Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №910/24030/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/24030/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Фрідмана О.О. (адвокат, ордер від 06.02.2018),

відповідача - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 (дов. від 22.02.2018),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційні скарги Казенного підприємства "Кіровгеологія" і Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 (суддя Шкурдова Л.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук"

до Казенного підприємства "Кіровгеологія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна служба геології та надр України,

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні майном, виселення відповідача і вселення позивача в орендоване майно, зобов'язання відповідача підписати три екземпляри акта приймання-передачі орендованого майна.

Позов мотивовано тим, що відповідач (балансоутримувач) всупереч договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, від 14.07.2016 № 7473 (далі - договір № 7473), укладеного між позивачем (орендар) і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ; орендодавець), не передає у користування позивача орендовані нежилі приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, позов задоволено частково: зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованими нежитловими приміщеннями шляхом зобов'язання відповідача протягом одного місяця з моменту набрання цим рішенням законної сили передати позивачеві у користування нерухоме майно, що перебуває на балансі відповідача, на умовах договору № 7473; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовано тим, що у суд не має підстав вважати договір № 7473 недійсним, а оскільки відповідач не підписує акт приймання-передачі майна, не повертає договору оренди та продовжує користуватися орендованими позивачем приміщеннями, ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном шляхом зобов'язання відповідача протягом 1 (одного) місяця з моменту набрання законної сили рішення суду у справі № 910/24030/16 передати позивачеві орендовані приміщення. Позовні вимоги позивача про виселення відповідача та про вселення позивача до орендованих приміщень, а також про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі орендованих приміщень є похідними від вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачеві орендовані приміщення та встановлюють порядок виконання рішення суду у цій справі, а тому окремо задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційних скаргах Казенне підприємство "Кіровгеологія" (далі - КП "Кіровгеологія") і Державна служба геології та надр України просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у задоволені позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ними правової позиції скаржники посилаються на те, що передане позивачеві в оренду майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу, а отже до нього застосовуються критерії заборони передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон України № 2269-XII); під час підписання спірного договору оренди порушено вимоги статті 9 Закону України № 2269-XII щодо наявності погодження органу управління; безпідставність звернення позивача із відповідним позовом через відсутність у нього будь-яких речових прав на спірне нерухоме майно; позивач неправильно визначив відповідача; ціна оренди значно нижча, за визначену орендодавцем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судові рішення попередніх інстанцій є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2016 позивач звернувся до РВ ФДМУ із заявою про намір взяти в оренду державне майно, що перебуває на балансі КП "Кіровгеологія" і розташовано за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України № 2269-XII у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном для надання висновків щодо можливості передачі в оренду державного нерухомого майна. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

01.04.2016 РВ ФДМУ направило на адресу Державної служби геології та надр України пакет документів "Про надання висновків щодо можливості передачі в оренду державного нерухомого майна", а саме нежитлового приміщення площею 966,7 м2 (722,5 м2 на 3-му поверсі та 244,2 м2 - частину цокольного поверху будівлі адміністративного корпусу, літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, мета використання - розміщення офісних приміщень (лист №30-04/3588, який отримано Державною службою геології та надр України 07.04.2016).

19.04.2016 Державна служба геології та надр України направило на адресу КП "Кіровгеологія" запит щодо надання пропозиції та економічного обґрунтування передачі в оренду державного майна в термін до 21.04.2016 (лист № 7439/13/13-16).

25.04.2016 КП "Кіровгеологія" листом № 2/290 повідомило Державну службу геології та надр України, що до зазначеного майна не підлягають застосуванню критерії заборони передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не задіяно у процесі основного виробництва, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу підприємства, спірне мано не є предметом судового спору і податкової застави, вільне для оренди і не надано в оренду юридичним або фізичним особам.

У матеріалах справи є довідка від 30.03.2016 № 2/196 від та лист від 20.04.2016 № 2/274 до РВ ФДМУ, в яких КП "Кіровгеологія" зазначило, що на його балансі перебуває, зокрема, такий об'єкт нерухомого майна як будівля адміністративного корпусу, рік забудови 1954, який не є пам'яткою архітектури, розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, реєстровий № 14308279.1201.ВТНЗБ 099, літера за технічним паспортом "Літ. А", загальна площа 2919,9 м2, кількість поверхів - 3; призначення об'єкта - адміністративний блок, та запропоновано передати в оренду строком на 15 років, зокрема, 3-й поверх адміністративного приміщення літ. А площею 722,5 м2 та 244,2 м2 - частину цокольного поверху будівлі адміністративного корпусу, літ. А; повідомило, що надає згоду на проведення конкурсу на право оренди цього майна, майно вільне, до нього не підлягають застосуванню критерії заборони передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону України № 2269-XII, майно не задіяне у процесі основного виробництва, не містить державної таємниці, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України № 2269-XII, якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Оскільки Державна служба геології та надр України у 15-денний строк не надала дозволу, відмови або пропозицій, то згідно з частиною 3 статті 9 Закону України № 2269-XII укладення договору оренди вважається погодженим цим органом.

04.05.2016 у газеті "Відомості приватизації" № 35-36 (951-952) РВ ФДМУ було розміщено повідомлення про оголошення конкурсу з відбору суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки об'єктів оренди.

22.06.2016 РВ ФДМУ по місту Києву розмістило в офіційних друкованих засобах масової інформації, газеті "Відомості приватизації" № 49-50 (965-966) та на власному веб-сайті оголошення про намір передати нерухоме майно КП "Кіровгеологія", розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, в оренду, а саме нежитлове приміщення площею 966,7 м2, строком на 2 роки 11 місяців, мета використання - розміщення офісних приміщень, відповідно до положень частини 4 статті 9 Закону України № 2269-XII.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України № 2269-XII протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Як зазначає РВ ФДМУ та встановлено судом першої інстанції, конкурс на право оренди не проводився у зв'язку з надходженням лише однієї заяви від позивача, а тому 14.07.2016 із позивачем було укладено договір №7473 щодо оренди нерухомого майна загальною площею 966,7 м2, що розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9 літ. А, а саме: 772,5 м2 на 3-му поверсі адміністративного приміщення та 244,2 м2 - частини цокольного поверху (реєстровий номер будинку 14308279.1201.ВТМНЗБ099).

За змістом статті 12 Закону України № 2269-XII договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 7.1 договору № 7473 орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

На виконання умов договору №7473 між орендарем та орендодавцем підписано акт приймання-передавання орендованого майна.

15.07.2016 орендар звернувся до балансоутримувача із листом № 15/07/1, в якому просив останнього підписати акт приймання-передачі орендованого майна та узгоджений висновок щодо стану майна об'єкта оренди.

У листі від 02.08.2016 № 2/521 балансоутримувач повідомив орендареві про те, що весь пакет документів направлено на адресу Державної служби геології та надр України (лист від 20.07.2016 №2/489) з метою опрацювання та погодження органом управління.

У листі від 11.10.2016 № 30-04/10658, адресованому відповідачеві, орендодавець наполягав на підписанні балансоутримувачем актів приймання-передачі майна за договором і наданні роз'яснень щодо зволікання із направленням документів.

Проте зазначений акт приймання-передачі об'єкта оренди відповідачем не підписано, а орендоване майно позивачеві у користування не передано.

Статтею 28 Закону України № 2269-XII передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідач не підписує акта приймання-передачі майна та продовжує займати орендовані позивачем приміщення, у зв'язку з чим останній позбавлений права повною мірою користуватися орендованим за договором нерухомим майном, заявлений позов про усунення перешкод у користуванні майном є обґрунтованим.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України № 2269-XII не можуть бути об'єктами оренди цілісні майнові комплекси казенних підприємств. Окреме індивідуально визначене майно зі складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

За змістом листа КП "Кіровгеологія" від 25.04.2016 № 2/290, до майна не застосовуються критерії заборони до передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону України № 2269-XII, це майно не задіяно у процесі основного виробництва, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу підприємства, майно не є предметом судового спору і податкової застави, вільне для оренди і не надано в оренду юридичним або фізичним особам.

Отже, посилання відповідача на те, що до нерухомого майна, яке є об'єктом оренди відповідно до договору № 7473, застосовуються критерії, визначені частиною 2 статті 4 Закону України № 2269-XII, матеріалами справи не підтверджено.

Доводи скаржників про те, що орган управління майном - Державна служба геології та надр України - не надавав погодження на передачу в оренду майна та не делегував свого представника до конкурсної комісії також не може бути взято судом до уваги з огляду на положення частини 3 статті 9 Закону України № 2269-XII, оскільки Державна служба геології та надр України у встановлені строки не повідомила орендодавцю про дозвіл, відмову або пропозиції щодо укладення договору оренди.

Посилання відповідача на безпідставність звернення позивача з відповідним позовом через відсутність у нього будь-яких речових прав на спірне нерухоме майно спростовується положеннями статті 28 Закону України № 2269-XII, оскільки орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності; орендар може зажадати повернення орендованого майна із будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця.

Доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі із такими позовними вимогами має виступати РВ ФДМУ, як орендодавець за договором, є помилковими, оскільки останнім підписано акт приймання-передачі орендованого майна та саме відповідач не допускає позивача до користування орендованим майном і не підписує зазначеного акта.

Посилання Державної служби геології та надр України на те, що ціна оренди значно нижча за визначену орендодавцем, спростовуються умовами договору оренди, погодженими його сторонами, та не належить до предмета доказування у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені скаржниками у касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що з огляду на положення статті 300 ГПК не належить до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини 1 статті 300 ГПК юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення у постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно, об'єктивно і безпосередньо досліджено наявні у справі докази, їм надано належну юридичну оцінку, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314- 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Казенного підприємства "Кіровгеологія" та Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 910/24030/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков