ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1923/15

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: головуючого судді - Огородніка К. М., суддів:

Банаська О. О., Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксєнзової Г. Є.,

за участю представника ПАТ "Сбербанк" - Ягодки О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020

у справі № 905/1923/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай",

про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.03.2012 в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" (далі - ТОВ "Маріупольський млинкомбінат"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" (далі - ТОВ "Золотий Урожай"), про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від
06.03.2012 в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 задоволено частково.

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012, що складається з простроченої заборгованості за кредитною лінією в розмірі 19973750,00 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитною лінією в розмірі 3 585 315,82 доларів США, пені, нарахованої за прострочення з повернення заборгованості за кредитною лінією за період з 04.02.2014 по
13.04.2014 в розмірі 33 418,54 грн, на майно ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", передане в іпотеку за договором іпотеки від 06.03.2012, а саме, на комплекс загальною площею 33 472,2кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна (вулиця Портова), будинок 50, що складається з об'єктів, згідно переліку наведеному у резолютивній частині означеного судового рішення, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ "Сбербанк" від свого імені будь-якій третій особі на підставі договору купівлі-продажу;

-встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки - 145 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ;

-надано ПАТ "Сбербанк" усі повноваження продавця, необхідні для здійснення продажу предмета іпотеки, у тому числі права на подання заяв, отримання дублікатів правовстановлюючих документів у відповідних установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування, або органах нотаріату, справляння будь-яких платежів від імені продавця, надання та отримання будь-яких документів, довідок, витягів, заяв, право вільного доступу уповноважених представників банку до предмета іпотеки.

З метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням, рішенням ухвалено передати предмет іпотеки в управління ПАТ "Сбербанк" на період до моменту його продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого:

- вилучити у іпотекодавця ТОВ "Маріупольський Млинкомбінат" та передати ПАТ "Сбербанк" будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, б.50, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 06.03.2012, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Тулаіновим Е. А. та зареєстрований в реєстрі за №454, а саме комплекс загальною площею 33 472,2кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна (вулиця Портова), будинок 50, що складається з об'єктів, згідно відповідного переліку, наведеному у резолютивній частині означеного судового рішення;

-зобов'язано ТОВ "Маріупольський Млинкомбінат" звільнити будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, б.50), що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 06.03.2012, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Тулаіновим Е. А. та зареєстрований в реєстрі за №454, протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили;

-зобов'язано ТОВ "Маріупольський Млинкомбінат" передати ПАТ "Сбербанк" ключі, пульти, коди доступу до систем охоронної та пожежної сигналізації, всі правовстановлюючі документи, технічну документацію, інші документи на/від будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, б.50, які є предметом іпотеки, протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили;

- надано ПАТ "Сбербанк" право на отримання в усіх установах, підприємствах, організаціях, а також Державній реєстраційній службі, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, б.50;

- надано ПАТ "Сбербанк" право на укладення у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, б.50, з правом ПАТ "Сбербанк" діяти без довіреності, підписання документів на умовах, які будуть визначені на розсуд ПАТ "Сбербанк", реалізацію інших прав, необхідних для управління майном;

- надано ПАТ "Сбербанк" право на отримання доходів від управління предметом іпотеки, якими є доходи, що будуть отримані ПАТ "Сбербанк" за договорами, за якими він є стороною - управителем, а у випадках, укладення договорів оренди - доходи у вигляді орендної плати, що отримані від передачі в оренду предмета іпотеки третім особам;

- надано ПАТ "Сбербанк" право на спрямування отриманих як управителем доходів, за вирахуванням зроблених витрат ПАТ "Сбербанк" у зв'язку з управлінням майном, у тому числі, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, податків, інших обов'язкових платежів, на погашення заборгованості ТОВ "Маріупольський Млинкомбінат" перед ПАТ "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/КL від 06.03.2012р., укладеним банком з ТОВ "ТД "Золотий урожай";

- стягнуто з ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" на користь ПАТ "Сбербанк" судовий збір в розмірі 73 257,84грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2016 по справі №905/1923/15 скасовано частково, а саме в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування кредитною лінією в розмірі 1508130,33 доларів США. В цій частині постановлено припинити провадження у справі на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В решті частини заборгованості за процентами в сумі 2 077 185,49 доларів США рішення суду залишено без змін. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2016 у справі №905/1923/15 залишено без змін.

21.09.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області, з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від
12.09.2016, видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 залишено без змін.

11.07.2017 ПАТ "Сбербанк" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області від
21.09.2016 у справі № 905/1923/15.

25.09.2017 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. відкрито виконавче провадження за наказом № 905/1923/15 виданим Господарським судом Донецької області 21.09.2016, зобов'язано боржника продати декларацію про доходи та майно та попереджене боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 2205 093,54 дол. США та 3341,85
грн.

Обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.12.2019 у справі №905/2382/18 за заявою АТ "Сбербанк" відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат"; визнано грошові вимоги АТ "Сбербанк" в сумі 453 178 010,74 грн та 17 620,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" строком на сто сімдесят календарних днів до 20.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чуприна Є. В.

03.12.2019 за номером 64290 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі №905/2382/18 про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.03.2020 у справі №905/2382/18 визнано кредиторами боржника, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Маріупольський млинкомбінат":

- АТ "Сбербанк" на суму 17 620,00 грн - перша черга; 45 1937 829,36 грн - четверта черга; окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню у шосту чергу пеня - 1 240 181,38 грн (вимоги ініціюючого кредитора, на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 02.12.2019);

- АТ "Сбербанк" на суму 59 087,00 грн - перша черга; 73 257,84 грн - четверта черга; окремо до реєстру вимог кредиторів включено вимоги кредитора, які забезпечені майном боржника, на суму 149 495 382,29 грн (додаткові вимоги ініціюючого кредитора);

- ТОВ "ЛЕО 2002" на суму 3 842,00 грн - перша черга; 317 554 799,03 грн - четверта черга; окремо до реєстру вимог кредиторів підлягає включенню у шосту чергу пеня - 38 100 091,23 грн;

- ТОВ "Профі Трейдінг" на суму 3 842,00 грн - перша черга; 508 861 801,26 грн - четверта черга;

- відмовлено АТ "Сбербанк" у визнанні кредитором боржника на суму 149 935 170,34
грн;

- відмовлено ТОВ "ЛЕО 2002" у визнанні кредитором боржника на суму 167886 192,66
грн;

- відмовлено ТОВ "Профі Трейдінг" у визнанні кредитором боржника на суму 731510,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 у справі №905/2382/18 визнано кредиторами боржника, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Маріупольський млинкомбінат":

- Маріупольську міську раду Донецької області на суму 3 842,00 грн - перша черга; 3277607,74 грн - четверта черга;

- Головне управління державної податкової служби у Донецькій області на суму 3842,00 грн - перша черга; 993 950,00 грн - третя черга; окремо до реєстру вимог кредиторів включено у шосту чергу штрафні санкції - 949 786,40 грн.

Розпоряднику майна зобов'язано внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" вимоги ініціюючого кредитора та кредиторів, на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 16.03.2020.

16.07.2020 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. зупинено вчинення виконавчих дій за наказом № 905/1923/15, виданим Господарським судом Донецької області 21.09.2016 на підставі пункту 4 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення дії зазначених обставин.

АТ "Сбербанк" (скаржник) звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В., у якій просив суд: визнати дії головного державного виконавця Медведєва О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 №905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047 неправомірними; скасувати постанову від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047; зобов'язати головного державного виконавця Медведєва О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54778047 та виконати вимоги наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15.

В обґрунтування доводів вказував, що винесена головним державним виконавцем Медведєвим О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 16.07.2019 є незаконною, так як відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на вимоги стягувача за наказом Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15 не поширюється дія мораторію.

Скаржник звертав увагу на положення частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок боржника, яке є предметом забезпечення автоматично припиняється після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не буде винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. В свою чергу на момент винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій минуло 227 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном і відповідно дія мораторію по відношенню до вчинення майнових дій є припиненою.

Нормативно свої вимоги скаржник обґрунтовував посиланням на статтю 1, пункт 4 частини 1 статті 34, статтю 63 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 41 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 19, 124 Конституції України, статті 18, 326 Господарського процесуального кодексу України.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в наданих суду поясненнях заперечував проти вимог скаржника з посиланням на безпідставність та необґрунтованість скарги на дії ВДВС.

Не заперечуючи проти обов'язку виконавця здійснити заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, який встановлено виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження", з посиланням на пункт 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини перша - третя статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначав, що ухвала, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. А відтак, керуючись вимогами частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" вчинено оспорювану дію виконавцем до закінчення строку дії зазначених обставин у відповідності до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у задоволенні скарги АТ Сбербанк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. відмовлено.

За висновком суду, скаржником не доведено порушення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", в частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 у справі № 905/1923/15 до закінчення строку дії зазначених обставин, у розглядуваному випадку суд не вбачає порушення прав та інтересів скаржника, та не може вважати дії головного державного виконавця незаконними.

Ухвала мотивована посиланням на положення статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 39 41 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням яких у їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що зупинення вчинення виконавчих дій у даній справі обумовлено не дією мораторію у часі, а наявністю підстав для зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, тобто саме на що вони поширюються, та пов'язано з постановленням ухвали, якою відкрито провадження у справі №905/2382/18 про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За висновком суду першої інстанції, положення статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо автоматичного припинення дії мораторію в частині задоволення забезпечених вимог кредитора за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, не може виступати безспірною, самостійною підставою, за якою дії виконавця з зупинення вчинення виконавчих дій згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізуються, оскільки: за приписом частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому статті 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, та в межах провадження у справі; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Місцевий господарський суд констатував, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 у справі № 905/1923/15 суперечитиме положенням частини шостої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій чітко визначено порядок задоволення забезпечених вимог - задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкротство.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі №905/1923/15 скасовано. Скаргу АТ "Сбербанк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця Медведєва О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047 неправомірними.

Скасовано постанову від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від
21.09.2016 № 905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047.

Зобов'язано головного державного виконавця Медведєва О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54778047 та виконати вимоги наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції, та надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, з посиланням на положення абзацу 2 частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо строку дії мораторію для забезпечених кредиторів, зазначив, що суд першої інстанції фактично ототожнив передбачений частиною другою статті 44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном (170 календарних днів) зі строком дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення (абзац 2 частини восьмої статті 41 Кодексу). Хоча вказані строки і збігаються за моментом їх початку та тривалістю, проте їх сплив має різні процесуальні наслідки, які зокрема, не настають для інших вимог конкурсних кредиторів.

Встановивши, що станом на час винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15 пройшло більше ніж 170 календарних днів з моменту введення процедури розпорядження майном, при цьому, господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації у справі № 905/2382/18 про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця законних підстав для вчинення вказаних дій (зупинення вчинення виконавчих дій).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" (скаржник 1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 905/1923/15, ухвалити нове рішення, яким ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі № 905/1923/15 залишити без змін.

Скаржник 1 вважає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від
13.10.2020 у справі № 905/1923/15 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору, а саме, в результаті порушення вимог статей 1, 5, 13, 18, 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1 39 41 44 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Боржник зауважує на відсутності підстав для визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та зобов'язання усунути порушення (поновити порушене право заявника), оскільки вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 у справі №905/1923/15 суперечитиме положенням частини шостої статті 41 КУзПБ порядку задоволення забезпечених вимог у справі № 905/2382/18 про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того зазначає про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №903/69/18 - щодо принципу судового контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів;

- від 10.09.2020 у справі № 904/4700/19 - щодо перебування боржника в особливому правовому режимі з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство та пріоритет спеціальних норм законодавства про банкрутство у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України;

- від 22.09.2020 у справі № 44/610-6-43/145 про те, що положення Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (скаржник 2) також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від
13.10.2020 у справі № 905/1923/15 (до якої подані додаткові пояснення), просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі № 905/1923/15 залишити без змін.

В обґрунтування доводів посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору; вважає висновок апеляційного господарського суду про відсутність законних підстав для вчинення вказаних дій (зупинення вчинення виконавчих дій) у державного виконавця необґрунтованим, здійсненним без аналізу та застосування положень статті 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" та статей Кодексу України з процедур банкрутства в їх сукупності.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності законних підстав для зупинення державним виконавцем виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника, який є боржником у справі про банкрутство, вважає такими, що суперечать положенням частини шостої статті 41 КУзПБ щодо порядку задоволення забезпечених вимог, положеннями якої передбачено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах справи про банкрутство.

Скаржник 2 вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що автоматичне припинення дії мораторію, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, не може виступати безспірною, самостійною підставою, за якою дії виконавця з зупинення вчинення виконавчих дій згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зважаючи на положення частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ про те, що з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому статті 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, та в межах провадження у справі; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.

Арбітражний керуючий Чупрун Є. В. - ліквідатор ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" надав суду пояснення по справі, в яких звернув увагу, що на теперішній на час постановою Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 у справі № 905/2382/18 ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, провадження у справі про банкрутство перебуває на стадії продажу майна банкрута, яке забезпечене за договором іпотеки від 06.03.2012, іпотекодержатель за договором іпотеки від 06.03.2012 - ПАТ "Сбербанк".

Касаційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №905/1923/15 та постановлено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" про зупинення дії постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 905/1923/15 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №905/1923/15 та постановлено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Об'єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 905/1923/15.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 905/1923/15 для розгляду касаційних скарг ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 справу № 905/1923/15 за касаційними скаргами ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 прийнято до провадження та призначено розгляд на 17.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 905/1923/15 з розгляду касаційних скарг ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року до 07.04.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 905/1923/15 з розгляду касаційних скарг ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 до 26.05.2021.

Листом від 16.04.2021 (вх. № 22.2-12/ 452) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду звернулася до Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у справі № 905/1923/15 з метою формування єдності судової практики Верховним Судом стосовно нормативного поєднання положень статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" з положеннями статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо правомірності вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні рішення суду щодо реалізації майнових активів боржника, які є предметом забезпечення.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 905/1923/15 з розгляду касаційних скарг ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 до 07.07.2021.

07.07.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з неправомочним складом суду в розумінні частини 6 статті 33 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2021 справу № 905/1923/15 за касаційними скаргами ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 прийнято до провадження та призначено розгляд касаційних скарг на 25.08.2021.

У зв'язку з відпусткою суддів Банаська О. О., Погребняка В. Я., запланованою відпусткою судді Білоуса В. В. та виходом з відпустки судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1923/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Огородніка К. М., Васьковського О. В., Ткаченко Н. Г., Жуков С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2021.

У зв'язку з відпусткою судді Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1923/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Огородніка К. М., Ткаченко Н. Г., Жукова С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.08.2021.

25.08.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з неправомочним складом суду.

У зв'язку з виходом з відпустки суддів Банаська О. О., Погребняка В. Я., Васьковського О. В. та відпусткою судді Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1923/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Огородніка К. М., Погребняка В. Я., Жукова С. В., Банаська О. О., Васьковського О. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.08.2021.

У зв'язку з виходом з відпустки суддів Білоуса В. В., Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1923/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Огородніка К. М., Погребняка В. Я., Жукова С. В., Банаська О. О., Васьковського О. В., Білоуса В. В., Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021 у зазначеному складі суду справу №905/1923/15 за касаційними скаргами ТОВ "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 прийнято до провадження.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду скарги АТ "Сбербанк" про визнання неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України" щодо винесення постанови від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 №905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047; скасування постанови від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 № 905/1923/15 у виконавчому провадженні № 54778047; зобов'язання поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54778047 та виконати вимоги наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 №905/1923/15.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).

Враховуючи зміст наведених норм, розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", - до розгляду питання по суті.

Відповідно до частини 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому частини 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", про що виносить відповідну постанову.

Як встановили суди попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.12.2019 відкрито провадження у справі №905/2382/18 про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" строком на сто сімдесят календарних днів до 20.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Медведева О. В. від
16.07.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від
21.09.2016 у справі № 905/1923/15 до закінчення строку дії зазначених обставин.

Верховний Суд враховує, що вищенаведені положення Закону України "Про виконавче провадження" є лише загальним правилом, які визначають механізми, які мають обов'язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.

Відтак, досліджуючи спірне питання щодо правомірності дій державного виконавця слід виходити з аналізу положень статті 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" у нормативному поєднанні з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, окремі положення якого визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та застосовані відповідні процедури.

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 КУзПБ).

Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз 1 частини п'ятої статті 41 КУзПБ).

Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п'ята статті 41 КУзПБ).

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що висновки апеляційного суду про відсутність законних підстав для вчинення вказаних дій (зупинення вчинення виконавчих дій) у державного виконавця за результатами розгляду скарги на рішення, дії державного виконавця щодо їх правомірності/неправомірності, здійснені лише на підставі положень чинного законодавства, яке регламентує його діяльність в порядку процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", без врахування та нормативного поєднання з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, що передбачають спеціальне регулювання процедури розпорядження майном боржника щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, в тому числі майна, яке є предметом забезпечення.

Відтак, Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції, який розглянувши скаргу ПАТ "Сбербанк" на рішення, дії державного виконавця щодо їх правомірності/неправомірності, дійшов висновку про відсутність порушень головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", в частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 21.09.2016 у справі № 905/1923/15, зважаючи на імперативні приписи положень КУзПБ щодо реалізація майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, лише в межах провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому стаття 339 ГПК України.

Цей висновок також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, а саме: у справі № 903/69/18 щодо принципу судового контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів; у справі № 904/4700/19 щодо перебування боржника в особливому правовому режимі з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство та пріоритету спеціальних норм законодавства про банкрутство у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України; у справі № 44/610-6-43/145 щодо нормативного поєднання положень Закону України "Про виконавче провадження" з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 905/1923/15 скасуванню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 - залишенню в силі з урахуванням висновків наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 240, 301, 302, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинокомбінат" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №905/1923/15 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі №905/1923/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. В. Білоус

О. О. Банасько

О. В. Васьковський

С. В. Жуков

В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко