Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/883/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Рачинської Олени Анатоліївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (Грязнов В. В. - головуючий суддя, судді Василишин А. Р., Розізнана І. В.) у справі

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до Рачинської Олени Анатоліївни ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Дубенське лісове господарство",

2) Демидівська селищна рада,

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення 19 488,04 грн плати за користування,

(у судове засідання з`явилася прокурор Галезник О. І.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2022 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Рівненської обласної військової адміністрації (далі - Рівненська ОДА) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Рачинської Олени Анатоліївни (далі - ФОП Рачинська О. А.), у якому просив:

- розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 04.05.2012, укладений Рівненською ОДА та ФОП Рачинською О.А.;

- зобов`язати ФОП Рачинську О.А. повернути Рівненській ОВА (Рівненській ОДА) за актом приймання-передачі лісову ділянку загальною площею 0,9 га;

- стягнути плату за довгострокове тимчасове користування лісами в розмірі 19 488,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою протягом дії договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 04.05.2012 плати за користування за користування лісовою ділянкою та невикористанням її за цільовим призначенням для культурно-оздоровчих цілей протягом 30.09.2019 - 30.09.2022 та 2370,04 грн втрат від інфляції за несвоєчасне внесення збору за спеціальне використання лісових ресурсів, чим ФОП Рачинська О. А. завдала майнової шкоди постійному лісокористувачу та істотно порушила умови договору.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Рівненської ОДА від 25.04. 2012 № 203 Рачинській О.А. надано лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях.

04.05.2012 Рівненською ОДА та ФОП Рачинською О. А.-укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами (далі - договір), відповідно до п.1.1, п.2.1 якого, адміністрація виділяє, а тимчасовий лісо-користувач приймає в строкове платне користування для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях строком на 15 років лісову ділянку загальною площею 0,9 га, що розташована на території Дублянського лісництва ДП «Млинівський лісгосп», квартал 34, виділи 21, 23, 24, с. Товпижин (на території колишньої Вербенської сільської ради, з жовтня 2017 року Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області).

Договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в Книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами 04.05.2012 зроблено запис № 16.

Відповідно до пункту 4.1 договору, тимчасовий лісокористувач за надане право користуватися лісом сплачує Вербенській сільській раді щорічний збір у сумі 6 340,00 грн за 1,00 га, встановлений рішенням Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення.

У разі невнесення тимчасовим лісокористувачем плати у строки визначені пунктом 4.2 договору, він зобов`язується сплатити Вербенській сільській раді пеню в розмірі 120 % від несплаченої суми за кожен день простроченого платежу (пункт 4.4 договору).

Передача лісової ділянки адміністрацією та/або постійним лісокористувачем тимчасовому лісокористувачу здійснюється у 10-денний строк після реєстрації цього договору за актом прийом-передачі, який, у свою чергу, є невід`ємною частиною договору.(пункт 6.2 договору).

Після припинення дії договору тимчасовий лісокористувач повертає постійному користувачу лісову ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав у тимчасове довгострокове лісокористування. Таку передачу, згідно з пунктом 7.1 договору, сторони оформляють актом прийому-передачі.

У разі використання тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки не за цільовим призначенням або у разі порушення ним лісового та/або природоохоронного законодавства, адміністрація та постійний лісокористувач, згідно з пунктом 9.4 договору, вправі ініціювати розірвання договору.

Відповідно до пункту 9.7 договору передбачено, що тимчасовий лісокористувач зобов`язаний: при використанні лісової ділянки дотримуватись вимог чинного лісового та природоохоронного законодавства; приступити до використання лісової ділянки в строки, визначені цим договором; дотримуватись встановленого чинним земельним законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяють формуванню екологічної мережі; своєчасно в строки, передбачені цим договором, вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів; проводити в період з 15 квітня по 15 жовтня проти-пожежні заходи, як то передбачено чинним законодавством; встановлювати перекриття незапланованих (самочинно створених третіми особами) заїздів на лісову ділянку; встановлювати щити з будь-якою інформацією (протипожежна агітація, агітація не засмічувати та берегти ліс, інформація про лісокористувача, інформація для відпочивальників тощо); забезпечити охорону лісової ділянки від самовільних вирубок та пожеж: забезпечити проведення прибирання лісової ділянки від сміття та встановлення контейнерів для сміття; провести інші заходи, передбачені чинним законодавством, для використання лісової ділянки з метою, обумовленою чинним договором.

Пунктом 10.2 сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; добровільної відмови тимчасового лісокористувача від використання лісової ділянки з письмовим повідомленням про це адміністрацію за три календарні місяці; припинення діяльності Тимчасового лісокористувача; порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; вилучення лісової ділянки у Тимчасового лісокористувача для суспільних потреб або примусового відчуження її в порядку встановленому чинним законодавством; порушення або невиконання умов договору будь-якої із її сторін; в інших випадках передбачених діючим законодавством. Сторони також узгодили, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання: за згодою сторін, за рішенням суду, який набрав законної сили згідно норм процесуального законодавства; у разі пожежної небезпеки, незадовільного стану лісів внаслідок ущільнення ґрунту відвідувачами, виникнення вогнищ, шкідників, хвороб лісу і інших факторів, що призводить до ослаблення природних функцій лісів.

19.05.2012 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на запит прокурора, Демидівська селищна рада Рівненської області листом від 20.09.2022 № 03-13/1919 повідомила, що плата за довгострокове тимчасове користування лісами від відповідача не надходила.

Прокурор також посилався на лист ГУ ДПС у Рівненській області листом від 20.09.2022 № 5261/5/17-00-24-04-06 про неподання підприємцем декларацій з рентної плати за користування лісовими ресурсами та про відсутність відомостей про внесення плати.

Матеріали справи також містять лист Державного підприємства «Дубенський лісгосп» №770 від 21.09.2022 та акт огляду лісової ділянки від 19.09.2022, складений ДП «Дубенський лісгосп», яким засвідчено, що під час огляду не виявлено тимчасових та капітальних споруд. Візуально ділянка не доглянута, заросла чагарниками, поодиноко наявне хаотично опале гілля. На ділянці знаходиться провал невеликих розмірів, що має в горизонтальному перетині форму, близьку до кола. Походження провалу встановити неможливо. Ознаки ведення господарської діяльності відсутні. За результатами огляду ділянки можна дійти висновку, що ділянка довгий час взагалі не використовувалася, а заходи з догляду та використання не здійснювалися.

Матеріали справи містять копію адресованого Рівненській ОДА листа ФОП Рачинської О. А. від 22.03.2016, в якому з посиланням на пункт 10 договору остання повідомляє про припинення дії договору з 22.03.2016.

З листа від 27.04.2016 № 03-1690 вбачається, що розглянувши доручення Рівненської ОДА від 28.03.2016 та звернення ФОП Рачинської О. А. від 22.03.2016 Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило, що підготує проект розпорядження щодо розірвання договору на право дострокового тимчасового користування лісами.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 у справі №918/883/22 (суддя Андрійчук О. В.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення аргументовано тим, що оскільки нормами Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та п. 10.2 договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 04.05.2012, передбачене право на добровільну відмову від використання лісових ресурсів, то такий договір є розірваним. Відповідачка 22.03.2016 звернулася до позивача із письмовою добровільною відмовою від лісової ділянки, яку позивач достеменно отримав 28.03.2016 (про що свідчить лист від 27.04.2016 № 03-1690 Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства), а тому за умовами пункту 10.2 договору він вважається припиненим з 29.06.2016. Оскільки відповідачка відмовилася від договору, то у позивача відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку. Припинення договору на підставі односторонньої відмовити ні законодавство, ні умови укладеного договору, не ставлять у залежність від наявності розпорядження позивача про розірвання договору на право довгострокового тимчасового користування лісами та акта прийому-передачі земельної лісової ділянки.

3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 918/883/22 рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова аргументована тим, що частиною першою пункту 10.2 договору сторони узгодили підстави припинення дії договору, а частиною другою механізм реалізації такого припинення.

З огляду на зазначене, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що внаслідок подання Рачинською О.А. заяви від 22.03.2016, остання була достеменно отримана Рівненською ОДА 28.03.2016, тому згідно з п.10.2 договір припинив свою дію 29.06.2016.

У цьому випадку, 23.03.2016 Рачинська О. А. лише скористалася встановленим частиною першою пункту 10.2 правом дострокового припинення договору з підстави, яка не потребувала пояснень причини відмови. Однак реалізація такої відмови в силу Закону та частини другої п.10.2 Договору передбачала «згоду сторін» або «рішення суду».

Оскільки рішення Рівненської ОДА про припинення дії договору матеріали справи не містять, а з наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснень вбачається, що таке рішення позивачем не приймалося, відповідач після спливу трьох місяців був вправі ініціювати спір про дострокове розірвання договору в судовому порядку. Проте відповідач не повідомив про існування судового спору з приводу припинення договору, не містять таких відомостей і матеріали справи.

З огляду на зазначені обставини, договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 04.05.2012 на момент розгляду справи в суді є чинним. З цієї причини клопотання відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

У зв`язку з тривалим невиконанням Рачинською О. А. взятих договірних зобов`язань в частині сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів, що є істотним порушенням умов договору вимога прокурора про розірвання договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 04.05.2012, укладеного Рівненською ОДА та ФОП Рачинською О. А. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Оскільки договір був чинним протягом спірного періоду з 30.09.2019 по 30.09.2022, апеляційний суд вважав обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу прокурора про стягнення 19 488,04 грн заборгованості по розрахунках, з яких: 17 118 грн ((6340 грн х 0,9 га) х 3 роки) плата за довгострокове тимчасове користування лісами та 2 370,04 грн інфляційних нарахувань.

Доводи відповідача про відсутність у неї на момент розгляду справи статусу підприємця апеляційний господарський суд відхилив з огляду на те, що припинення підприємницької діяльності ФОП не впливає на її цивільну правоздатність і не звільняє таку особу від обов`язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором та/або законом, та не тягне за собою юридичних наслідків, подібних до тих, які настають при ліквідації юридичної особи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзивів на касаційну скаргу

4.1. Рачинська О. А. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а у випадку встановлення порушення предметної юрисдикції закрити провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржниця стверджує, що 22.03.2016 на виконання пункту 10.2 спірного договору вона звернулася до голови Рівненської обласної державної адміністрації із заявою про відмову від користування спірною земельною ділянкою. Така відмова була прийнята (акцептована) орендодавцем. Оскільки про відмову відповідачки від договору позивачу було точно відомо станом 28.03.2016, в силу положень пункту 10 спірного договору, статтей 6, 611, 626, 627 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та з огляду на зміст статті 188 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) спірний договір вважається припиненим з 29.06.2016. Крім того, приписами частини першої статті 78 ЛК України також передбачена можливість припинення права використання лісовими ресурсами в разі добровільної відмови від їх використання. У зв`язку із викладеним, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, який у свою чергу вірно встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заявниця стверджує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо зазначених норм права.

У свою чергу, апеляційний господарський суд безпідставно відхилив клопотання про застосування позовної давності.

Крім того, скаржниця вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі з підстав порушення предметної юрисдикції, оскільки як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на цей час вона не займається жодною господарською діяльністю щодо спірної земельної ділянки, та з 30.12.2016 припинила бути фізичною особою - підприємцем.

4.2. У відзивах на касаційну скаргу прокурор та позивач вказують на безпідставність доводів скаржниці та просять залишити без змін оскаржену постанову, вважають, що спірний договір та норми законодавства не передбачають можливості односторонньо відмовитися від тимчасового користування лісами, а розпорядження Рівненської ОДА щодо припинення дії договору не приймалося, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023, для розгляду касаційної скарги Рачинської О. А. визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Могил С. К., Мачульський Г. М. У зв`язку із перебуванням судді Мачульського Г. М. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Могил С. К., Случ О. В. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Частиною першою статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків.

За приписами статей 525 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом

Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21 і які колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 78 ЛК України право використання лісових ресурсів припиняється в разі добровільної відмови від використання лісових ресурсів.

5.4. Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідачка 22.03.2016 звернулася до позивача із письмовою добровільною відмовою від лісової ділянки, яку позивач отримав 28.03.2016.

Така відмова реалізовувалася з урахуванням права, визначеного як приписами статті 78 ЛК України, так і договірними відносинами, які склалися між сторонами. Зокрема, пункт 10.2 спірного договору передбачає, що його дія припиняється у разі добровільної відмови тимчасового лісокористувача від використання лісової ділянки з письмовим повідомленням про це адміністрацію за три календарні місяці. З наведеного слідує, що договірні відносини, які склалися між сторонами чітко надають право тимчасовому користувачу відмовитися від використання лісової ділянки у будь-який час, за умови належного повідомлення про це за три місяці. Інших вимог щодо можливості припинення дії договору, його зміст не містить.

За таких обставин, встановивши дотримання вимог щодо повідомлення позивача про відмову від користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір вважається припиненим з 29.06.2016.

У той же час, висновки апеляційного господарського суду про те, що реалізація відмови від договору в силу Закону та частини другої пункту 10.2 договору передбачала «згоду сторін» або «рішення суду», як і те, що частиною першою пункту 10.2 договору сторони узгодили підстави припинення дії договору, а частиною другою механізм реалізації такого припинення є безпідставними. Як зазначалося вище, сторони мають можливість встановити умови за яких одна зі сторін має право відмовитися від договору і саме таке право закріплено у частині першій пункту 10.2 договору. У свою чергу, частина друга пункту 10.2 договору визначає можливість припинення дії договору шляхом розірвання в інших випадках, які не охоплені частиною першою такого договору.

5.5. Оскільки суд апеляційної інстанції помилково не врахував особливість договірних правовідносин, які склалися між сторонами, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на те, що спірний договір є припиненим з 29.06.2016, а тому оскаржену постанову необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. У свою чергу, доводи відзивів на касаційну скаргу не спростовують зазначеного висновку, адже фактично побудовані на мотивах, які покладені в основу постанови апеляційного господарського суду.

Зважаючи на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд не оцінює доводи скаржника щодо пропуску позивачем позовної давності.

У той же час, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. Як слідує зі змісту спірного договору, він був укладений саме між Рівненською ОДА та ФОП Рачинською О. А. Той факт, що у подальшому, у грудні 2016 року відповідачкою припинено підприємницьку діяльність, не впливає на припинення зобов`язань, пов`язаних саме з такою підприємницькою діяльністю, а тому висновок суду апеляційної інстанції про належність спору до господарської юрисдикції є вірним і не спростований доводами касаційної скарги.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

6.2. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 886 грн за розгляд касаційної скарги підлягають стягненню з Рівненської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 129 300 301 308 312 314 315 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Рачинської Олени Анатоліївни задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 918/883/22 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 № 918/883/22 залишити в силі.

4.Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул.16-го Липня, 52, ЄДРПОУ 02910077) на користь Рачинської Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 14 886 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ