ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/5413/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" (далі - ТОВ "ТАК-Агро") - Гурського М.Р.,

відповідача - публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк) - не з'явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича (далі - Нотаріус) - не з'явився,

Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ТАК-Агро"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 (суддя Морозов С.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (колегія суддів: Куксов В.В. ( головуючий), судді Гончаров С.А. і Станік С.Р.)

за позовом ТОВ "ТАК-Агро" до Банку,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нотаріус і ВДВС,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТАК-Агро" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, і скасування виконавчого напису Нотаріуса від 03.02.2017, реєстраційний номер 602, про стягнення з ТОВ "ТАК-Агро" на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 29.12.2015 № 62-10-15 (далі - Кредитний договір) у розмірі 4 705 068,92 грн. (далі - Виконавчий напис),

Позовна заява мотивована тим, що Виконавчий напис вчинено з порушенням, зокрема приписів статей 88, 89 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425), постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Перелік), а висновок Нотаріуса про безспірність вимог Банку до ТОВ "ТАК-Агро" є помилковим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 зі справи, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

ТОВ "ТАК-Агро" в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить зазначені рішення та постанову зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Згідно з доводами позивача, викладеними в касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій:

- проігноровано той факт, що наданий Нотаріусу розрахунок відсотків і штрафних санкцій не є обґрунтованим і не відповідає статті 1050 Цивільного кодексу України;

- проігноровано той факт, що при вчиненні Виконавчого напису Нотаріус не отримував від сторін первинних документів щодо здійснення позивачем часткового погашення кредиту, відсотків за його користування та інших операційних доходів, а також йому не було надано виписок по особових рахунках;

- зроблено хибний висновок щодо відповідності Виконавчого напису вимогам частини першої статті 89 Закону № 3425 і пункту 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок);

- не взято до уваги, що Виконавчий напис був вчинений за зверненням особи, яка не мала законних повноважень на представництво інтересів Банку;

- оскаржувані судові рішення прийнято без наявності та огляду оригіналів і копій документів, які мають значення для вирішення справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "ТАК-Агро", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Банком і ТОВ "ТАК-Агро" (позичальником) укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 4 000 000,00 грн. (кредит) з терміном повернення до 23.12.2016;

- враховуючи неналежне виконанням ТОВ "ТАК-Агро" своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до позивача з вимогою від 15.11.2016 № 2-5/1/11320 про дострокове повернення всієї суми кредиту, сплату нарахованих процентів за кредитом і штрафних санкцій;

- Нотаріусом 03.02.2017 вчинено Виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ТОВ "ТАК-Агро" на користь Банку заборгованість у розмірі 4 705 068,92 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4 000 000,00 грн., заборгованість за відсотками за період з 01.07.2016 по 15.01.2017 - 587 334,38 грн., штрафні санкції за простроченими відсотками за період з 30.07.2016 по 15.01.2017 - 39 671,81 грн., штрафні санкції за простроченою заборгованістю за кредитом за період з 24.12.2016 по 15.01.2017 - 70 508,27 грн., плата за порушення зобов'язання (згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) за період з 24.12.2016 по 15.01.2017 - 7 554,46 грн. Зазначена сума сплачується позивачем за Кредитним договором.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 88 Закону № 3425 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі статтею 87 Закону № 3425 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", що діяла на момент вчинення Виконавчого напису, внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до пункту 2 яких доповнено перелік стягненням заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 зі справи № 6-158цс15.

З урахуванням наведеного не можуть братися до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що при вчиненні Виконавчого напису Нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог Банку до ТОВ "ТАК-Агро".

Крім того, відхиляючи наведені аргументи ТОВ "ТАК-Агро", Касаційний господарський суд враховує таке:

- безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного;

- безспірність заборгованості, стосовно якої вчинено виконавчий напис, може бути спростована за наявності підтвердженої належними доказами обставини, що на час вчинення спірного виконавчого напису в суді вже існував спір щодо заборгованості за відповідним кредитним договором;

- водночас існування спору стосовно заборгованості за спірним виконавчим написом судами попередніх інстанцій не встановлено, про такі обставини позивач не зазначав та на відповідні докази не посилався;

- разом із тим слід враховувати, що законодавством не визначений вичерпний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил господарського процесу за наслідками перевірки доводів боржника (позивача) і оцінки наданих ним доказів.

Що стосується викладених у касаційній скарзі доводів ТОВ "ТАК-Агро" про необґрунтованість розрахунку спірних сум, Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки:

- позивач, заявляючи те, що розрахунок є помилковим, а сума заборгованості не є безспірною, впродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій був вправі надати докази погашення заборгованості за Кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум, з якого можна було б встановити те, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість існувала в іншому розмірі, тощо;

- проте позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано належними і допустимими доказами, що сума заборгованості перед Банком за Кредитним договором станом на дату вчинення Нотаріусом оспорюваного Виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована у ньому до стягнення.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що Виконавчий напис був вчинений за зверненням особи, яка не мала законних повноважень на представництво інтересів Банку, оскільки постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 зі справи № 826/6665/16 скасовано постанову Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 05.04.2016 № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 02.06.2016 № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". Розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку на підставі статей 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на два роки з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно.

Відповідно до пунктів 6, 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що Виконавчий напис за зверненням уповноваженої особи Фонду вчинено під час процедури ліквідації Банку, інформація про запровадження якої відображена на офіційному сайті Фонду і є загальнодоступною. Однак рішення про початок процедури ліквідації Банку у встановленому законом порядку не скасовано.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ТОВ "ТАК-Агро" без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 зі справи № 910/5413/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя К.Пільков