Історія справи
Ухвала КГС ВП від 29.01.2019 року у справі №910/19933/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/19933/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - общество с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (товариство з обмеженою відповідальністю "Технопоіск"),
представники позивача -не з`явився,
відповідач - 1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна",
представник відповідача -1 - не з`явився,
відповідач - 2 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,
представник відповідача -2 - Потоцький М.Ю. за довіреністю від 28.01.2019 № 2434-03/32,
третя особа на стороні відповідача- 1 - ОСОБА_1 ,
представник третьої особи на стороні відповідача- 1 - не з`явився,
третя особа на стороні позивача - TransEnergoOilAG,
представник третьої особи на стороні позивача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (товариства з обмеженою відповідальністю "Технопоіск")
на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 (суддя Отрош І.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (колегія суддів: Остапенко О.М. (головуючий), Сотнікова С.В., Отрюх Б.В.)
зі справи № 910/19933/17
за позовом общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (товариство з обмеженою відповідальністю "Технопоіск"; далі - ООО "Технопоиск")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна" (далі - ТОВ "Редмонд-Україна") ,
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача1- ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - TransEnergoOilAG,
про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування наказу
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У зв`язку з перебуванням судді Львова Б.Ю. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.08.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
ООО "Технопоиск" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: зобов`язання ТОВ "Редмонд-Україна" припинити зловживання своїми правами шляхом вчинення дій, що становлять неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію, а також подання на реєстрацію агентом чи представником власника добре відомого знака без дозволу останнього, а саме: звернення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявами про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" відносно ТОВ "Редмонд-Україна" для товарів 7, 9, 11 класів МКТП, при існуванні чинного ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом України № НОМЕР_1, із зазначенням у таких зверненнях неправильних стверджень при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати ООО "Технопоиск" та його промислову або торговельну діяльність; визнання незаконним та скасування наказу Державної служби інтелектуальної власності України "Про затвердження рішення Апеляційної палати" від 16.03.2017 № 30-Н та затверджене ним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 для окремих товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП щодо ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 ; зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України здійснити опублікування офіційних відомостей про визнання недійсним і скасування наказу Державної служби інтелектуальної власності України "Про затвердження рішення Апеляційної палати" від 16.03.2017 № 30-Н та затвердженого ним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 для окремих товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП щодо ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "Редмонд-Україна" звернулося до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" для товарів 7, 9, 11 класі МКТП станом на 01.01.2015, чим порушило умови Ліцензійного договору від 01.09.2013 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом України від 10.02.2012 № НОМЕР_1, оскільки вийшло за межі обсягу прав і обов`язків з використання знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що до моменту звернення з позовною заявою відбулась заміна власника знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом України від 10.02.2012 № НОМЕР_1, а тому й сторони ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом України від 10.02.2012 № НОМЕР_1, отже, ООО "Технопоиск" вже не є стороною договору і не може звертатися до суду з позовною заявою від свого імені та обґрунтовувати її порушенням ТОВ "Редмонд-Україна" умов ліцензійного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ООО "Технопоиск", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Судами першої та апеляційної інстанції неправильно визначено момент, з якого виникло право скаржника на захист його порушеного права, та дійшли помилкового висновку про те, що можливість захисту порушеного права залежить від його наявності у відповідної особи станом на дату звернення до суду, а не на момент самого порушення. При цьому ООО "Технопоиск" посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 у справі № 908/364/17.
Суд апеляційної інстанції на порушення приписів частини другої статті 13, частини п`ятої статті 236, статі 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не дав оцінку всім доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, не встановив фактичні обставини справи і не сприяв отриманню від Міністерства та ТОВ "Редмонд-Україна" відповідей на поставлені ним запитання щодо обставин, які мають значення для справи.
Судами неправильно застосовано практику Європейського суду з прав людини у справі "Пронін проти України" як джерела права внаслідок неправильного її тлумачення.
Доводи Міністерства
Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів, необґрунтованість тверджень про неправильне визначення судами першої та апеляційної інстанцій моменту виникнення права на захист порушеного права та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 10.08.2012 № НОМЕР_1 (далі - Свідоцтво від 10.08.2012 № НОМЕР_1), виданого Державною службою інтелектуальної власності України, право власності на знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" зареєстроване за ООО "Технопоиск", дата подання заявки - 25.05.2011, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.08.2012; індекси міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг - 7, 9, 11 (відповідно до копії вказаного Свідоцтва, копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які долучені позивачем до позовної заяви).
01.09.2013 між ООО "Технопоиск" (ліцензіар) та ТОВ "Редмонд-Україна" (ліцензіат) укладено Ліцензійний договір про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом від 10.08.2012 № НОМЕР_1 (далі - Ліцензійний договір), відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату на термін дії цього ліцензійного договору на території відповідно до пункту 1.5 договору за винагороду у вигляді періодичних платежів - роялті, невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві від 10.08.2012 № НОМЕР_1, а ліцензіат за винагороду на умовах цього ліцензійного договору отримує від ліцензіара невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві від 10.08.2012 № НОМЕР_1.
У пункті 1.2 Ліцензійного договору зазначено, що Знаком є знак для товарів, а саме словесне позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1"; територія - територія України в її адміністративних межах, встановлених внутрішнім законодавством і міжнародними договорами; МКТП - міжнародна класифікація товарів і послуг, що діє на підставі Ніццької угоди і відповідно до якої Знак зареєстрований для товарів 07, 09, 11 класів.
Відповідно до пункту 2.2 Ліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату такий обсяг прав: використовувати Знак для всіх товарів 07, 09, 11 класів для яких зареєстрований цей знак на території у відповідності з умовами цього договору та у відповідності з діючим законодавством України; проставляти поряд із Знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що використане позначення є знаком, зареєстрованим в Україні; здійснювати дії, які стосуються офіційних заходів, пов`язаних з виконанням чинного законодавства України щодо інших осіб - порушників прав ліцензіара та ліцензіата відносно Знака; ліцензіар зберігає за собою право використовувати Знак і надавати невиключні ліцензії іншим особам на території.
Згідно з пунктом 3.2.1 Ліцензійного договору ліцензіат зобов`язаний добросовісно використовувати Знак відповідно до положень цього ліцензійного договору.
З пункту 3.2.3 Ліцензійного договору вбачається, що ліцензіат зобов`язаний використовувати Знак у тому вигляді, в якому він зареєстрований, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності Знака, і якщо проти цього не заперечує ліцензіар.
Згідно з пунктом 13.1 Ліцензійного договору цей ліцензійний договір стає дійсним з дати його укладення у письмовій формі та підписання сторонами і діє до 25.05.2021. Датою укладення є дата 01.09.2013 року.
16.12.2016 ТОВ "Редмонд-Україна" звернулось до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про визнання добре відомим в Україні знака для товарів у послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій просило визнати у відношенні заявника добре відомим в Україні знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на дату 01.01.2015 для товарів 7, 9, 11 класів МКТП.
21.02.2017 ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 звернулися до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з уточненнями до заяви про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні, в яких просили визнати знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 відносно товарів 7, 8, 9 та 11 класів МКТП (копії письмових уточнень долучені позивачем до позовної заяви).
Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 року визнано знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні відносно ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09 та 11 класів МКТП.
Наказом Державної служби інтелектуальної власності від 16.03.2017 № 30-Н затверджено рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017, прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 , про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні.
Відповідно до письмових пояснень компанії TransEnergoOil AG, яку було залучено як третю особу у справі, які (пояснення) містяться в матеріалах справи, остання разом з ООО "Технопоиск" спільно володіє правами інтелектуальної власності на бренд "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території 55 країн світу та Європейського співтовариства, в яких він зареєстрований, в тому числі на території України (Свідоцтво від 10.08.2012 № НОМЕР_1).
Компанія TransEnergoOil AG повідомила, що наразі здійснює правові та організаційні заходи, спрямовані на заміщення на ринку України ООО "Технопоиск" як володільця бренду "ІНФОРМАЦІЯ_1".
У зв`язку зі зміною власника знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом від 10.08.2012 № НОМЕР_1 - замінено кредитора у Ліцензійному договорі про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом України 10.08.2012 № НОМЕР_1 з ООО "Технопоиск" на TransEnergoOil AG.
Компанія TransEnergoOil AG зазначила, що листом від 12.02.2018 вона звернулась до ООО "Технопоиск" з проханням проконтролювати виконання вказаного ліцензійного договору як кредитора до моменту особливого повідомлення про готовність контролювати нею виконання договору ТОВ "Редмонд-Україна".
Відповідно до копії рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.09.2017 № 22127 Мінекономрозвитку України розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва TransEnergoOil AG про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для товарів класів 7, 9, 11 на які зареєстровано знак - Свідоцтвом України 10.08.2012 № НОМЕР_1, передається власником свідоцтва ООО "Технопоиск" на користь TransEnergoOil AG.
З витягу з Офіційного бюлетеня "Промислова власність" №18, 2017, у розділі "Передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг" вбачається, що майнові права інтелектуальної власності за Свідоцтвом України 10.08.2012 № НОМЕР_1 передані від ООО "Технопоиск" на користь TransEnergoOil AG (ТрансЕнергоОіл АГ) - реєстраційний номер рішення № 22127.
Листом від 12.02.2018 компанія TransEnergoOil AG повідомило ООО "Технопоиск" про те, що вона володіє брендом "ІНФОРМАЦІЯ_1", який присутній на ринках 35 країн по всьому світу, та щиро вдячна позивачу за передачу прав інтелектуальної власності на вказаний бренд у розпорядження ним на території України. Проте, відповідно до законодавства України, третя особа вимушена просити позивача не відмовляти у можливості слідкувати за виконанням умов ліцензійної угоди на надання ліцензії на використання торгової марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Свідоцтва України від 10.08.2012 № НОМЕР_1 як надавача до отримання спеціального розпорядження про можливість TransEnergoOil AG готовності контролювати умови угоди ТОВ "Редмонд-Україна".
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року 435-IV (далі - ЦК України):
частина перша статті 237:
- представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити від імені другої сторони, яку вона представляє;
частина третя статті 244:
- довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами;
частина перша статті 418:
- право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом;
частини друга та третя статті 418:
- право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом;
- право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом;
частина перша статті 420:
- до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
стаття 421:
- суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору;
стаття 422:
- право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором;
частина перша статті 424:
- майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;
частина перша статті 432:
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу;
стаття 492:
- торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів;
частина перша статті 494:
- набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом;
стаття 495:
- майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;
- майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором;
стаття 1107:
- розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності;
- договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним;
частина перша статті 1108:
- особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності);
частини перша та третя статті 1109:
- за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону;
- у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір;
частина перша статті 1113:
- за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах;
Закон України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг" 15.12.1993 N 3689-XII:
стаття 1:
- знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;
частина перша статті 20:
- будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України;
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798 - XII (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша, друга та третя статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
- у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, суди дійшли правильного висновку, що з 07.09.2017 майновими правами інтелектуальної власності за Свідоцтвом України 10.08.2012 № НОМЕР_1 володіє TransEnergoOil AG. У зв`язку зі зміною власника знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом України від 10.08.2012 № НОМЕР_1 замінено кредитора у Ліцензійному договорі про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом України від 10.08.2012 № НОМЕР_1 з ООО "Технопоиск" на компанію TransEnergoOil AG, ліцензій; ліцензійних договорів, або договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності компанією TransEnergoOil AG - ООО "Технопоиск" не надавалось, а тому компанія TransEnergoOil AG має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, тобто, по суті, здійснювати захист своїх майнових прав інтелектуальної власності щодо знака "ІНФОРМАЦІЯ_1", в тому числі шляхом подання позову до суду (враховуючи заявлені позивачем, який станом на дату подання позову володів майновими правами інтелектуальної власності на знак "ІНФОРМАЦІЯ_1", предмет та підстави позову).
Довід скаржника про те, що на момент вчинення порушення (постановлення рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим в Україні відносно ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09 та 11 класів МКТП) він був власником Свідоцтва України від10.08.2012 № НОМЕР_1 та стороною Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг за Свідоцтвом України від 10.08.2012 № НОМЕР_1, а тому може звертатися до суду з позовною вимогою і після передачі прав на такий знак, не приймається судом, оскільки виключне майнове право забороняти використання торговельної марки (захист права) передається виключно на підставі договору про передання виключних майнових прав і, відповідно, належить власнику цих прав. Таким чином, і виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, належить власнику свідоцтва, відповідно, і право звернення до суду з позовом про порушення прав та оскарження прав інших осіб на торговельну марку може мати власник таких прав.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 904/364/17, не є такими, що спростовують висновки судів попередніх інстанцій та виступають підставою для їх скасування, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за іншого, ніж у даній справі, правового регулювання спірних правовідносин, а також за інших обставин справи та доказів у ній; зокрема, в згаданій справі йшлося про стягнення компенсації за порушення в сфері авторського права, а тому вимога про виплату компенсації могла бути заявлена саме тією особою, яка на момент вчинення правопорушення була суб`єктом майнових прав інтелектуальної власності. У даному ж випадку скаржником заявлено позов про припинення порушень прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом припинення недобросовісної конкуренції, скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" добре відомим.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі. Зважаючи, що суди дійшли правомірного висновку про те, що скаржник не мав майнових прав інтелектуальної власності по суті, за захистом яких він звернувся, а також враховуючи зміст мотивувальної частини оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника, на невірне застосування практики Європейського суду у справі "Пронін проти України", та неврахування практики Європейського суду з прав людини про те, що якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Суд також враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ООО "Технопоиск" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 зі справи № 910/19933/17 залишити без змін, а касаційну скаргу общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (товариства з обмеженою відповідальністю "Технопоіск") - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко