ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/19/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 (головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.) та на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2018 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство"

про відшкодування коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Арсенал-Страхування" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" (далі - відповідач), просив відшкодувати за рахунок відповідача 45 224,07 грн.

Позовні вимоги мотивовано недотриманням відповідачем обов'язків з виконання необхідних робіт по утриманню належного йому на балансі нерухомого майна, позаяк з даху такого майна на застрахований позивачем автомобіль впала глиба снігу, що визнано страховим випадком, і у зв'язку із наведеним відповідач має відшкодувати позивачу за свій рахунок суму виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2018, в позові відмовлено. Суди визнали, що позивачем не доведено неправомірну поведінку відповідача, що виключає стягнення з нього збитків в порядку регресу.

У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ці вимоги мотивовано тим, що судами неповно встановлено всі обставини даного спору, що мало наслідком порушення норм статті 1166 Цивільного кодексу України та статей 73, 76, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

У даній справі встановлено, що 17.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" (страховик) та громадянином ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №75/16-Т/П (далі - договір).

Відповідно до пункту 4 договору предметом останнього є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, марка Renault, модель Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, рік випуску 2016 (далі - автомобіль).

Страхувальник 08.12.2016 звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором, відповідно до якої зазначено, що 08.12.2016 приблизно о 23 год. 40 хв. заявником було виявлено, що на його автомобіль, що знаходився на автостоянці Комунального піідприємства "Об'єднане готельне господарство", що розташована за адресою 36003, м. Полтава, вул. Соборності, 41А, впала глиба снігу і пошкодила його дах. Вказане узгоджується із поясненнями, відібраними працівниками поліції 09.12.2016.

Суди визнали, що даний факт підтверджується, зокрема, рахунком №495 від 05.12.2016 за користування послугами автостоянки, виписаного гр. ОСОБА_4 Комунальним підприємством "Об'єднане готельне господарство", та фіскальним чеком про оплату гр. ОСОБА_4 вказаних послуг, поясненнями, відібраними працівниками поліції 09.12.2016.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс Полтава" за замовленням Страхувальника 31.01.2017 виконано роботи з ремонту автомобіля згідно з актом виконаних робіт № А0008223 від 31.01.2017.

Позивачем було перераховано суму страхових виплат за договором в розмірі 45224,07 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс Полтава" платіжними дорученнями №37881 від 27.12.2016 та № 57573 від 24.01.2017.

Вважаючи, що до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди свої висновки мотивували тим, що позивачем не доведено факт допущення Комунальним підприємством "Об'єднане готельне господарство" бездіяльності у вигляді недотримання обов'язків з виконання необхідних робіт по утриманню належного йому на балансі нерухомого майна.

Зокрема, за висновками судів, наявна в матеріалах справи засвідчена копія технічного паспорту на будівлю Готелю, свідчить що стоянка машин не межує з будівлею Готелю, а у детальному описі зазначеної події, складеному гр. ОСОБА_4 відсутня інформація щодо місця знаходження снігової брили, що спричинила пошкодження транспортного засобу до моменту настання вказаної події.

Однак визнати такі висновки обґрунтованими не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з пунктом 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005, та пунктом 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004, балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду.

Окрім того, за приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому за положеннями частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Настання страхового випадку в наслідок падіння із даху будівлі глиби снігу, як вбачається із встановлених судами обставин справи, вбачається із матеріалів національної поліції.

З огляду на викладене та враховуючи обставини, що склались між сторонами даного спору, визнати обґрунтованими висновки судів про те, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача та, як наслідок, наявності причинного зв'язку між такою поведінкою та сумою коштів, стягнення якої є предметом даного позову, не можна.

При цьому судами не встановлено, що автомобіль знаходився на такій відстані від будівлі Готелю, що унеможливлює падіння снігу саме з цієї будівлі на нього.

Зазначене залишилось поза межами судового дослідження, позаяк суди не звернули уваги на те, що за змістом частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Подібні висновки викладені Касаційним цивільним судом при розгляді справи №461/9006/15-ц (провадження№61-2335св18) у постанові від 21.02.2018 і колегія суддів Касаційного господарського суду з метою дотримання єдності судової практики бере їх до уваги.

З огляду на викладене аргументи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, позаяк в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України які, зокрема, позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а судами не належним чином досліджені матеріали перевірки поліції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2018 у справі № 917/19/18, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є.В. Краснов