Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.09.2024 року у справі №920/845/22
Постанова КГС ВП від 15.10.2024 року у справі №920/845/22
Постанова КГС ВП від 22.08.2023 року у справі №920/845/22
Постанова КГС ВП від 22.08.2023 року у справі №920/845/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 920/845/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" - Руденко А.О., адвокат (ордер від 23.06.2023 №0030619),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" - Берестовська С.О., адвокат (ордер від 21.08.2023 №1040381) ,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок"

на рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2023 (суддя Вдовенко Д.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 (головуючий суддя: Гончаров С.А., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєва М.Л.)

у справі № 920/845/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" (далі - ТОВ "Техноблок", позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" (далі - ТОВ "Крук", відповідач),

про стягнення 1 165 266, 97 грн та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. - головуюча, Колос І.Б. та Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Техноблок" у жовтні 2022 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Крук" про: стягнення з відповідача 1 165 266,97 грн, в тому числі 593 960,00 грн оплати за товар, 49 915,00 грн 3% річних, 142 495,66 грн пені, 378 896,31 грн інфляційного збільшення суми боргу відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 20.08.2021 (далі - Договір), укладеного між сторонами; зобов`язати відповідача отримати у ТОВ "Техноблок" 107 тон сої за договором б/н від 20.08.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу б/н від 20.08.2021 в частині внесення попередньої оплати у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, позов ТОВ "Техноблок" до ТОВ "Крук" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крук" 11 582, 04 грн пені, 4 067, 74 грн 3% річних, 30 796, 68 грн інфляційних втрат, 2 640, 05 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Крук" на користь ТОВ "Техноблок" 129 557, 04 грн заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 1 464 402,96 грн, на свій ризик, без попередньої оплати, позивач не здійснив. Оскільки товар на суму 129 557,04 грн (частина боргу, виходячи з якої позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних) був поставлений позивачем відповідачу, враховуючи факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати товару відповідно до пункту 3.2 Договору, зокрема сплати 2 284 560 грн. у строк до 09.09.2021, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості в розмірі 129 557,04 грн, а саме 11 582,04 грн пені за період з 10.09.2021 до 09.03.2022, 4067,74 грн 3% річних за період з 10.09.2021 до 26.09.2022, 30 796,68 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року.

За умови відсутності належних правових підстав для стягнення передоплати за непоставлений товар, відсутні і правові підстави для стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені за прострочення попередньої оплати, нарахованих виходячи з суми боргу в розмірі 1 464 402,96 грн, тому суд відмовляє у задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 45847,26 грн 3% річних, 348 099,63 грн інфляційних втрат, 130 913,62 грн пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Техноблок", з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, та прийняти нове рішення яким стягнути з ТОВ "Крук" 130 394,72 грн пені, 45 404,54 грн 3% річних, 328 666,81 грн інфляційних втрат. Судові витрати ТОВ "Техноблок" просить покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 538 693 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/2188/20.

Зокрема скаржник наголошує на тому, що сторони у договорі передбачили відповідальність за порушення умов діючого договору, зокрема, щодо прострочення платежів за таким договором і така відповідальність може бути застосована окремо від стягнення попередньої оплати.

Також у касаційній скарзі ТОВ "Техноблок" зазначає про те, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги за подання касаційної скарги складає 30 000 грн. Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначений у відповідності до статті 126 ГПК України, а докази щодо витрат, які сторона сплатила, або має сплатити буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення за наслідком розгляду касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Від ТОВ "Крук" надійшов відзив на касаційну скаргу з обґрунтуванням необхідності відмови у задоволенні касаційної скарги та проханням залишити рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 без змін. При цьому відповідач наголошує на правильності доводів судів попередніх інстанції та відсутності підстав для їх скасування.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідно до Договору позивач зобов`язується передати у власність відповідача товар, а саме сою у кількості 150 тонн вартістю 16 372,68 грн за тону, загальною вартістю 2 855 700,00 грн, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 Договору).

Згідно з умовами пунктів 2.3, 2.5, 2.6, 2.7 Договору, товар поставляється автомобільним транспортом покупця за рахунок покупця; моментом переходу права власності на товар вважається підписання товарно-транспортних накладних та (або) видаткових накладних; товар може бути переданий партіями згідно письмового погодження об`ємів та термінів; продавець зобов`язаний передати товар після отримання передплати відповідно до пункту 3.2 договору.

Термін оплати: 80% вартості товару передплата протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору, 20% вартості товару після надання продавцем всіх документів, зазначених у пункті 4.3 та 4.4 договору та реєстрації податкової накладної на передплату (пункт 3.2 Договору).

Форма оплати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактури (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.4 Договору покупець зобов`язаний прийняти товар від продавця по вказаній у договорі ціні, кількості та якості, здійснити оплату за товар, виконати всі інші умови договору.

Згідно з пунктом 6.5 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором щодо оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати.

Позивач виставив відповідачу рахунок від 20.08.2021 № УГ000022081 на оплату товару у кількості 150 тонн вартістю 16 700,00 грн за тонну, загальною вартістю з ПДВ 2 855 700,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 20.08.2021 № 10169 на суму 300 600,00 грн, від 13.09.2021 № 10264 на суму 360 000,00 грн, згідно з рахунком від 20.08.2021 № УГ22081, відповідач перерахував позивачу за сою 660 600,00 грн.

За видатковими накладними від 31.08.2021 № УГ000022081 та від 13.09.2021 № УГ000022082 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 820 157,04 грн (43,08 т).

Товар отримав представник відповідача начальник комерційного відділу Кісельов Віталій Валерійович на підставі довіреності від 31.08.2021 № 109, що видана на отримання від позивача 150 тонн сої за договором купівлі-продажу б/н від 20.08.2021.

Відповідно до платіжних доручень від 18.01.2022 № 11054 на суму 10 000,00 грн, від 16.02.2022 № 11231 на суму 20 000,00 грн, згідно з рахунком від 20.08.2021 № УГ22081, відповідач перерахував позивачу за сою 30 000,00 грн.

Листом від 09.08.2022 відповідач повідомив позивача, що існуючу заборгованість згідно з договором купівлі-продажу сої б/н від 20.08.2021 в сумі 129 557,04 грн не може погасити до закінчення воєнного стану та просив розглянути можливість погашення заборгованості шляхом надання послуг по переробці сої.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо здійснення попередньої оплати товару у розмірі 80 % вартості товару (2 284 560,00 грн), позивачем було відвантажено відповідачу товару на загальну суму 820 157,04 грн, відповідачем перераховано позивачу за товар 690 600,00 грн. Заборгованість складає 1 593 960,00 грн. Позивач заявляє до стягнення частини оплати за товар в розмірі 1 593 960,00 грн, а також просить суд зобов`язати відповідача отримати у позивача товар за договором, який знаходиться на зберіганні у ТОВ Краснопільське ХПП та зарезервований для поставки ТОВ "Крук", що підтверджується гарантійним листом елеватора № 13/6.

За прострочення оплати товару відповідачу відповідно до пункту 6.5 Договору нарахована пеня в сумі 142495,66 грн за період з 10.09.2021 до 10.03.2022, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 49915,00 грн за період з 10.09.2021 до 26.09.2022 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 378 896,31 грн за період з вересня 2021року по серпень 2022 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 593 960 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 538 693 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/2188/20.

При цьому скаржник у касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, та прийняти нове рішення яким стягнути з ТОВ "Крук" 130 394,72 грн пені, 45 404,54 грн 3% річних, 328 666,81 грн інфляційних втрат.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги зі справи встановлено, що постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у цій справі) визначено, таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття174 ГК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України).

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (частина четверта статті 692 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України (стаття 663 ЦК України).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України (частина перша статті 693 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини першої статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (частина перша статті 538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (частина четверта статті 538 ЦК України).

Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Однак, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що таке тлумачення приписів частини третьої статті 538 ЦК України є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Таке тлумачення приписів статті 538 ЦК України по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання.

Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК України - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.

Інше тлумачення статті 538 ЦК України нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

У статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина перша). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (частина сьома).

Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).

Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.

Системне тлумачення статті 538, частини другої статті 625, частини першої статті 655, статті 692, частини першої статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Отже, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування статті 538 ЦК України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19.

Статтею 237 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини п`ятої статті 236 ГПК України.

Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені як у касаційній скарзі так у і відзиві та додаткових письмових поясненнях не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково; рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині яка оскаржується ТОВ "Техноблок", а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, з дотриманням вимог статей 13 86 237 ГПК України дослідити та оцінити всі доводи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема, належним чином дослідити обставини укладеного Договору, обсяг, вартість, та його фактичне виконання, і в залежності від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техноблок" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №920/845/22 скасувати в оскаржуваній частині.

Справу №920/845/22 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова