Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.12.2018 року у справі №911/395/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Фірма "Каре",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Київобленерго",

представник відповідача - Гучок В.В. - адвокат (свідоцтво від 21.05.2018 НОМЕР_1),

розглянув касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі -Товариство)

на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2018 (суддя Ярема В.А.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Зубець Л.П. і Мартюк А.І.)

за позовом приватного підприємства "Фірма "Каре" (далі - Підприємство)

до Товариства

про визнання недійсним рішення.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Підприємство звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про визнання недійсним рішення засідання комісії Товариства про нарахування Підприємству розміру обсягу та вартості недооблікованої електричної енергії за період з 12.09.2017 по 06.11.2017, оформленого протоколом від 23.11.2017 №173 (далі - Рішення), прийнятого за результатами розгляду акта про порушення від 06.11.2017 №К036507 (далі - Акт).

2. Позов з посиланням на положення статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", статті 235 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пунктів 6.41, 6.42, 6.20 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила) мотивовано тим, що Товариством незаконно застосовано до Підприємства оперативно-господарську санкцію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018: позов задоволено; визнано недійсним Рішення комісії Товариства; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 1 762 грн. судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження досягнення між електропостачальною організацією та споживачем згоди щодо способу визначення обсягу електричної енергії використаної споживачем у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача, як це передбачено пунктом 6.20 Правил.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту Рішення слідує, що сторонами було досягнуто згоди щодо способу визначення обсягу електричної енергії (розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії) та щодо періоду, за який розраховується вартість електричної енергії (з 12.09.2017 по 06.11.2017), проте не досягнуто згоди щодо розрахункового періоду визначення середньодобового обсягу постачання енергії, що є порушенням Правил, адже відповідні рішення комісії мають містити всі відомості, відповідно до яких відповідачу буде проводиться нарахування за електричну енергію.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. У касаційних скаргах до Верховного Суду Товариство просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі №911/395/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

7. Товариство зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є абсолютно необґрунтованими в зв'язку з тим, що оперативно-господарська санкція на підставі Акта мала місце, але питання полягає саме в донарахуванні по даній оперативно-господарській санкції, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а, відповідно, і нормам матеріального та процесуального права, застосованим судами попередніх інстанцій.

8. За доводами Товариства, відповідно до пункту 6.41 Правил споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Проте споживачем не було зазначено ні зауважень, ні пояснень в Акті.

9. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції було визнано доведеним те, що на засіданні комісії по розгляду Акта, на якому прийнято Рішення, був присутній уповноважений представник позивача. Тому логічним є те, що представником позивача ОСОБА_6. було погоджено проведення донарахування необлікованої енергії з дати останнього технічного огляду - 12.09.2017 та в подальшому було оплачено по рахунку-фактурі №8728557235 за листопад 2017 року.

Позиції, викладені у відзивах на касаційні скарги

10. Відзиви на касаційні скарги не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 28.01.2009 закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Київобленерго" (постачальник), та Підприємством (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №0490 (далі - Договір), відповідно до предмета якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами.

06.11.2017 Фастівським районним підрозділом Товариства на об'єкті, що належить позивачу, за адресою: м. Фастів, вул. А. Шептицького, ТП 403 у присутності представника позивача було проведено технічну перевірку розрахункового засобу обліку електричної енергії НІК 2303 АПЗТ, заводський №0187828, на вихідних клемах лічильника пофазно та встановлено, що електрична енергія по фазі "В" не враховується електролічильником.

За результатами проведеної перевірки складено Акт, в якому зазначено, що засіб обліку вийшов з ладу не з вини споживача. Вказаний Акт підписано представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

У зв'язку з виявленими порушеннями в роботі засобу обліку, 06.11.2017 працівниками Товариства було демонтовано старий засіб обліку та поміщено в сейф пакет №UA00062265 і того ж дня встановлено новий (працюючий) засіб обліку НІК 2301 АП2В №8122293, який був опломбований та переданий на відповідальне зберігання позивачу, що підтверджується підписами сторін на акті від 06.11.2017 №201682.

23.11.2017 на засіданні комісії по розгляду Акта зафіксоване в ньому порушення кваліфіковано, як таке, що виникло без вини споживача, вчинене відкритим способом, та вирішено здійснити розрахунок недоврахованої електричної енергії по пункту 6.20 Правил за період 55 днів з 12.09.2017 по 06.11.2017 по новому встановленому лічильнику за тарифами, що діяли протягом періоду порушення.

Назване Рішення оформлене протоколом від 23.11.2017 №173. Зі змісту вказаного протоколу випливає, що розгляд Акта комісією відповідача здійснювався у присутності представника (позивача) споживача електричної енергії - ОСОБА_6, який з прийнятим рішенням комісії погодився.

На підставі згаданого Рішення позивачеві виставлено рахунок-фактуру за листопад 2017 року №8728557235 на суму 8 540 грн.

Не погодившись з Рішенням, позивач склав та направив відповідачу лист від 05.12.2017 №116, відповідно до якого перший висловив своє заперечення щодо періоду нарахування недооблікованої енергії з 12.09.2017 та вказав, що всі розрахунки між сторонами мають проводитись тільки згідно з даними показниками лічильників, без застосування розрахункового методу обліку спожитої електричної енергії.

На вказаний лист відповідач відповів листом від 04.01.2018 № 35, в якому зазначив таке: на засіданні комісії був присутній представник споживача, який з рішенням комісії погодився; за таких обставин, позивачу направлено рахунок-фактуру № 872855735 за листопад 2017 року по Акту на суму 8 540,02 грн.; відповідно до пункту 6.42 Правил споживач має право оскаржити таке рішення до суду, що зупиняє обов'язок з оплати виставлених рахунків до вирішення спірних питань у судовому порядку, проте, оскільки станом на 04.01.2018 до відповідача не надходила інформація про оскарження позивачем рішення комісії до суду, нарахована сума заборгованості у розмірі 8 540,02 грн. підлягає оплаті.

Рахунок-фактуру №8728557235 на суму 8 540,02 грн. позивач оплатив, проте позивач зазначає про те, що вказана оплата ним була здійснена виключно з метою недопущення відключення Підприємства від електропостачання і не є погодженням останнього з сумою проведеного відповідачем донарахування необлікованої електроенергії.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач посилався на те, що Рішення комісії є неправомірним, оскільки всупереч вимогам пункту 6.20 Правил розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, та, відповідно, обсяг недоврахованої енергії, визначено відповідачем за відсутності згоди позивача, а сам протокол від 23.11.2017 №173 підписаний від імені позивача не уповноваженою на це особою, оскільки ОСОБА_6 як фінансовий директор позивача не наділений повноваженнями щодо представлення інтересів підприємства під час засідання комісії Товариства та підписання протоколів за результатами таких засідань.

Заперечуючи проти позову, відповідач, посилався на те, що, оскільки позивачем в особі представника ОСОБА_6 було погоджено проведення донарахування необлікованої електроенергії з дати останнього технічного огляду, а також погоджено, що розрахунковий період, який враховується для визначення середньодобового обсягу постачання електроенергії, визначається по новому лічильнику за період з 06.11.2017 по 13.11.2017 і становить 147,3 кВт, оскаржуване Рішення прийнято у відповідності до вимог пунктів 6.20, 6.42 Правил, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Обґрунтовуючи період донарахування необлікованої електроенергії, відповідач посилається на те, що, оскільки встановити точну дату, коли по фазі "В" електролічильник перестав обліковувати електричну енергію, неможливо, адже це могло статися як 12.09.2017 о 22:00, так і 05.11.2017 о 09:00, доцільним є проведення такого розрахунку саме з дати, коли справність засобу обліку була достеменно встановлена, тобто з дати останнього технічного огляду - 12.09.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів Правил у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача, що має місце у даному спорі, обсяг електричної енергії визначається за згодою сторін на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії, тобто визначається за одним із способів, наведених у пункті 6.20 Правил, який обирається за взаємною згодою сторін. При цьому при розрахунку середньодобового обсягу постачання електричної енергії розрахунковий період також обирається за згодою сторін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів досягнення згоди між сторонами як щодо способу нарахування недооблікованої електричної енергії, так і щодо розрахункового періоду визначення середньодобового обсягу постачання енергії, адже ОСОБА_6 не є уповноваженим представником позивача.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що не може погодитись з думкою суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_6 повноважень на представництво позивача, оскільки: як Акт, так і акт від 06.11.2017 № 201682 з боку позивача підписаний ОСОБА_6, посадове становище якого зазначено як директор (вказана особа є фінансовим директором), який і підписав їх як представник споживача, в той час як матеріали справи не містять доказів заперечення керівника позивача Доброштан О.П. проти наявності у ОСОБА_6 повноважень на підписання зазначених актів; зі змісту вказаних актів випливає, що перевірка проводилась саме у присутності представника позивача ОСОБА_6, який, відповідно, знаходився на об'єкті позивача, мав доступ до закритих приміщень, допустив представників відповідача до перевірки, чого не може зробити неуповноважена особа; Договір з боку позивача було підписано ОСОБА_6, посадове становище якого зазначено як директор; жодних доказів того, що позивач у період після дати укладення Договору повідомляв відповідача про те, що керівником на даний час є не ОСОБА_6, а Доброштан О.П. матеріли справи не містять; у листі від 05.12.2017 № 116 за підписом керівника позивача Доброштана О.П. останній зазначив про те, що спірне засідання комісії проводилось за участі представника споживача, тобто фактично підтвердив наявність у вказаної особи відповідних повноважень; при цьому посадова інструкція фінансового директора Підприємства та пояснення ОСОБА_6 про те, що у нього відсутні повноваження на представлення інтересів підприємства перед Товариством вказаних висновків не спростовують; тому є доведеним, що участь у засіданні комісії з розгляду актів порушень, на якому прийнято Рішення, брав повноважний представник позивача.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено й зазначено, що зі змісту Рішення випливає, що сторонами було досягнуто згоди щодо способу визначення обсягу електричної енергії (розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії) та щодо періоду, за який розраховується вартість електричної енергії (з 12.09.2017 по 06.11.2017), проте не досягнуто згоди щодо розрахункового періоду визначення середньодобового обсягу постачання енергії, що є порушенням Правил, адже відповідні рішення комісії мають містити всі відомості, відповідно до яких відповідачу буде проводиться нарахування за електричну енергію; тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсним Рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. ГК України:

- за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку; до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (частина перша статті 235);

- підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частини перша та друга статті 237).

Відповідно до приписів Правил (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії за винятком випадків, передбачених цими Правилами (пункт 6.1);

- у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду. Датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку). За день відновлення обліку приймається день складення спільного акта про покази засобів обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку. Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін (пункт 6.20).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

13. За змістом наведених приписів Правил у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача, що має місце у даному спорі, обсяг електричної енергії визначається за згодою сторін: на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії. При цьому при обранні розрахунку обсягу електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання, розрахунковий період також обирається за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі №905/3025/16 та від 22.11.2018 №926/3368/17.

14. Врахувавши наведені законодавчі приписи та здійснивши повну та всебічну оцінку доказів у справі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що: за результатами проведеної Товариством перевірки складено Акт, в якому зазначено, що засіб обліку вийшов з ладу не з вини споживача, тому порядок визначення обсягу спожитої електричної енергії за період порушення обліку регулюється пунктом 6.20 Правил; за змістом пункту 6.20 Правил розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін; зі змісту Рішення вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо способу визначення обсягу електричної енергії (розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії) та щодо періоду, за який розраховується вартість електричної енергії (з 12.09.2017 по 06.11.2017), проте не досягнуто згоди щодо розрахункового періоду визначення середньодобового обсягу постачання енергії, що є порушенням Правил, - дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову і визнання недійсним Рішення та у зв'язку з цим - про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

15. Аргументи скаржника даного висновку не спростовують та не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено порушення відповідачем умов Правил під час прийняття Рішення, що є підставою для його скасування.

16. Посилання Товариства у касаційних скаргах на постанови Верховного Суду, а саме від 06.03.2018 у справі № 911/2167/17 та від 20.03.2018 у справі № 911/2131/18 є неприйнятними, оскільки дані постанови Верховним Судом були ухвалені за інших фактичних обставин та доказової бази, у залежності від яких й застосовувалися судом норми матеріального і процесуального права.

17. У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

18. Крім того, за результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

19. Інші доводи касаційних скарг стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

20. Звертаючись з касаційними скаргами, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

21. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

22. Понесені Товариством у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Київобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 25.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 911/395/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов