), яким внесено зміни до цих Законів, зокрема, після слів "що розміщене на території проведення антитерористичної операції" доповнено словами "здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях", а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

6.13. Таким чином, наведеними законодавчими положеннями визначено такі умови мораторію:

1. Строк мораторію - з 17.02.2017 і втрачає чинність (залежно від того, яка подія настане раніше): проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Укрзалізниця" як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств; або через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

2. Мораторій встановлено щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", у тому числі грошові кошти.

3. Мораторій стосується не всіх зобов'язань АТ "Укрзалізниця", а лише зобов'язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому, у законі відсутня вказівка, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту.

4. Наслідками встановлення мораторію є: зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов'язанням таких підприємств (Закон від 02.06.2016 N 1404-VIII), а також зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 11 частини першої статті 34 цього ж Закону).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від
25.06.2021 у справі № 910/22748/16.

6.14. Отже, з огляду на те, що майно ДП "Донецька залізниця" знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, то відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця", а також зупинення вчинення виконавчих дій.

6.15. Разом з тим, стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Суду як джерело права.

6.16. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожен має право на.. розгляд його справи упродовж розумного строку.. судом, .., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..".

6.17. У своєму пілотному рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) встановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з невиконанням або тривалим виконанням остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність державних виконавців та недоліки національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники, які знаходились у подібній ситуації, не мали можливості домогтися виконання судових рішень. В інших справах, в яких порушуються аналогічні питання, заявники не мали змоги домогтися вчасної виплати присудженого судом відшкодування через невжиття органами влади певних бюджетних заходів або через запровадження заборони на арешт і продаж майна, що належить підприємствам, які перебувають у державній власності або контролюються державою.

Усі зазначені фактори перебували в межах контролю української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява №40450/04, пункти 84-85, від15.10.2009).

У відповідних положеннях резолютивної частини цього рішення ЄСПЛ зазначив: "що [порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановлені у справі] є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту".

6.18. Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (рішення у справі "Зубко та інші проти України" (Zubko and Others v. Ukraine), № 3955/04,5622/04,8538/04 і 11418/04, п. 70, ECHR 2006-VI).

6.19. Як правомірно зазначили суди попередніх інстанцій, ця справа також стосується тривалого (більше 6 років) невиконання підприємством, яке перебуває у державній власності, остаточного рішення суду про стягнення коштів у зв'язку із запровадженим чинним законодавством мораторієм, зокрема, щодо зобов'язань ДП "Донецька залізниця", частина майна якого залишилось на непідконтрольній території.

6.20. Невизнання законодавцем ПАТ "Укрзалізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" без визначення іншої особи, що відповідає за борги цієї юридичної особи, не може бути поясненням наявності легітимної мети, оскільки як АТ "Укрзалізниця ", так і ДП "Донецька залізниця", є державними підприємствами, а за практикою ЄСПЛ саме держава відповідальна за невиконання судових рішень у цій справі.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16.

6.21. Отже, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, у даному випадку виникає загроза порушення зобов'язання, передбаченого статтею 6 Конвенції, оскільки виконання в повному обсязі судового рішення, винесеного на користь ПАТ "Банк Форум", не було здійснене в межах розумного строку (затримка тривалістю понад 6 років) у зв'язку з тим, що державою не передбачено чіткий законодавчий механізм та розумні строки погашення заборгованості, а також не переглянуто відповідні положення законодавства, коли стало зрозуміло, що відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей не буде здійснено у короткі строки.

6.22. При цьому Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

6.23. За практикою ЄСПЛ відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого Протоколу Конвенції (рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v.

Russia), заява № 59498/00, п. 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуніне проти Литви" (Jasiыnienл v. Lithuania), заява № 41510/98, п. 45, від 06.03.2003, і "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine), заява № 18966/02, п. п. 53-55, від
29.06.2004).

6.24. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи,
11.06.2015 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від
12.02.2015 у справі № 908/5205/14 було видано, зокрема, наказ про стягнення з ДП "Донецька залізниця" на користь ПАТ "Банк Форум" 12510947 доларів США заборгованості за кредитними коштам, 1 100 863,35 доларів США заборгованості за процентами.

20.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49067893.

Згідно з постановою від 15.11.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г. І. було повернуто стягувачу наказ суду №908/5205/14 від 11.06.2015 на підставі пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2019 визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г. І. в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.11.2018 у виконавчому провадженні № 49067893. Визнано недійсною вказану постанову. Зобов'язано орган державної виконавчої служби поновити виконавче провадження № 49067893 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/5205/14 від 11.06.2015.

21.06.2019 до органу ДВС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" надійшла заява про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від
11.06.2015 у справі № 908/5205/14.

Постановою державного виконавця від 04.09.2019 відкрито виконавче провадження № 59956198 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від
11.06.2015 у справі № 908/5205/14, а постановою від 09.09.2019 виконавче провадження № 59956198 приєднано зо зведеного виконавчого провадження №
59378449.

10.06.2020 Стягувач (ВП № 59956198) звернувся до органу ДВС із заявою про необхідність оголошення в розшук та арешт майна, що належить Боржнику на праві власності, до якої ним додано відповідь Головного сервісного центру МВС про те, що за ДП "Донецька залізниця" зареєстровано транспортні засоби у кількості 1 385 одиниць.

У відповідь орган ДВС листом повідомив Стягувачу про те, що ВПВР надано інформацію щодо реєстрації за ДП "Донецька залізниця" 142 транспортних засобу, внаслідок чого Відділ просив ГСЦ МВС внести відомості до певного реєстру щодо всіх транспортних засобів, які зареєстровані за даним державним підприємством.

15.02.2021 до ВПВР надійшла заява Боржника про зупинення вчинення виконавчих дій (повторно), у відповідь на яку органом ДВС повторно проінформовано АТ "Укрзалізниця" про відсутність таких підстав.

Постановою державного виконавця від 15.02.2021 на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв'язку із заміною боржника виконавче провадження № 59956198 виведено зі зведеного виконавчого провадження.

6.25. З огляду на викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять відомостей щодо реальних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на фактичне виконання судових наказів, за якими були відкриті виконавчі провадження щодо ДП "Донецька залізниця", у тому числі з виконання наказу від 11.06.2015 у справі №908/5205/14. У переважній більшості державні виконавці обмежилися лише здійсненням заміни сторін у виконавчих провадженнях та формальним вжиттям заходів, спрямованих на розшук майна боржника, які вчинялися з порушенням встановлених Законом України "Про виконавче провадження" строків.

6.26. При цьому Суд враховує, що у частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

6.27. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, від 06.10.2021 у справі №523/9329/19, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

6.28. Колегія суддів звертає увагу, що державний виконавець для забезпечення реалізації гарантованих Стягувачу прав зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, оскільки чинне законодавство, зокрема Закон України "Про виконавче провадження", встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду щодо їх вживання.

Подібну правову позицію наведено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2021 у справі №905/2999/17.

6.29. Отже, зважаючи на те, що держава, запровадивши мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця" фактично на невизначений строк, чітко не визначила механізм, який би забезпечив виконання судового рішення у цій справі протягом розумного строку, що, у свою чергу, призводить до затягування та надмірної затримки у реалізації виконавчих заходів, втручання у майнові права Стягувача поклало на нього непропорційний тягар.

Єдиним можливим та ефективним способом захисту прав Стягувача у цьому випадку є задоволення його скарги, поданої в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України, що й було правильно зроблено судами попередніх інстанцій, чим спростовуються відповідні доводи касаційних скарг.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від
25.06.2021 у справі № 910/22748/16.

6.30. Посилання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ в касаційній скарзі на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, є необґрунтованими з огляду на різні істотні обставини (зокрема щодо оскаржуваних дій/бездіяльності державних виконавців, підстав такого оскарження та особливостей правового регулювання вчинення виконавчих дій, пов'язаного зі статусом боржника) у порівнянні з обставинами цієї справи.

6.31. Аргументи АТ "Укрзалізниця" щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2021 у справі №905/1987/19, відхиляються, оскільки у вказаній постанові не вирішувалось питання щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також статті 129-1 Конституції України, яке розглядалось в цій справі.

6.32. Доводи АТ "Укрзалізниця" про наявність легітимної мети та суспільного інтересу щодо введення тимчасової заборони на виконання певної категорії судових рішень колегією суддів також оцінюються критично, оскільки метою запровадження цих заходів фактично було звільнення (на невизначений строк) АТ "Укрзалізниця" від відповідальності перед кредиторами ДП "Донецька залізниця", що не може вважатися легітимною метою, тим більше враховуючи те, що у Законі відсутнє будь-яке пояснення, яка доля майна ДП "Донецька залізниця", що перебуває на підконтрольній території України, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредиторів.

6.33. Інші доводи касаційних скарг не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" № 02/04/21-1 від 02.04.2021 та залишення без задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" б/н від 09.02.2021.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 зупинено дію постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвали Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

6.6. Відповідно до частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

6.7. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про поновлення дії постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвали Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у цій справі, оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у справі №908/5205/14 залишити без змін.

3. Поновити дію постанови Східного апеляційного господарського суду від
19.07.2021 та ухвали Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у справі №908/5205/14.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак