Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 04.10.2018 року у справі №908/2624/17 Ухвала КГС ВП від 04.10.2018 року у справі №908/26...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.10.2018 року у справі №908/2624/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2624/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроніс",

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Запорізької області

від 10.05.2018

у складі судді: Зінченко Н.Г.

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 21.08.2018

у складі колегії суддів: Радіонова О.О. - головуючий, Попков Д.О., Мартюхіна Н.О.,

у справі за позовом

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроніс"

про стягнення коштів, сплачених за непоставлений за договором № 652 (5)16УК від 18.10.2016 товар у розмірі 245 943,60 грн., пені у розмірі 107 969,24 грн., та штрафу у розмірі 17 216 грн., за недопоставку товару за зазначеним договором

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція", позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроніс" (далі - ТОВ "Петроніс", відповідач) про стягнення коштів, сплачених за не поставлений товар за договором №652(5)16УК від 18.10.2016 у розмірі 245 943,60 грн., пені у розмірі 83374,88 грн. та штрафу в розмірі 17216 грн. за недопоставку товару за договором №652(5)16УК від 18.10.2016.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у справі № 908/2624/17 (суддя - Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 908/2624/17 (головуючий суддя - Радіонова О.О., Попков Д.О., Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у справі № 908/2624/17 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у справі № 908/2624/17 - залишено без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приймання продукції позивачем було проведено без будь-яких зауважень, при цьому позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту недопоставки йому продукції ТОВ "Петроніс", вказаної в договорі, оскільки на момент приймання продукції представниками позивача не було складено акту про недостачу в передбачені строки та у відповідному суб'єктному складі, у зв'язку з чим відмовили у стягненні коштів, сплачених за не поставлений за договором №652(5)16УК від 18.10.2016 товар у розмірі 245 943,60 грн. з відповідача. Враховуючи, що факт недопоставки продукції на зазначену суму позивачем не доведено, за висновком судів, нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 908/2624/17, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 908/2624/17. Ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ "Петроніс" на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" кошти в сумі 245 943,60 грн., неустойку в розмірі 125 185,24 грн., суму сплаченого позивачем збору.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та на допущене неправильне тлумачення п.5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 «Гравій, щебінь і пісок штучні пористі. Технічні умови».

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, далі - ГПК України) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2624/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 01.10.2018 прийнято касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" до провадження та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 908/2624/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Запорізької області та Донецького апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2624/17 за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" до ТОВ "Петроніс" про стягнення коштів, сплачених за непоставлений за договором № 652 (5)16УК від 18.10.2016 товар у розмірі 245 943,60 грн., пені у розмірі 107 969,24 грн., та штрафу у розмірі 17 216 грн., за недопоставку товару за зазначеним договором. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.10.2018.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 18.10.2016 між ТОВ "Петроніс" (за договором - постачальник) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" (за договором - покупець) був укладений договір поставки продукції № 652(5) 16УК (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 25.11.2016, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікацією на загальну суму з ПДВ 1860000,00 грн. Строк поставки: листопад - грудень 2016.

На виконання умов договору було здійснено поставку товару гравію керамзитового фр. 5-40 мм та фр. 20-40 мм залізничним транспортом у вагонах. Останнє приймання товару позивачем було здійснено 18.12.2016 по накладним № 42970145 від 06.12.2016, № 42970194 від 06.12.2016, № 42970277 від 06.12.2016, № 42970269 від 06.12.2016, що підтверджено залізничними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками позивача товар за договором поставки продукції № 652(5)16УК від 18.10.2016 отриманий без зауважень та претензій у встановлений договором строк.

Лише 17.10.2017 на адресу ТОВ "Петроніс" була направлена претензія № 28-23/21764 про повернення зайво сплачених коштів в розмірі 246 200,00 грн.

Згідно зі ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 6.1 договору приймання продукції по якості та кількості здійснюється покупцем відповідно до вимог чинних в Україні "Інструкції про порядок приймання продукції по кількості" № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та "Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з наступними змінами й доповненнями" № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з наступними змінами й доповненнями.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що в порядку визначеному умовами договору та Інструкцією № П-6 позивачем в підтвердження недостачі товару на загальну суму 245943,60 грн. не надано належних та допустимих доказів, зокрема складених двосторонніх актів між одержувачем та відправником про недостачу товару по договору. Доказів в підтвердження виклику представника відправника для складання акту про недостачу продукції, як того вимагає Інструкція № П-6, в матеріалах справи не міститься.

З урахуванням встановлених обставин справи та вимог законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, сплачених за не поставлений товар за договором №652(5)16УК від 18.10.2016 та позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, оскільки вони є похідними від основної вимоги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" та залишення рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 908/2624/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 908/2624/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати